Справа № 204/3257/21
Провадження № 1-кс/204/800/21
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
4 травня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю підозрюваного ОСОБА_4
за участю захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
3 травня 2021 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що 30.04.2021, близько 15.00, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, невстановленим в ході досудового розслідування предметом, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими останній був госпіталізований до лікувального закладу. Відповідно довідки КНП «МКЛ № 16» ДМР», ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних ран голови. За вказаним фактом 01.05.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041680000177, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. 30.04.2021 в ході проведення огляду місця події в кв. АДРЕСА_2 вилучено: предмет, схожий на сокиру зі слідами речовини бурого кольору; розвідний ключ зі слідами речовини бурого кольору; кухонний ніж; змив речовини бурого кольору з кімнати квартири; змив речовини бурого кольору з площадки під'їзду будинку. В ході проведеного досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що 30.04.2021, близько 15.00 годині, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , разом з раніше знайомим йому потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого ОСОБА_4 запросив до себе в квартиру з метою ремонту сантехніки в приміщенні кухні, де в подальшому у ОСОБА_4 раптово виник умисел, спрямований на умисне нанесення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. В подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків та бажаючи нанесення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння потерпілому, взяв до рук невстановлений в ході досудового розслідування предмет, для нанесення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на нанесення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, знаходячись в положенні стоячи за спиною потерпілого, який стояв в приміщенні кухні, тобто, розташувавшись своїм обличчям до спини потерпілого, тримаючи вказаний, невстановлений в ході досудового розслідування предмет в руках, використовуючи його як знаряддя злочину, умисно наніс вказаним предметом потерпілому ОСОБА_8 не менше десяти ударів в область голови, таким чином наніс потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння з якими останній був госпіталізований до лікувального закладу. Відповідно довідки КНП «МКЛ № 16» ДМР, потерпілому ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних ран голови. Відповідно висновку комп'ютерної томографії головного мозку № 1801 КНП «КЛШМД» ДМР, потерпілому ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами лобних та тім'яних кісток з обох сторін, лівої виличної кістки, забою м'яких тканин голови. Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилось в нанесені умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.
Вина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження матеріалами, а саме: протоколом огляду місця події від 30.04.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 11.03.2021; іншими матеріалами кримінального провадження.
В діях ОСОБА_4 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 121 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років. 02.05.2021 по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_4 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України.
В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав, що існує ризик вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: є підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки він офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має, нікого на утриманні не має, стійких соціальних зв'язків не встановлено. Крім того, відповідно до позиції ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 Рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином, під час досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; є підстави вважати, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що останній намагався приховати сліди свого злочину шляхом підпалу власної квартири; Також на даний час не встановлено місце знаходження предмету вчинення кримінального правопорушення, який останній міг сховати від органу досудового розслідування; є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вони раніше знайомі між собою. Так само ОСОБА_4 може впливати і на експертів у вказаному кримінальному провадженні шляхом залякування, надання неправомірної вигоди, з метою перешкоджання з'явлення потерпілого, свідка, експерта, примушування останнього до відмови від давання показань, оскільки у вказаному кримінальному провадженні необхідно провести ряд експертиз. Застосування жодного більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки більш м'які запобіжні заходи нададуть підозрюваному можливість незаконно перешкоджати кримінальному провадженню та впливу на потерпілих та свідків, експертів у вказаному кримінальному провадженню. Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має, нікого на утриманні не має, стійких соціальних зв'язків не встановлено, враховуючи що підозрюваний вчинив тяжке, умисне кримінальне правопорушенняпроти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього домашній арешт.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати до його підзахисного цілодобовий домашній арешт та зазначив, що прокурором наявність ризиків не доведена, його підзахисний має стійки соціальні зв'язки, а саме брата, має постійне місце проживання та раніше не судимий.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити чи сховати докази кримінального правопорушення та впливати на потерпілих та свідків.
Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 може знищити або приховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як останній намагався приховати сліди свого злочину шляхом підпалу власної квартири. Крім того, на даний час не встановлено місце знаходження предмету вчинення кримінального правопорушення, який останній міг сховати від органу досудового розслідування.
Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити вплив на потерпілого та свідків, так як вони раніше знайомі з підозрюваним.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, відсутність постійного місця роботи, наявність місця проживання, відсутність стійких сімейних зв'язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити чи сховати докази кримінального правопорушення, а впливати на потерпілих та свідків, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не встановлювати розмір застави в кримінальному провадженні, зокрема у випадку щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 30 червня 2021 року.
Ухвалу направити до СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1