Номер провадження: 22-ц/813/4571/21
Номер справи місцевого суду: 523/5955/20
Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
20.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України адвоката Панасюка Олега Миколайовича на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування витрат в порядку регресу,
У квітні 2020 року МТСБУ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу у розмірі 100 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 16.01.2018 року з вини ОСОБА_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень, а сам ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Вина відповідача підтверджується постановою СВ Роздільнянського ВП ГУНП від 24.03.2018 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на день ДТП, шкода потерпілому ОСОБА_2 відшкодована позивачем. За таких обставин, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2020 року позов МТСБУ - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України адвокат Панасюк Олег Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вину ОСОБА_1 у скоєному ДТП, а отже підстави для відшкодування шкоди в порядку регресу відсутні.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з наведених нижче підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2018 року на автошляху «Київ-Одеса» сталася дорожньо-траспортна пригода за участю автомобіля BMW, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля SSang Yong, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді забію грудної клітини, а його транспортний засіб механічних пошкоджень.
За вказаним фактом СВ Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області внесено запис до ЄРДР за №12018160390000089 від 17.01.2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
В ході проведення перевірки органом досудового розслідування встановлено, що водію автомобіля SSang Yong, р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 завдано малозначних тілесних ушкоджень, які за сукупністю об'єктивних судово-медичних ознак мають незначні скороминущі наслідки і є менш небезпечнішими, ніж тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що виключає наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, об'єктивна сторона якого включає в себе таку обов'язкову ознаку, як наслідки.
З огляду на викладене, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що в зіткненні вище зазначених транспортних засобів вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим кримінальне провадження було закрито за відсутності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України та разом з тим, виділено матеріали з кримінального провадження та направлено до відділу превентивної діяльності для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно висновку Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 12.11.2018 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності списані в справу Суворовського ВП м.Одеси на підставі ч. 4 ст.38, п.7 ст.247 КУпАП - за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що автомобіль ОСОБА_1 не був забезпечений полісом обов'язкового страхування, 31 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявою про відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП.
Відповідно звіту № 1902/18 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 від 19.03.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля SSang Yong, р/н НОМЕР_2 , 2012 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП станом на дату оцінки складає 236 661,90 грн., у тому числі 20% ПДВ на складові - 25 835,19 грн. Вартість матеріальних збитків, заподіяних власникові вищевказаного автомобіля, заподіяних внаслідок ДТП, станом на дату оцінки складає 236 661,90 грн.
Відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст.. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
На виконання вищевказаних приписів, МТСБУ 11.01.2019 року за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих відшкодувало ОСОБА_2 шкоду в межах ліміту відповідальності страховика, який на дату ДТП складав 100 000 грн, заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що підтверджується платіжним дорученням № 275172 (а.с.19).
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 ЦК України).
У відповідності до п. 38.2.1. ст.38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Таким чином, МТСБУ отримало право зворотної вимоги в порядку регресу до винної в ДТП особи, цивільно-правова відповідальність якої не була застрахована в момент ДТП.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_1 не доведена, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проте такі висновки є помилковими, з огляду на наступне.
Закриваючи 24.03.2018 року кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, слідчим відділом в діях ОСОБА_1 були встановлені ознаки складу адміністративного правопорушення, у зв' язку з чим до відділу превентивної діяльності були направлені відповідні матеріали для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Однак, на момент розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, строки, встановлені ст..38 ч.4 КУпАП закінчилися та провадження в справі було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП (за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу).
Разом з тим, з правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
Так, з матеріалів ЖЄО-37964 від 17.10.2018 року вбачається, що 16.01.2018 року на автошляху Київ-Одеса біля села Отрадова автомобіль марки BMW-530 D, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху та не враховуючи погодні умови, виїхав на зустрічну смугу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки SSang Yong, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді забію грудної клітини.
Наведені вище обставини вказують на наявність вини в діях ОСОБА_1 при керуванні автомобілем марки BMW-530 D, р/н НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності не з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а з нереабілітуючих підстав - закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали ДТП, процесуальні документи органу досудового розслідування та підстави закриття кримінального провадження, а також висновок затверджений начальником Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 16.11.2018 року щодо списання матеріалів в справу Суворовського ВП в м.Одесі через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, МТСБУ не мало підстав для не здійснення регламентної виплати ОСОБА_2 заподіяної шкоди в межах встановленого ліміту, внаслідок чого набуло право регресної (зворотної) вимоги до ОСОБА_1 .
Проте суд цього не врахував та помилково відмовив позивачу у задоволенні позову до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Позивачем надані докази причетності відповідача до скоєння ДТП, а відповідачем в свою чергу не спростовано вину у ДТП та не спростовано наявність на час страхового випадку страхового полісу згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також відповідачем не спростовано правомірність розміру виплати страхового відшкодування потерпілому в сумі 100 000 грн. - щодо відповідності реальній сумі збитків спричинених потерпілому ОСОБА_2 внаслідок ДТП.
За таких обставин, рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за розглядом апеляційної скарги рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 255 грн., сплаченого позивачем при зверненні з позовом та з апеляційною скаргою до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України адвоката Панасюка Олега Миколайовича - задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 100 000 гривень в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 5 255 гривень судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 30.04.2021 року
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: С.О. Погорєлова
О.В. Князюк