Справа № 283/2797/20
провадження №2/283/212/2021
(з а о ч н е)
26 квітня 2021 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
Стислий виклад позицій сторін.
16.12.2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 01.12.2006 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останньому надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 16.02.2020 року позивачем надіслано претензію кредитора до Малинської державної нотаріальної контори, на яку 10.03.2020 року отримано відповідь про те, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися. 16.05.2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, однак борг не погашено.
Представник позивача Савіхіна А.М. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належно, однак будь - яких заяв про неможливість явки в судове засідання до суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд за одночасним існуванням зазначених обставин ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечив позивач.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити за безпідставністю з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 01.12.2006 року укладено кредитний договір б/н, за яким банк зобов'язувався надати грошовий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на умовах та в строки визначених в умовах та правилах надання банківських послуг, а ОСОБА_1 - погашати заборгованість за кредитом, зі сплатою відсотків, комісій.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.37).
Заборгованість за кредитним договором б/н від 01.12.2006 року на дату смерті становить 13676,52 грн.
Відповідно до паспорта серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 34).
Відповідно до паспорта серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 35).
24.01.2002 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Малинської державної нотаріальної контори з претензією кредитора №SAMDN40000010405760 щодо включення кредиторських вимог в спадкову масу померлого ОСОБА_2 та повідомлення спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком в розмірі 13676,52 грн.(а.с.40).
Згідно відповіді завідувача Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О.М. №01-16/208 від 26.02.2020 року, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заведена (а.с.41).
07.05.2020 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з листом-претензією № SAMDN40000010405760 як до спадкоємця позичальника з вимогою щодо погашення боргу. Претензія обґрунтована, тим, що ОСОБА_1 постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, так як не заявив нотаріусу про відмову від неї (а.с.42-46).
Мотиви та застосовані норми права.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з п. 3 та 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 ст.1281 ЦК України передбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, Малинською державною нотаріальною конторою надано відповідь, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, тобто із заявами про прийняття спадщини та/або про відмову від спадкового майна ніхто не звертався.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення боргу кредитором спадкодавця, банк визначив як відповідача ОСОБА_1 , який, на думку позивача, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Згідно з частиною 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Згідно з копіями паспортів на час смерті спадкодавця відповідач був зареєстрований разом із спадкодавцем в АДРЕСА_1 .
Разом із цим, звертаючись з позовом до ОСОБА_1 , як до спадкоємця ОСОБА_2 , позивач мав довести, що саме відповідач є спадкоємцем майна померлого.
Реєстрація місця проживання зазначених осіб за однією адресою не є підставою вважати відповідача ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки лише сам факт реєстрації місця проживання відповідача разом зі спадкодавцем, без наведення конкретних аргументів та надання доказів, не свідчить про прийняття останнім спадщини у встановленому Законом порядку.
Крім того, суду не надано доказів наявності/відсутності спадкоємців першої черги, наявності після смерті ОСОБА_2 спадкового майна, так як встановлення факту відсутності за життя у померлого будь-якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За положеннями ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд вважає, що позивачем не доведено наявність спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , його вартість, та співмірність з заборгованістб за кредитним договорором, не доведено, що відповідач є спадкоємцем померлого позичальника, а також не з'ясовано дійсне коло спадкоємців ОСОБА_2 .
Представник АТ КБ «Приватбанк» скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, доказів на підтвердження своїх позовних вимог не подав.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні.
Керуючись ст. 12, 23,51, 76, 81, 258, 259, 265, 273, 280, 284,289 ЦПК України, -
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити повністю за безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя