Провадження № 2/760/4375/20
Справа № 760/2853/20
10.03.2021 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1 (особисто, паспорт),
представника позивача (за первісним позовом) - Дяковського О.С. (ордер від 30.01.2020);
представника відповідача (за первісним позовом) - Шмарова Є.Ю. (ордер від 01.09.2020),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрсервіс-Трейд» /далі - ТОВ «Спектрсервіс-Трейд»/ (код ЄДРПОУ: 32731561; адреса: 03087, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 14 А) про стягнення пені, та за зустрічним позовом ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту попереднього договору,
Позов та його обґрунтування
03.02.2020 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» пеню у сумі 570 104,76 грн.
В обґрунтування позову зазначено, зокрема, наступне:
«31 серпня 2018 року між мною, громадянином України ОСОБА_1 (Майбутній Покупець) та ТОВ «СПЕКТРСЕРВІС-ТРЕЙД» (Майбутній Продавець) було підписано Попередній договір №31.08.2018/1 купівлі-продажу квартири (надалі - «Договір»).
Згідно з п.1 Додатку №1 «Специфікація» до Договору, очікувана дата введення в експлуатацію Об'єкта будівництва - III квартал 2018 року, тобто 30 вересня 2018 року включно.
Згідно з п. 3 Додатку № 2 до Договору, термін прийняття будинку в експлуатацію може бути перенесено на строк, що не перевищує 3 (три) календарних місяці і таке перенесення не вважається порушенням умов Договору. Таким чином, дата введення в експлуатацію будинку згідно даного пункту Договору може бути перенесена на IV квартал 2018 року, тобто - 31 грудня 2018 року включно.
Згідно з п. 4.7 Договору, у разі порушення терміну введення в експлуатацію будинку, передбачений п. 3 Додатку № 2 Договору, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів Майбутній Продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діяла на час виникнення порушення.
Зі змісту попереднього договору вбачається, що правовідносини сторін договору закінчаться у момент введення будівництва в експлуатацію та набуття Позивачем права власності на квартиру, а отже строки позовної давності до основної вимоги при подачі Позивачем позову не пропущені, а тому і не пропущено строки щодо вимоги про стягнення пені.
Таким чином відповідачем було порушено умови попереднього договору щодо введення майна в експлуатацію, що є підставою для нарахування пені та подання позовної заяви до суду.
Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказані періоди складає 570 104.76 грн».
Зустрічний позов та його обґрунтування
26.03.2020 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов зустрічний позов ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» до ОСОБА_1 в якому ставиться питання про визнання недійсним п. 4.7 попереднього договору № 31.08.2018/1 від 31.08.2018, укладеного між ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованим в реєстрі за № 568.
В обґрунтування зустрічного позову зазначено, зокрема, наступне:
«Позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом «заборгованості» в сумі 507 104,76 гривень. Свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що введення об'єкту будівництва в експлуатацію відбулося з порушенням передбаченого попереднім договором терміну, що, на думку позивача за первісним позовом, тягне відповідальність відповідача за первісним позовом, передбачену пунктом 4.7 попереднього договору.
Відповідач за первісним позовом вважає пред'явлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через наступне.
Відповідач за первісним позовом вважає, що існують всі підстави для визнання недійсним пункту 4.7. попереднього договору № 31.08.2018/1 укладеного сторонами 31 серпня 2018 року.
Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги пунктом 4.7. попереднього договору № 31.08.2018/1 укладеного сторонами 31 серпня 2018 року. Вказаним пунктом передбачено, що «У разі порушення терміну введення в експлуатацію будинку, передбачений п. 3 Додатку № 2 Попереднього договору № 31.08.2018/1 купівлі-продажу квартири від 31.08.2018 р. більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів Майбутній продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діяла на час виникнення порушення.»
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що «Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.» Оскільки введення будинку в експлуатацію не є грошовим зобов'язанням, отже такий вид неустойки, як пеня не може застосовуватись за такий вид невиконання зобов'язань, як порушення термінів введення будинку в експлуатацію. Таким чином пункт 4.7. попереднього договору №31.08.2018/1 від 31.08.18р. суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Окрім цього, пункт 4.7. попереднього договору суперечить і ч. 1 ст. 549 ЦК України. Вказаною нормою встановлено, що «Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання». Йдеться саме про порушення «...боржником...». Натомість в пункті 4.7. попереднього договору не вказано що відповідальність відповідача настає саме через його порушення. Вказано тільки про те, що відповідальність відповідача настає в разі настання факту «...порушення терміну введення будинку в експлуатацію...» не залежно від наявності вини відповідача, а не в разі порушення позивачем (відповідачем за первісним позовом) зобов'язання.
Отже, пункт 4.7. попереднього договору № 31.08.2018/1 від 31.08.18р. суперечить частинам 1 та 3 ст. 549 ЦК України.
З викладеного вище вбачається, що пункт 4.7 попереднього договору № 31.08.2018/1 від 31.08.18р. суперечить частинам 1 та 3 ст. 549 ЦК України в момент вчинення цього правочину».
Таким чином, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, вважаючи, що п. 4.7. попереднього договору № 31.08.2018/1 від 31.08.18р. суперечить ч.ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України, ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» просить визнати вказаний пункт договору недійним.»
Процесуальні дії суду
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 для розгляду даної справи визначено суддю Жовноватюк В.С.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.08.2020 зустрічний позов ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» прийнято до спільного розгляду у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» про стягнення заборгованості.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 34 від 03.02.2021 у зв'язку з перебуванням судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 для розгляду даної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08.02.2021 справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 10.03.2021.
Присутнім у судовому засіданні часникам провадження оголошувався склад суду та роз'яснювалось право на відвід. Відводів складу суду не заявлено.
Доводи, викладені у відзиві на первісний позов
Заперечуючи проти вимог, викладених у позові, ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» крім доводів, щодо невідповідності п. 4.7 попереднього договору приписам ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), також звернуло увагу на наступне:
«Введення будинку в експлуатацію - процедура, яка залежить не тільки від відповідача, а і від належного виконання з боку відповідних державних органів встановлених законодавством обов'язків. Що стосується будинку АДРЕСА_3 , то затримка введення цього будинку в експлуатацію відбулась саме через протиправні дії Департаменту з питань державно-будівельного контролю міста Києва Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Протиправним наказом № 56 від 07.03.18р. та № 63 від 16.03.18р. була скасована декларація відповідача від 19.10.15р. про початок будівельних робіт будинку АДРЕСА_3 . Такі протиправні дії департаменту ДАБІ призвели до затримки введення будинку в експлуатацію. Протиправність згаданих вище наказів департаменту ДАБІ встановлена Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.18р. № 826/5138/18 та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.18р. № 826/5138/18.
Таким чином, протиправні дії органу державної влади - Департаменту з питань державно-будівельного контролю міста Києва Державної архітектурно-будівельної інспекції України - призвели до затримки введення будинку в експлуатацію щонайменше на 9 місяців.
Частиною 3 ст. 550 ЦК України встановлено, що «Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).»
Частиною 1 статті 617 ЦК України встановлено, що «Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили». Стосовно до затримки введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 , випадком, внаслідок якого сталась така затримка, є встановлені Судом протиправні дії державного органу влади - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Окрім іншого звертаємо увагу Суду на те, що встановлена пунктом 4.7. попереднього договору відповідальність ніяк не пов'язана з виконанням відповідачем основного зобов'язання, метою якого і було укладання сторонами попереднього договору.
Частиною 1 ст. 635 ЦК України встановлено, що «1. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором».
Пунктом 1.2. попереднього договору передбачено основне зобов'язання сторін за попереднім договором - «1.2. Основний договір сторони зобов'язуються укласти 30 (тридцяти) банківських днів з дня державної реєстрації Майбутнім Продавцем (відповідачем) права власності на Майно за умови виконання Майбутнім Покупцем вимог п.1.4. та п.1.5. цього Договору.»
Умови договору не містять зобов'язання відповідача по введенню будинку в експлуатацію в певний термін, за що встановлена відповідальність пунктом 4.7. попереднього договору, який суперечить законодавству.
При цьому попереднім договором не встановлена відповідальність відповідача за прострочення укладення Основного договору.
Право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_4 було зареєстроване за відповідачем 18.12.19р., що підтверджується п. 1.2. договору купівлі-продажу квартири від 21.02.2020р. Таким чином, Основний договір був укладений через 43 (сорок три) банківські дні після набуття відповідачем права власності на квартиру (19 , 20 , 23 , 24 , 26 , 27 , 30 , 31 грудня 2019 , 2, 3, б, 8-10, 13-17, 20-24, 27-31 січня 2020р., 3-7, 10-14, 17-20 лютого 2020р.).
Отже, не зважаючи на всі протиправні дії з боку департаменту ДАВ і України протягом більше 9 місяців, Основний договір був укладений лише на 13 днів пізніше терміну передбаченого пунктом 1.2. попереднього договору.
Проте, ще раз звертаю увагу суду на те, що попереднім договором не встановлена відповідальність відповідача за прострочення виконання пункту 1.2. попереднього договору».
З урахуванням викладеного, ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» просило у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи, викладені у відповіді на відзиві на первісний позов
08.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої ОСОБА_1 звертає увагу, зокрема, на наступне:
«Своїми підписами сторони попереднього договору погодили та скріпили встановлені правові наслідки, що виникають при укладенні даного Договору.
Це означає, що під час укладання сторонами Попереднього договору купівлі - продажу Відповідач:
-Був обізнаний про предмет вільної волі та усвідомлення того, які саме дії ним будуть вчинятись;
-З власної волі уклав попередній договір, що підтверджується зробленим власноруч підписом представника Відповідача. Доказів які б підтвердили інші обставини укладання договору або інші його умови до суду Відповідачем надано не надано.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Таким чином, попередній договір створює відповідні права та обов'язки для сторін. У обох зі сторін була сформована внутрішня воля, яка була спрямована на реалізацію певної мети укладання попереднього договору купівлі - продажу.
Тобто, у сторін була потреба в укладенні певного правочину; за домовленістю сторін був обраний спосіб задоволення своїх потреб, а саме укладання між стонами попереднього договору. При цьому, при виникненні потреби в укладанні договору та в момент її реалізації, особи усвідомлювали відповідальність за вчинені дії, та настання певних правових наслідків тому відсутні підстави для визнання недійсним частини попереднього договору.
Зі змісту відзиву позивача вбачається, що ним здійснюється посилання на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2018 року у справі № 826/5138/18 котре набрало законної сили 25.09.2018 року після перегляду Київським апеляційним адміністративним судом, як на підставу не виконання зобов'язання.
В той же час попередній договір був підписаний між позивачем та відповідачем 31.08.2018 року, що вказує на ту обставину, що судовий спір ТОВ «СПЕКТРСЕРВІС-ТРЕЙД» з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виник до підписання даного договору.
Пунктом 4 ст. 44 ГК України визначено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Натомість знаючи про вказаний судовий спір відповідач навпаки на власний ризик вніс стислі терміни введення будинку в експлуатацію та не зазначив підставу звільнення від відповідальності судовий спір у справі № 826/5138/18.
За таких обставин введення будинку в експлуатацію та будівництво нерухомості, є комерційним ризиком відповідача, а тому ці обставини не можуть вважатися форс-мажорними (обставинами непереборної сили) та становити випадок котрий виключає відповідальність за порушення зобов'язання».
Доводи, викладені у відзиві на зустрічний позов
03.09.2020 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій крім раніше викладених доводів, ОСОБА_1 також звертає увагу на таке:
«Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо - недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України зазначених п. 7, 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Таким чином, позивач не обґрунтував, яким чином п.4.7 Попереднього договору купівлі-продажу порушує його суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача.
У ході дослідження зустрічної позовної заяви не було встановлено обставин, з якими законодавство пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим вимоги позивача є необгрунтованими.
З огляду на викладене вище, Відповідач за зустрічним позовом приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача є недоведені та не підтверджені належними доказами по справі, а вказані обставини зведені у позові не є підставою у розумінні Цивільного кодексу України для визнання недійсним пункту договору».
Доводи, викладені у відповіді на відзив на зустрічний позов
22.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов у якій звертається увагу, зокрема на наступне:
«Проаналізувавши відповідь відповідача, позивач прийшов до висновку, що відповідач не надав жодного контраргумента доводам позивача, викладеним у зустрічному позові.
По-перше, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦКУ). Матеріальне право не встановлює обов'язку для позивача обґрунтовувати порушення його прав та інтересів. Достатньо того, що правочин, чи його частина не відповідають актам цивільного законодавства в момент їх вчинення.
Що ж стосується вимог процесуального право, то відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПКУ кожна особа має право звернутись до суду із позовом про захист своїх порушених прав та інтересів.
По-друге, порушення прав позивача полягає втому, що на підставі пункту 4.7. Попереднього договору купівлі продажу (надалі - «пункт 4.7.»), який суперечить актам цивільного законодавства (положенням ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України) з позивача неправомірно намагаються стягнути гроші. Тобто порушене законне право позивача - право власності на майно. Порушення інтересів позивача полягає у неправомірному порушення права власності на майно шляхом вимоги грошей на підставі протиправного «пункту 4.7.».
Як зазначено в зустрічному позові, пункт 4.7. суперечить наступним актам цивільного законодавства - ч. 1 та ч. 3 статті 549 ЦК України. Відповідач зі свого боку жодним словом у відзиві на позов не коментує цей факт».
Фактичні обставини справи встановлені судом
Матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» укладено попередній договір № 31.08.2018/1 купівлі-продажу квартири (далі - попередній договір), за змістом якого сторони зобов'язались у майбутньому в строку та на умовах визначених цим договором укласти договір купівлі-продажу квартири у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_3 та оплатити ціну у сумі, що складає 1 711 620 грн в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1 Додатку № 1 «Специфікація» до Попереднього договору, очікувана дата введення в експлуатацію об'єкта будівництва - III квартал 2018 року.
За змістом п. 3 Додатку № 2 до Попереднього договору, термін прийняття будинку в експлуатацію може бути перенесено на строк, що не перевищує 3 (три) календарних місяці і таке перенесення не вважається порушенням умов Договору.
Відповідно до п. 4.7 Попереднього договору, у разі порушення терміну введення в експлуатацію будинку, передбачений п. 3 Додатку № 2 такого договору, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів Майбутній Продавець (ТОВ «Спектрсервіс-Трейд») сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діяла на час виникнення порушення.
Право власності відповідача на об'єкта будівництва (квартиру АДРЕСА_4 ) зареєстроване за ним 18.12.2019, що підтверджується п. 1.2. договору купівлі-продажу квартири від 21.02.2020.
Посилаючись на те, що ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» було порушено умови попереднього договору щодо строку введення об'єкта будівництва в експлуатацію, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 4.7 попереднього договору.
Вважаючи, що оскільки введення будинку в експлуатацію не є грошовим зобов'язанням, то такий вид неустойки, як пеня не може застосовуватись за такий вид невиконання зобов'язань, як порушення термінів введення будинку в експлуатацію, ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» просить визнати п. 4.7. попереднього договору недійсним та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Мотиви суду
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
За змістом ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) зазначено:
«Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Тобто у попередньому договорі, крім основного зобов'язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов'язання у виді штрафних санкцій.
Стягуючи з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 10 000, 00 грн, апеляційний суд виходив з того, що відповідач прострочив строк, передбачений попереднім договором, на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф, передбачений пунктом 12 попереднього договору.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
За змістом статті 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частинами першою-другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За змістом статей 629, 635 ЦК України, при вирішенні спору про повернення авансу та відшкодування збитків, завданих одній із сторін попереднього договору, суду необхідно встановити причину неукладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з'ясувати умови відповідальності, встановлені попереднім договором».
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 381/4667/16-ц.
Разом з тим, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 344/434/16-ц (провадження № 61-17183св18), звернуто увагу на таке:
«Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналіз статті 635 ЦК України свідчить, що по своїй суті попередній договір є організаційним і на його підставі не відбувається розпорядження майном. Тому ОСОБА_8 , при укладенні попереднього договору діяв від імені ОСОБА_4 відповідно наданим йому повноваженням».
Крім того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 723/3114/18 (провадження № 61-7184св19) зазначено наступне:
«Згідно з частинами першою та третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
«Частиною першою статті 549, частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Згідно частини першої якої, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вчасно завершивши весь обсяг будівельних робіт та передавши замовнику будівництва необхідні документи для введення об'єкту будівництва в експлуатацію, ВКФ "Буковина" виконала всі дії щодо своєчасної здачі об'єкту в експлуатацію, крім того, пунктом 4 договору купівлі-продажу (уступки) майнових прав визначена орієнтовна дата введення будинку в експлуатацію, а не кінцевий термін завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію».
Отже, з наведеного вбачається, що попередній договір являє собою організаційну угоду та не є майновим договором, тобто не передбачає передачу майна, його оплату тощо, з такого договору виникає єдине спільне для сторін зобов'язання (мета попереднього договору) - укласти в майбутньому основний договір на узгоджених ними умовах. Тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому. З досягненням мети укладення попереднього договору - укладенням основного договору, дія відповідного попереднього договору вичерпується.
Істотною умовою попереднього договору є строк укладання основного договору, який повинен бути зазначений у попередньому договорі.
У п. 1.2 попереднього договору від 31.08.2018 № 31.08.2018/1 сторони погодили, що основний договір сторони зобов'язуються укласти протягом 30 банківських днів з дня державної реєстрації ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» права власності на об'єкт будівництва.
Отже, сторони могли передбачити відповідальність ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» за невиконання умов попереднього договору саме щодо строку укладення основного договору.
Пункт 4.7 попереднього договору, на підставі якого позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся з позовом у даній справі, фактично встановлює відповідальність за порушення строку, на підставі якого в подальшому розпочинається (розраховується) строк для укладення основного договору.
Питання про несвоєчасне укладення основного договору в контексті п. 1.2 позивач ( ОСОБА_1 ) не підіймає.
Наведене у п. додатка № 1 до попереднього договору від 31.08.2018 формулювання «очікувана дата введення в експлуатацію об'єкта будівництва» не можна трактувати як умову договору, яка містить чіткий та безальтернативний строк. Скоріш її можна сприймати як таку, що «орієнтує» майбутнього покупця щодо певних строків. Чіткої дати «закінчення будівництва / введення в експлуатацію об'єкта будівництва» сторони не погодили.
Враховуючи наведене суд на вбачає за можливе задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Щодо зустрічного позову ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» суд звертає увагу, зокрема, на наступне.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № № 904/3565/18 вказано:
«Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання».
Враховуючи наведене, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «Спектрсервіс-Трейд» також задоволенню не підлягають.
За приписами ст.ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Сторонами не надано як належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, так і їх релевантного правового обґрунтування.
При цьому відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрсервіс-Трейд» про 570 104,76 грн пені - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрсервіс-Трейд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту попереднього договору - відмовити.
Судовий збір, сплачений за подання первісного позову покласти на позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 .
Судовий збір, сплачений за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрсервіс-Трейд».
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. Л. Зуєвич