Дата документу 19.04.2021
Справа № 334/1459/21
Провадження № 1-кп/334/630/21
19 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представника потерпілої - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080050003197 від 08 грудня 2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, який має на утриманні двох дітей доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_6 08 грудня 2020 року приблизно о 07 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем «ЗАЗ-1102», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині Каширського шосе (вул. Тиражна), зі сторони вулиці Повітової в напрямку вулиці Зернової в місті Запоріжжі, зі швидкістю, що перевищувала максимально дозволену в населеному пункті.
В салоні автомобіля «ЗАЗ-1102», в якості пасажирів, перебували неповнолітні пасажири: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - на передньому сидінні справа, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - на задньому сидінні зліва, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - на задньому сидінні справа.
Під час руху по проїзній частині Кашинського шосе (вул. Тиражна), обвинувачений, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити на проїзній частині калюжу, що з урахуванням температурного режиму повітря частково замерзла та обледеніла, утворивши ділянку з ожеледицею, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого транспортного засобу та безпечно керувати ним.
Натомість обвинувачений, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, продовжив подальший рух з перевищенням максимально дозволеної на даній ділянці швидкості руху, швидкість руху керованого транспортного засобу не знизив, в результаті чого, під час руху в районі буд. АДРЕСА_3 , під час проїзду калюжі та ділянки проїзної частини, на якій утворилася ожеледиця, не впорався з керуванням автомобілем «ЗАЗ-1102», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив його боковий занос, після чого змінив напрямок руху вліво, виїхав на розподільний газон, який розділяє потоки зустрічних смуг, де відбулось перекидання транспортного засобу, подальший виїзд на смугу зустрічного руху та зупинка автомобіля на даху.
Своїми діями обвинувачений порушив: вимоги пп.1.10 «дорожня обстановка», 2.3б), 12.3, 12.4, 12.9б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до яких:
1.10 «Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом»;
2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;
12.9 «Водієві забороняється:
б)перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Порушення обвинуваченим вимог пп.12.4, 12.9б Правил дорожнього руху України, згідно висновку судової комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю: «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №КСЕ-19/108-20/355/9-1117/25-161 від 25 лютого 2021 року, з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажири ОСОБА_9 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження, з якими були госпіталізовані до КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, де 12 грудня 2020 пасажир ОСОБА_9 під наглядом лікарів померла, так і не приходячи до тями. Згідно висновку судової медичної експертизи №5907 від 09 лютого 2021 року «смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала від відкритої черепно-мозкової травми з відкритим переломом кісток склепіння черепа, який розповсюджується на основу, з крововиливами над та під оболонки мозку, що призвело до набряку головного мозку з розвитком субтотального некрозу. Всі ушкодження, які виявлені при експертизі трупу, утворилися незадовго до надходження в стаціонар.
Відкрита черепно-мозкова травма виникла внаслідок ударної травматичної дії тупим твердим предметом (предметами) у праву скроневу область та від травматичної дії по дотичній тупим твердим предметом (предметами) у обличчя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті;
садна та рани на задній поверхні лівої кисті та лівого променево-зап'ясткового суглобу з ушкодженням сухожилля, що розгинає кисть, виникли від травматичної дії по дотичній тупим твердим предметом (предметами) у вказану ділянку, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в прямому причинному зв'язку зі смертю не знаходяться.
З огляду на масивність травми, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, можна зробити висновок про те, що ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди у салоні автомобіля при обставинах, вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №174п від 15 лютого 2021 року, потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді:
«Відкрита тяжка черепно-мозкова травма: лінійні переломи лобної, скроневої кісток ліворуч з розповсюдженням на основну кістку ліворуч, гратчасту кістку ліворуч, передню стінку гайморової пазухи ліворуч; з наявністю пухирців газу в лівій орбіті; з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми правої лобно-тім'яної області, з локалізацією геморагічних вогнищ забою головного мозку в обох тім'яних частках; субарахноідального крововиливу лобно-тім'яної області з обох сторін (по даним комп'ютерної томографії); ознаки дифузного аксонального ураження з крововиливом в валик мозолистого тіла (по даним магнітно-резонансної томографії); «садини височно-теменній, скуловій області з права, садна лобної області з ліва», з розвитком дихальної недостатності та лівостороннього геміпарезу (по даним медичної документації) у ОСОБА_9 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя. «Садна обох верхніх кінцівок» (без точної кількості та локалізації в наданій медичній документації) у ОСОБА_9 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_9 утворилися від дії тупих предметів. Не виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної події.
Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в постанові слідчого, в наданій медичній документації.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 , повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує також і те, що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, його вік, стан здоров'я, по місцю проживання характеризується виключно позитивно, визнав свою винність у судовому засіданні, враховує обставини, які пом'якшують його покарання і відсутність обставин, які обтяжують його покарання, вчинив необережне кримінальне правопорушення, працює не офіційно, одружений, має на утриманні двох дітей доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також приймаючи до уваги думку представника потерпілої ОСОБА_5 , яка просила призначити ОСОБА_6 покарання не пов'язане з позбавленням волі та не застосовувати до нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на те, що обвинувачений по даній справі є її офіційним чоловіком з яким вони виховують ще двох дітей, на даний момент він єдиний в родині хто працює і матеріально утримує родину, оскільки вона зараз перебуває у декретній відпустці, водійські права необхідні для того, щоб їздити до лікарні для відвідування доньки ОСОБА_9 , яка зараз проходить курс реабілітації від наслідків ДТП, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого вважає, що йому слід призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України не в максимальних межах, встановлених у санкції статті за якою ОСОБА_6 , притягується до відповідальності.
Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Також, відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.56 КПК України, суд враховує думку потерпілої, висловлену щодо призначення покарання обвинуваченому, яка вважає, що покарання повинно бути призначене з мінімальним випробувальним терміном, оскільки, на її переконання, обвинувачений усвідомив свою протиправну поведінку та суспільну небезпечність злочину.
Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є справедливою, необхідною і цілком достатньою для виправлення ОСОБА_6 , та попередження вчинення нових злочинів.
Крім того враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цивільний позов заявлено не було.
Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.314-318, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст. 50, 51, 60, 65-67, 395 КК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
ОСОБА_6 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
ОСОБА_6 на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ст.76 КК України на ОСОБА_6 покласти наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя 10 грудня 2020 року на автомобіль «ЗАЗ-1102», державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль «ЗАЗ-1102», державний номерний знак НОМЕР_1 , який по даному кримінальному провадженню визнано речовим доказом та відповідно до постанови слідчого про зміну місця зберігання речового доказу передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити законному власнику за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1