Єдиний унікальний номер: 379/1022/20
Провадження № 2/379/189/21
02 березня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача, який є правонаступником публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 27.07.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт в розмірі 1400,00 грн.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
В зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував в нього, станом на 15.06.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 34477,26 грн, з яких: 1487,87 грн - тіло кредиту, 534,44 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 та пеня в розмірі - 32454,95 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь відповідача визначену заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.07.2015, та понесені судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
Представником відповідача 08.12.2020 подано відзив на позов (а.с.86-97), в якому він позовні вимоги не визнав з підстав, що заповнення відповідачем 27.07.2015 Анкети-заяви у відділенні Приват-Банку разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами не становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифів банку, на його переконання, не є частиною договору і не підписані відповідачем як додаток до договору, а тому вони не мають юридичного значення та юридичних наслідків.
Крім того, зазначає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні так званого договору позивач дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Таким чином, вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості його доводів з приводу умов та порядку здійснення нарахувань відсотків, пені та штрафу за вказаним кредитом.
Також стверджує, що будь-які претензії по даному боргу позивачем могли бути пред'явлені відповідачу на протязі 12 місяців з моменту підписання, на протязі 2013-2014 років, а не в 2020 році. І я якщо строк рахувати з моменту пропущення строку чергового платежу, то він також сплив. За таких підстав вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за так званим кредитним договором.
Окрім того, зауважив, що розрахунок заборгованості оформлений неналежним чином (не зазначено прізвища посадової особи, яка склала його, не підписано та проставлено печатки банку) та не стосується саме картки відповідача. Розрахунок не містить обчислення, порядку нарахування сум, а відтак не може підтверджувати заявлену до стягнення суму.
Враховуючи вище викладене, даний позов банку вважає безпідставним та просить суд відмови у його задоволенні.
04.01.2021 позивачем подано відповідь на відзив (т.1 а.с.103-114), в якому з обставинами викладеними відповідачем не погоджується, наполягає на правомірності позовних вимог та просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Позивач вважає, що в матеріалах справи міститься конкретна редакція Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору. Наголошує на тому, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складають договір про надання банківських послуг відповідно до ст.ст. 202, 207, 634,639 ЦК України. Таким чином, вважає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах. На підставі Договору про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, яку відповідач отримав на мобільний телефон, забезпечивши останнього можливість доступу до карткового рахунку за допомогою самої картки та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінний) ОТП - пароль.
Відповідач власноручно заповнював та підписував Анкету-заяву, а тому сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач користувався кредитними грошовими засобами та частково погашав заборгованість за договором, а тому у банку є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Виписка та Розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий. Тому належним доказом знаття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка, яка вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Враховуючи, що ні розрахунок заборгованості, а ні Умови та правила надання банківських послуг не входять до переліку організаційно-розпорядчих документів на них положення ДСТУ 4163-2003 щодо оформлення не поширюється.
Посилання відповідача на порушення ЗУ «Про захист прав споживачів» вважає неправомірним.
Щодо твердження відповідача про пропущення строку позовної давності позивачем апелює тим, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦКУ) щодо місячних платежів починається після сплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦКУ), а не закінченням строку дії договору. Оскільки, строк випущеної картки становить - до останнього дня 02.2019, строк позовної давності ним не пропущено. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.
Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи у відсутність його. Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та її представник - адвокат Якименко О.В в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, питання стягнення витрат на правову допомогу - зняли.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст.82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав 27.07.2015 Анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно зазначеної анкети-заяви відповідачу було видано картку зі строком дії (а.с.10-12).
З 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
При цьому, в Анкеті-заяві, доданій до позовної заяви, містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останнього на отримання кредитної картки. У ній зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
У самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та/або за їх прострочення, а також штрафних санкцій - немає.
Разом з тим, з копії Анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримав відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки.
У заяві позичальника не зазначена процентна ставка, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Анкета-заява позичальника від 27.07.2015 року не містить і встановленого графіку погашення кредиту, а також в ній не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно з наданим банком розрахунком (т.1 а.с.7-12), заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 15.06.2020 року становить - 34477,26 грн., з яких: 1487,87 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 534,44 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК Україїни, 32454,95 грн - пеня.
Зазначені обставини встановлено з матеріалів справи.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Окрім того, згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Ч. 2 ст. 625 ЦКУ визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути зокрема заборгованість за процентами за користування простроченим кредитом згідно статті 625 ЦК України, посилаючись на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до вимог статті 625 ЦК України та неустойки у зазначеному банком розмірі.
Аналізуючи вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли зобов'язально-договірні відносини на підставі зазначеної Анкети - заяви від 27.07.2015. Проте, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, неустойки за порушення виконання зобов'язання, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Дане узгоджується з висновком ВП Верховного Суду (справа № 342/180/17,) та ВС у постанові від 02.12.2020 (справа №161/5267/20), що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та визначеної відповідальності позичальника за порушення виконання взятих на себе зобов'язань, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких обставин, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ ПриватБанк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд у складі Великої Палати 03.07.2019 при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строк виконання договору.
Однак, згідно положень частини другої статті 530 ЦК України строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Аналогічна позиція викладена у висновку ВП Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, а саме, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наданими позивачем розрахунком заборгованості підтверджується розмір отриманих відповідачем коштів у визначеному позивачем розмірі.
Слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу);
Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом (тілом).
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 (справа №161/5267/20)
Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає, що відповідач повинен виконати зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка включає лише заборгованість по тілу кредиту.
З огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування та ненадання суду доказів пред'явлення Банком в порядку статті 530 ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов'язку із повернення кредиту до подання цього позову, а також порядку нарахування, розміру неустойки (штрафу, пені) відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за визначений банком у позові період та пені.
Крім того, доводи представника відповідача адвоката Якименка О.В. щодо спливу строку позовної давності суд оцінює критично виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Враховуючи, що кредит був наданий відповідачу на картку, строк дії якої тривав до останнього дня 02.2019 року, що збігається із кінцевим строком повного погашення кредиту, а тому і перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦКУ), щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦКУ), а не закінченням строку дії договору.
Такого ж висновку дійшов ВСУ, справа №6-134цс14 від 01.10.2014: « Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦКУ) щодо місячних платежів починається після сплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦКУ), а не закінченням строку дії договору».
Так як, строк випущеної картки становить - до останнього дня 02.2019, а позивач звернувся з позовом до суду 09.09.2020, - строк позовної давності ним не пропущено.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості по фактично отриманим позичальником коштам, тобто лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 90,71 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 251, 252, 525-527, 530, 612, 623, 625, 637, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1050 ЦК України, висновками ВП Верховного Суду та ВСУ,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1487,87 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят сім гривень 87 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 90,71 грн (дев'яносто гривень 71 копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Головуючий:В. І. Зінкін