Номер провадження: 22-ц/813/5296/21
Номер справи місцевого суду: 947/2928/20
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.
Доповідач Ващенко Л. Г.
30.04.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.
у порядку ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року (одноособово суддя Гниличенко М.В.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
12.02.2020 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 134 122,90 гривень.
Позов обґрунтовано наступним.
10.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Банка з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Посилаючись на те, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, станом 31.12.2019 року має місце заборгованість в розмірі 134 122,90 гривень, з яких: 1 149,31 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 132 973,59 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками за період з 10.06.2010 року по 28.09.2018 року, Банк просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2020 року позов задоволено частково, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 149,31 гривень та судовий збір у розмірі 18 гривень.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Банк не погодився із заочним рішенням суду від 04.06.2020 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у позові про стягнення відсотків скасувати, постановити нове рішення яким позов Банка в цій частині задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга представника Банка зазначає:
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, помилково дійшов висновку, що наявна у справі довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 2,5 % на місяць, щомісячний платіж становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, також вказано інші розрахунки по комісії, штрафу, пені, однак суд критично відноситься до вказаноїдовідки про умови кредитування, оскільки із позовної заяви вбачається, що анкета-заяваразом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, атакож Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківськихпослуг, що вказана довідка є складовою договору б/н без номеру від 10.06.2010 року, що довідка носитьінформативний характер та взагалі стосується іншого договору за номером№SAMDN500TC003304530, який зазначено у довідці.
Відповідач звернувся до Банка з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 10.06.2010 року. На підставі Анкети-заяви відповідачу 10.06.2010 р. відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 та встановлено початковий кредитний ліміт.
Відповідач особисто підписався про ознайомлення з тарифами, а саме Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, в якій зазначено, зокрема базова відсоткова ставка за користування кредитом (2.50 % на міс).
Тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Довідка подана до суду разом із позовною заявою, проте судбезпідставно не взяв її до уваги, вважаючи стягнення заборгованостіза процентами необґрунтованим, оскільки вони ніби то не встановлені умовами договору. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Згідно із визначенням, яке міститься в ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами, є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.
Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем укладено кредитний договір, який не оспорений, не визнаний недійсним чи неукладеним. Після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредиту. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Із виписки по рахунку вбачається, шо відповідач знімав кредитні кошти,розраховувався картонкою, частково погашав заборгованість за договором і зновукористувався кредитними коштами. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Таким чином, виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно частини 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 року по справі № справа № 127/7543/17.
В матеріалах справи міститься банківська виписка, на яку суд не звернув увагу, у якій зазначено: 24.09.2010 року відповідач здійснював погашення заборгованості в сумі 300 гривень «Южне ГРУ, відділення № 61 (OD61). WCSCKR [28083711.5] погашення заборгованості за договіром SAMDN5ОТС003304530 с карти на карту НОМЕР_2 ) поповнення карткового рахунку». Крім того, 21.09.2011 року відповідач здійснював погашення заборгованості в розмірі 320 гривень «Южне ГРУ, відділення № 27 (OD27). Каса приходна операція. «Надходження готівки за платіжними картками SAMDN5ОТС003304530 плательщик ОСОБА_1 з с карти на карту НОМЕР_2 ) депозит».
SAMDN5ОТС003304530 - це внутрішній номер договору, який не зазначається в Анкеті-заяві, оскільки анкета за формою є типовим формуляромдля всіх споживачів банківських послуг, а довідка про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” по договору SAMDN5ОТС003304530- ІПН ... ОСОБА_2 вже була надрукована та підписана відповідачем, про що зазначено в Анкеті -заяві.
Верховний Суд по справі № 356/1635/16-ц у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Суд безпідставно застосував правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17),оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами.
Відповідач не звертався до Банка задля розірвання договору, а навпаки погодився з його умовами та прийняв їх до виконання, адже протягом тривалого часу користувався кредитною карткою та частково погашав заборгованість.
У справі «Хамідов проти Росії» від 02.06.2008 р. №72118/01 ЄСПЛ поклав в основу свого рішення про порушення державою-відповідачем статті 6 Конвенції висновок про те, що національні суди встановили для заявника надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування (extreme and unattainable standard of proof). Схожим чином у справі «Дюльдін та Кіслов проти Росії» від 31.10.2017 р. №25968/02 ЄСПЛ відзначив, що суди застосували незвично високий стандарт доказування (unusually high standard of proof).
Стандарт доказування як складова забезпечення права на справедливий суд під впливом вказаної практики ЄСПЛ включає в себе стандарт переваги доказів, що застосовується до встановлення фактів з урахуванням специфіки обставини, яку належить довести у цивільних та господарських справах як правило. За критеріями розмежування зловживання (свавілля), недбалості та добросовісної поведінки, аналізуючи серед інших також ці рішення ЄСПЛ, приходимо до висновку, що серед прикладів судових рішень, які можна вважати свавільними, можуть бути названі рішення, у яких суд покладає на сторону надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування.
В даному випадку, за відсутності поданих стороною відповідача будь-яких доказів, які б стосувалися предмету доказування (отримання картки та користування кредитними коштами (в т.ч. з використанням програмного комплексу Приват24, підписання довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки 55 днів пільгового періоду), суд першої інстанцій поклав на сторону позивача Банк надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, який в супереч нормам матеріального права призвів до порушення права на справедливий суд, у відповідності до ст.6 Конвенції
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
Відповідач ОСОБА_1 , станом на 24.11.2020 рік в м. Одесі/Одеській області зареєстрованим не значиться (а.с.48,147).
Копія ухвали суду від 10.07.2020 року про відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою Банка і копія апеляційної скарги Банка на заочне рішення суду від 18.05.2020 року не вручені відповідачу, поштова кореспонденція 23.07.2020 року і повторно 03.11.2020 року повернута з підстав того, що «адресат відсутній за вказаною адресою» тобто місцем реєстрації (а.с.110-114).
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ст.128 ч.1 ЦПК України).
19.01.2021 року Одеський апеляційний суд розмістив інформацію про відкриття провадження у справі і призначення справи до розгляду у порядку письмового провадження (а.с.148).
Відповідач ОСОБА_1 не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
10.06.2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання заяви № 1114111000158674861, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 500 гривень (а.с.12).
Крім того, 10.06.2010 року ОСОБА_1 , як позичальник, підписав довідку №0007111300157967404 до договору SAMDN5ОТС003304530 ОСОБА_1 про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка зазначає: тип кредитної лінії - поновлювана; базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,50 % на міс.); розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, а саме, (Пеня=пеня( 1)+пеня (2), де пеня(1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2)=1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше); розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань.передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500 грн. +5% від суми позову ) розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо (а.с.13).
За розрахунками Банка, станом на 31.12.2019 року має місце заборгованість в розмірі 134 122,90 гривень, з яких: 1 149,31 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 132 973,59 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за період з 10.06.2010 року по 28.09.2018 року (а.с. 2).
Із виписки по рахунку на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що відповідач у період з вересня 2010 року по вересень 2012 року знімав за допомогою картки кредитні кошти, за прострочення повернення кредитних коштів Банк нараховував і списував відсотки, а також нараховував неустойку у вигляді штрафу (а.с. 62-66).
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім'я ОСОБА_1 , 05.09.2010 року кредитний ліміт встановлений у розмірі 300 гривень, 18.10.2010 року збільшений до 1 000 гривень, 28.12.2010 року збільшений до 1 500 гривень, 29.03.2013 року і 15.04.2013 року зменшений до 1 150 гривень, а станом на 08.11.2019 року кредитний ліміт становить 0,00 гривень (а.с.67).
Відповідно до довідки, за договором між сторонами, на ім'я ОСОБА_1 видані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 10.06.2010 року зі строком дії до 02/14, а також картку № НОМЕР_3 від 20.12.2010 року зі строком дії до 10/14 (а.с.68).
12.02.2020 року Банк звернувся із позовом за захистом порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитом і процентами (а.с.1-3).
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини із кредитних зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, відмовляючи Банку у позові в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами виходив з недоведеності вимог Банка у цій частині (а.с. 103-110).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами Банк зазначав, що відповідач ознайомився з умовами кредитування та обслуговування кредитної картки, про що свідчить довідка №0007111300157967404 від 10.06.2010 року про умови кредитування з використанням платіжної картки, яку підписав відповідач.
З матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що 10.06.2010 року ОСОБА_1 підписав заяву, а також довідку №0007111300157967404 про умови кредитування з використанням платіжної картки, яка зазначає умови кредитування зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. З довідки №0007111300157967404 про умови кредитування від 10.06.2010 року, зокрема вбачається, що відповідач має сплачувати проценти за користування кредитними коштами: базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у рік) - 25% (а.с. 12,13).
За розрахунками Банка, ОСОБА_1 має заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у період з 10.06.2010 року по 28.09.2018 року становить 132 973,59 гривень (а.с. 8-11).
Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази того, що під час підписання 10.06.2010 року заяви відповідач ознайомився з умовами кредитування, що вбачається з довідки №0007111300157967404 про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка визначає умови кредитування, а також сплату процентів, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові про стягнення заборгованості за процентами.
Банк видав відповідачу кредитну картку № НОМЕР_3 від 20.12.2010 року зі строком дії до 10/14.У зв'язку із закінченням строку дії картки 31.10.2014 року, з 01.11.2014 року у відповідача настав строк виконання зобов'язання у повному обсязі.
Зважаючи на викладене, розмір заборгованості по процентам має розраховуватись до 31.10.2014 року. Розмір заборгованості по процентам, згідно розрахунків Банка, станом на 31.10.2014 року становить 1 945,25 гривень (а.с.8-11,10).
Суди правильно встановили, що строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_1 до 31 березня 2013 року. У зв'язку із закінченням строку дії картки 31 березня 2013 року настав строк виконання зобов'язання у повному обсязі. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 року по справі № 336/5798/14).
Зважаючи на викладене, позов Банка про стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягає задоволенню частково у розмірі 1 945,25 гривень.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи Банка щодо необґрунтованості відмови у стягненні процентів, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову Банка в цій частині.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Порушене право Банка на стягнення заборгованості за процентами підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом часткового задоволення позову в цій частині.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч. 1 п.п.1-4, 376 ч. 3 п. 3 ст. ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції в частині не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 610 ч.1, 611 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, рішення суду в частині відмови у стягненні процентів, а також судових витрат підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову про стягнення процентів.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).
Колегія суддів задовольняє скаргу і скасовує рішення суду першої інстанції в частині з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову, тому Банк має право на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої в розмірі 2 102 гривень і в суді апеляційної інстанцій в розмірі 3 153 гривень, які документально підтверджені (а.с. 4,122).
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, ст. 376 ч.1 п.п.1-4 , ч. 3 п. 3, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року в частині відмови у позові про стягнення процентів, а також в частині стягнення судового збору в розмірі 18 гривень - скасувати.
Позов акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення процентів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_4 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за нарахованими процентами станом на 31.20.2014 року у розмірі 1 945,25 гривень, а також судовий збір у розмірі 2 102 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 153 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови суду складено 30.04.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков