22 лютого 2021 року Справа № 160/16967/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.12.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 , при призначенні пенсії періодів роботи: з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди трудового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: періоди роботи з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.12.2019 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 15.01.2020 за №045650005632 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відмову у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу для призначення пенсії. Оскільки у вказаному листі не конкретизовано, які саме періоди роботи позивача не зараховано до загального страхового стажу позивача, останній повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Листом від 22.07.2020 за №13707-13825/Х-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з недостатністю у позивача страхового стажу. Відповідачем не було зараховано до загального страхового стажу наступні періоди роботи: з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», оскільки в трудовій книжці на даті звільнення відсутній на печатці підприємства ідентифікаційний код з Єдиного державного реєстру підприємств; з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», оскільки в трудовій книжці зазначений період роботи відсутній, а архівні витяги з наказу №95 від 22.06.1976 року та з наказу №22 від 09.02.1978 року, надані Архівним сектором виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області 03.12.2019 року за №212/07-69 і №213/08-69 потребують перевірки достовірності. 27 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою надати додаткову інформацію про зарахування до загального трудового стажу періодів роботи в ПП «Висла-Вест» та ПТКП «Вагри». Листом №21260-22057/Х-03/8-0400/20 від 30 жовтня 2020 року відділу з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області додатково повідомлено, що до страхового стажу також не зараховані періоди роботи: з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», оскільки в даті прийняття на роботу міститься виправлення та нерозбірливо поставлена печатка підприємства, в результаті чого неможливо прослідкувати, з якого саме підприємства звільнений та чи є на печатці код підприємства; період роботи з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест», оскільки згідно з даними персоніфікованого обліку відсутня сплата внесків, а тому страховий стаж роботи позивача становить 22 роки 2 місяці 18 днів, що не відповідає вимогам чинного законодавства, на підставі викладеного відповідач не мав права призначити пенсію позивачу. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що спірні періоди роботи належним чином підтверджені трудовою книжкою, яка містить необхідні записи про спірні періоди роботи та додатковими довідками, а тому підлягають зарахуванню. Тому, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком незаконна. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, у відповідача також витребувано всі докази, на підставі яких було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
04.02.2021 року відповідач засобами електронного зв'язку направив відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та подав необхідні документи. Листом від 15.01.2020 №045650005632 та повторним листом від 22.07.2020 за №13707-13825/Х-03/8-0400/20 позивача було повідомлено про відмову у призначенні пенсії, оскільки згідно наданих документів загальний стаж роботи становить 22 роки 2 місяці 18 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. За таких обставин, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.12.2019 року та повторно 09.07.2020 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви позивач до пенсійного органу подав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_2 , трудову книжку НОМЕР_1 , довідку про проходження військової служби №217/4, довідку про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення №3225522234745214, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р. №№. 166/08-69, 7/1412, 7/1413, 7/1414, 49-р/116, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 за №№ 212/08-69, 213/08-69, 34/481, ТД №14.
Листом від 15.01.2020 за №045650005632 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відмову у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу для призначення пенсії.
Листом від 22.07.2020 за №13707-13825/Х-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з недостатністю у позивача страхового стажу.
В обґрунтування означених відповідіей пенсійним фондом зазначено наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років. Згідно з наданих документів загальний стаж ОСОБА_1 становить 22 роки 02 місяці 18 днів. Тому управління немає можливості призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як відсутній необхідний стаж роботи.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком з підстав не зарахування до страхового стажу періодів роботи: з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788 - XII) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788- XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788- XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Закономі за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_1 та внесення у трудову книжку позивача записів 1-8 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Так, відповідно до Інструкції №58 записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).
Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище,ім'я по батькові, дата народження;відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіху роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його трудового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди з 05.07.1995 по 12.08.1996 року позивач працював на посаді каменяра 5 розряду в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ» (записи 10-11), з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. працював на посаді каменяра в ПТКП «Вагри» (записи 12-13), з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року працював на посаді каменяра в ПП «Вісла-Вест». (записи 14-15).
Додатково факт роботи позивача за спірні періоди підтверджено архівними довідками за №№ 212/08-69, 213/08-69, 34/481, ТД №14.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи - з 05.07.1995 по 12.08.1996, з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р., з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (як-то відсутність в трудовій книжці печатки на даті звільнення, виправлення у записах та нерозбірлива печатка) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.
Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача що підставою для неврахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 04.01.1999 по 16.01.2001 на ПП «Вісла- Вест» є відсутність сплати страхових внесків за даними персоніфікованого обліку, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є: 1) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону України №1058- IV).
Відповідно до п. 5.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Таким чином, відповідальність за сплату страхових внесків законодавцем покладено на роботодавця і тому, їх несплата ПП «Вісла - Вест» в період з 04.01.1999 по 16.01.2001 року, а відповідно і не відображення в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивача, не може бути підставою для не зарахування відповідного періоду до страхового стажу.
Неприйнятними суд вважає і доводи відповідача про те, що період з 21.07.1976 по 09.02.1978 не може бути зарахований до загального страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутні дані про роботу позивача в цей період, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 637).
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з архівної довідки №166/08-69 від 24.09.2019 року, наданою архівним сектором виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, у особових рахунках по заробітній платі працівників ВАТ «Київводбуд» Поліська ПМК-217 значиться ОСОБА_1 , документи якого зберігаються у архівному секторі виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, в зазначеній довідці вказаний розмір заробітної плати позивача за період з червня 1976 року по лютий 1978 року включно.
Згідно з архіним витягом архівного сектору виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області по Польській ПМК-217 тресту «Київводбуд», наказом № 95 від 22.06.1976 року ОСОБА_1 був зарахований в штат ПМК для проходження виробничої практики в якості каменяра по II разряду з відрядною оплатою праці, робочий тиждень 36 годин (підстава: особиста заява від 22.06.1976).
Відповідно до архівного витягу архівного сектору виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області по Польській ПМК-217 тресту «Київводбуд», наказом № 22 від 09.02.1978 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (заява від 09.02.1978).
Таким чином, суд вважає, що пенсійному органу було надано документи, що підтверджують період роботи позивача з 21.07.1976 по 09.02.1978 на Польській ПМК-217 тресту «Київводбуд», що узгоджується з вимогами Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, у зв'язку із чим, рішення відповідача про відмову у зарахуванні спірного періоду до загального страхового стажу, є протиправним.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач в позовних вимогах просить визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти в цій частині за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у зарахуванні періодів роботи позивача з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест» до загального страхового стажу та відмову у призначенні пенсії за віком, оформлене листом від 15.01.2020 №045650005632 та повторним листом від 22.07.2020 за №13707-13825/Х-03/8-0400/20, оскільки саме спірними рішеннями пенсійного органу порушені права позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.6, п. 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Позивач в позові просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу спірних періодів роботи, не ставлячи питання щодо призначення пенсії на підставі поданої ним заяви від 17.12.2019 року.
Між тим, суд зазначає, що статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне і в цій частині позову вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , а саме: періоди трудового стажу з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест», а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.12.2019 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даної позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлене листом від 15.01.2020 року №045650005632 та повторним листом від 22.07.2020 за №13707-13825/Х-03/8-0400/20 про відмову у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест» до загального страхового стажу та призначення пенсії, відповідно до заяви від 17.12.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди трудового стажу, а саме: періоди роботи з 05.07.1995 по 12.08.1996 року в Науково-виробничій фірмі «ЮЖСТАЛЬ», з 21.07.1976 року по 09.02.1978 року в Поліській ПМК-217 тресту «Київводбуд», з 01.10.1998 р. по 31.12.1998 р. в ПТКП «Вагри», з 04.01.1999 року по 16.01.2001 року в ПП «Вісла-Вест».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно достатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева