Номер провадження: 22-ц/813/436/21
Номер справи місцевого суду: 503/2486/18
Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С.
Доповідач Вадовська Л. М.
08.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
від відповідача ОСОБА_3 - не з'явились,
переглянувши справу №503/2486/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 7 червня 2019 року у складі судді Сердюк Б.С., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 26 грудня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 , після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 1,78 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю ІУ-ОД №049304, виданим Кодимською районною державною адміністрацією 20 лютого 2004 року). Спадщину після ОСОБА_4 прийняв чоловік померлої та батько сторін ОСОБА_5 в силу фактичного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилась спадщина на майно, яке він успадкував після дружини ОСОБА_4 та на його власне майно, а саме на земельну ділянку площею 1,79 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю ІУ-ОД №049303, виданим Кодимською районною державною адміністрацією 20 лютого 2004 року) та на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Вона ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є її сестрою та братом, прийняли спадщину, звернувшись до нотаріальної контори з відповідними заявами. Свідоцтво про право на спадщину не отримала, так як брат ОСОБА_2 заволодів оригіналами правовстановлюючих документів та до нотаріальної контори для оформлення спадщини документи не надавав, маючи намір одноособово успадкувати майно. Спадковими є дві земельні ділянки та житловий будинок, на який за життя документи оформлено не було, будинок побудовано у 60-ті роки минулого століття, проте обліковувався будинок за батьком ОСОБА_5 по погосподарській книзі виконкому Лисогірської сільської ради. Посилаючись на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з виниклим спором щодо поділу спадкового майна, позивач ОСОБА_1 просила поділити спадкове майно, визнавши після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом за:
ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,78 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами села на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю ІУ-ОД №049304;
ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 1,79 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами села на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю ІУ-ОД №049303;
ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.2-4).
Ухвалою судді Кодимського районного суду м. Одеси від 24 січня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.38).
Відповідач ОСОБА_3 подала 2 квітня 2019 року заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності (а.с.50).
Відповідач ОСОБА_2 пояснень, заперечень суду першої інстанції не надав.
Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 2 квітня 2019 року справу призначено до розгляду на 7 червня 2019 року (а.с.51).
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 7 червня 2019 року (описку виправлено ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року) позов задоволено;
поділено між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 спадкове майно, що належало ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 1,78 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами села на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІУ-ОД №049304, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та була успадкована ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 1,79 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами села на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІУ-ОД №049303, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.71-73).
Висновок суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 прийняв спадщину померлої дружини ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_5 право на спадщину заявили ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , між якими виник спір щодо поділу спадкового майна, що стало однією з причин відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу. До складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , увійшли земельні ділянки площею 1,78 га та 1,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Частки спадкоємців є рівними, кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Відповідач ОСОБА_3 позов визнала, відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, доказів на спростування позову не надав.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.80-82).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Він як відповідач не був повідомлений про розгляд справи, з огляду на що був позбавлений реальної можливості захистити свої права. Спадщина відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 , до складу спадщини увійшли дві земельні ділянки площею 1,78 га та 1,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок в с.Федорівка. Його частка у спадковому майні рівна 1/3 від усього майна, виділення рішенням суду йому спадщини у вигляді житлового будинку не є рівною часткам, які були виділені іншим спадкоємцям, так як житловий будинок знаходиться в аварійному стані.
У відзиві (заяві) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що після смерті батька брат ОСОБА_2 мав оформити документи та обіцяв все поділити порівну, але все майно сам продав і нічим не поділився, отримував плату за паї, до будинку не підпускав, довів будинок до аварійного стану, рахував себе хазяїном. Про суд знав, на судове засідання не приїхав, тому суд поділив спадщину без нього (а.с.149).
Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
ОСОБА_5 , 1930 року народження, та ОСОБА_6 , 1927 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 серпня 1956 року (а.с.17).
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8зв, 9зв., 12, 14-16).
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зареєстровані та до смерті проживали в будинку по АДРЕСА_1 (а.с.18-21).
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , з 1979 року обліковувався по погосподарській книзі Лисогірської сільської ради за ОСОБА_5 (а.с.30).
Згідно технічного паспорту, виготовленого 17 грудня 2018 року суб'єктом господарювання фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 , нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , згідно інвентаризації від 17 серпня 1990 року, складалося з побудованих у 1964 році житлового будинку літ. «А» з верандою літ. «а», загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 35,4 кв.м, ганку -І, літньої кухні літ. «Б», погребу літ. «б», сараїв літ. «В», «в», «Г», «Д», «Е» (а.с.24-30).
Згідно Висновку технічного стану будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , складеного 25 грудня 2018 року комунальним підприємством Одесоблпроект» Кодимська проектно-планувальна група, житловий будинок в основному знаходиться в задовільному стані може експлуатуватися за призначенням (а.с.32).
ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,79 га цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташована на території Лисогірської сільської ради, надана на підставі розпорядження голови Кодимської районної державної адміністрації від 13 січня 2004 року №15; право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2004 року Кодимською райдержадміністрацією, серія ІУ-ОД №049303 (а.с.10).
За даними відділу у Кодимському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області станом на 1 січня 2018 року нормативна грошова оцінка належної ОСОБА_5 земельної ділянки з урахуванням індексації становила 47603,84 грн. (а.с.23).
ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,78 га цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташована на території Лисогірської сільської ради, надана на підставі розпорядження голови Кодимської районної державної адміністрації від 13 січня 2004 року №15; право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2004 року Кодимською райдержадміністрацією, серія ІУ-ОД №049304 (а.с.11).
За даними відділу у Кодимському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області станом на 1 січня 2018 року нормативна грошова оцінка належної ОСОБА_4 земельної ділянки з урахуванням індексації становила 47603,84 грн. (а.с.22).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років (а.с.8).
Спадкова справа №938/2006 до майна померлої ОСОБА_4 заведена Кодимською районною державною нотаріально, з заявою про прийняття спадщини звернувся чоловік ОСОБА_5 , якому 1 лютого 2007 року за реєстровим №249 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,78 га цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташовану на території Лисогірської сільської ради, належну ОСОБА_4 згідно Державного акту про право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2004 року Кодимською райдержадміністрацією, серія ІУ-ОД №049304; на майновий пай серії ОД-ХП-Х №000239 та на грошові вклади з усіма відсотками та компенсаціями (а.с.48).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років (а.с.9).
Спадкова справа №222/2010 до майна померлого ОСОБА_5 заведена Кодимською районною державною нотаріальною конторою, з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яким 9 грудня 2014 року видано Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку кожному майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) згідно свідоцтв серії ОД-ХП-Х №000240 та ОД-ХП-Х №000582 та на неотриману пенсію за листопад 2009 року. Свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно не видано (а.с.31, 48).
В ході апеляційного перегляду справи ОСОБА_2 надано фото житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , з яких вбачається його аварійний стан.
На підставі наявних в справі доказів встановлено, що спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснювалось за законом (заповіт відсутній), нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за заявою чоловіка померлої ОСОБА_5 , повнолітні дочки та син померлої з заявами про прийняття спадщини після смерті матері не звертались. Спадщину після смерті ОСОБА_4 оформлено виданням чоловікові ОСОБА_5 . Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,78 га, майновий пай та грошові вклади.
Отже, наразі у даній справі не може розглядатися спадкування ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до майна їх померлої матері ОСОБА_4 , так як вони хоч і відносяться до спадкоємців першої черги спадкоємців за законом, проте спадщину матері не приймали, спадщину прийняв та оформив чоловік померлої ОСОБА_2 .
З отриманням ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,78 на, на майновий пай та грошові кошти, таке майно стало власністю ОСОБА_2 , набутою в порядку спадкування після смерті своєї дружини. Тому, правові підстави знову повертатися до розподілу спадщини померлої ОСОБА_4 відсутні.
Суд першої інстанції безпідставно вирішував питання щодо спадкування після ОСОБА_4 , не правильно вказав, що поділяє між сторонами як спадкоємцями спадкове майно, що належало ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , безпідставно виділив ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на земельну ділянку площею 1,78 га, як на таку, що належала матері ОСОБА_4 та була успадкована батьком ОСОБА_5 .
Правильним наразі є лише спадкування після смерті ОСОБА_5 , сторони у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом до майна свого батька ОСОБА_5 , спадщину батька вони прийняти, звернувшись в установлені статтями 1268, 1269, 1270 порядок та строки до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
До складу спадщини ОСОБА_5 увійшли права та обов'язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, до спадщини ОСОБА_5 увійшли:
неотримана пенсія;
майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства, на які нотаріус видала 9 грудня 2014 року спадкоємцям ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку кожному;
земельна ділянка площею 1,79 га цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташована на території Лисогірської сільської ради, право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 20 лютого 2004 року Кодимською райдержадміністрацією, серія ІУ-ОД №049303;
земельна ділянка площею 1,78 га цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташована на території Лисогірської сільської ради, право власності посвідчено Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Кидимською районною державною нотаріальною конторою 1 лютого 2007 року у спадковій справі №938/2006 до майна померло ОСОБА_4 ;
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що обліковувався по погосподарській книзі Лисогірської сільської ради за ОСОБА_5 ;
інше майно.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (ч.ч.1,2 ст.1296 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Спадкоємцям ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,79 га, земельну ділянку площею 1,78 га, житловий будинок нотаріусом не видано; мотивовану постанову нотаріуса про неможливість вчинення нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) суду не надано. Наявна в справі інформація нотаріуса про те, що свідоцтва не видано через не надання документів, що підтверджують право власності, та виниклими спірними питаннями між спадкоємцями, не підміняє мотивованої постанови нотаріуса про неможливість вчинення нотаріальної дії.
Позивачем ОСОБА_1 пред'явлено до суду вимоги про поділ спадкового майна, визнання права власності на виділене в порядку такого поділу майно за конкретним спадкоємцем.
При цьому, позивачем ОСОБА_1 не пред'явлено вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування (визнання права на спадщину).
Тобто, має місце те, що нотаріус ще не видала спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину (частку у спадковому майні) після смерті ОСОБА_5 , судове рішення про визнання права на спадщину (частку у спадковому майні) спадкоємців померлого ОСОБА_5 також відсутнє, проте ОСОБА_1 вже пред'явлено до суду вимоги про поділ спадкового майна, тобто майна, яке фактично ще не оформлене спадкоємцями отриманням в установленому законом порядку свідоцтва про право на спадщину чи ухваленням судового рішення в разі неможливості оформлення спадщини нотаріусом, проведенням державної реєстрації права на набуте в порядку спадкування майно тощо.
Суд першої інстанції на це не зважив та поділив спадкове майно без попереднього визнання за кожним із спадкоємців права на спадщину (неоформленою залишилася спадщина ОСОБА_5 , яка складається з земельної ділянки площею 1,78 га, земельної ділянки площею 1,79 га, житлового будинку).
Цивільний кодекс України містить норму як то статтю 1278 ЦК України, яка передбачає поділ спадщини між спадкоємцями. Так, дана норма матеріального права визначає, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті не розподілив спадщину між ними; кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Норми статті 1278 ЦК України підлягають застосуванню з урахуванням положень статті 1267 ЦК України, за змістом якої частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в силу положень статті 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом після смерті батька ОСОБА_5 . Розмір часток у спадщині кожного із спадкоємців за законом згідно частини 1 статті 1267 ЦК України є рівними. Передбачена частиною 3 статті 1267 ЦК України посвідчена нотаріусом письмова угода спадкоємців між собою щодо зміни розміру частки у спадщині когось із них, відсутня.
Земельна ділянка площею 1,78 га, земельна ділянка площею 1,79 га, житловий будинок є окремими об'єктами нерухомого майна різної ринкової вартості (яка до того ж в справі не встановлена, оцінка майна не проведена), кожен зі спадкоємців у кожному з цих об'єктів має право на спадщину у розмірі 1/3 частки.
Позивач ОСОБА_1 сама визначила, яке майно кому зі спадкоємців слід виділити, до того ж виділити без визнання за спадкоємцями права на спадщину, що не узгоджується з вимогами закону та спадкового права.
Доводи ОСОБА_2 в тій частині, що кожен зі спадкоємців має право у спадковому майні на 1/3 його частку у всіх об'єктах, які входять у склад спадкового майна, що виділення йому без його на то згоди та відома як спадщини батька житлового будинку, який аварійний і не придатний для проживання, приймаються, так як вказують на порушення його права на спадщину, яке підлягає захисту.
Судове рішення ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 запропонувала поділ майна, з яким погодилась ОСОБА_3 , а оскільки ОСОБА_2 не з'явився до суду та, відповідно, заперечень не подав, то суд задовольнив позов.
Даний висновок суду не ґрунтується на законі, такий не лише не відповідає вищевказаним нормам матеріального права, а й вказує на порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Так, відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час, місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що не був повідомлений належним чином про дату, час, місце засідання суду, що справу розглянуто за його відсутності.
Доводи ОСОБА_2 про порушення норм процесуального права не спростовані.
Так, провадження у справі відкрито ухвалою судді від 24 січня 2019 року; докази отримання ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів відсутні, так як поштова кореспонденція не направлялась за місцем проживання ОСОБА_2 (а.с.44-47).
Підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду в судове засідання на 7 червня 2019 року; докази отримання ОСОБА_2 судової повістки, позовної заяви, доданих до неї документів відсутні (а.с.51, 52-70).
Отже, станом на 7 червня 2019 року суд першої інстанції не вручив ОСОБА_2 ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатними до неї документами, суд не мав належного повідомлення даного учасника справи про судове засідання, призначене на 7 червня 2019 року на 10:45 годин в приміщенні Кодимського районного суду Одеської області. За таких обставин, суд не мав процесуальних підстав ухвалювати рішення по суті вимог 7 червня 2019 року.
До відкриття провадження у справі суд отримав дані відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМУ України в Одеській області, згідно яких ОСОБА_2 має з 2010 року зареєстроване місце проживання в с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.37).
Незважаючи на дані зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції надсилав поштову кореспонденцію за вказаним позивачем ОСОБА_1 адресом, а саме в с. Олександрівку Кодимського району Одеської області, де, відповідно, ОСОБА_2 об'єктивно не міг таку отримати (а.с.2-4, 46-47, 54-55).
Отже, доведеними є порушення процесуальних прав ОСОБА_2 як відповідача, розгляд справи проведено за його відсутності без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду.
До компетенції апеляційного суду не належить направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням в суді апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові, так як правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про проділ спадкового майна відсутні.
В порядку статті 141 ЦПК України понесені та документально підтверджені витрати ОСОБА_2 на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1834,39 грн. підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 7 червня 2019 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, визнання права власності на майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1834 грн. 39 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Є.С.Сєвєрова