Номер провадження: 22-ц/813/5635/21
Номер справи місцевого суду: 502/130/17
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Ващенко Л. Г.
08.04.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
з участю: відповідача ОСОБА_1 і його представника
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року (одноособово суддя Маслеников О.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
ІІ.ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
27.01.2017 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до ОСОБА_1 , і, уточнивши позов, просила визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля від 15.01.2016 року, повернути сторони у попередній стан і зобов'язавши відповідача повернути автомобіль «Nissan Almera», 2004 року випуску № НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовано наступним.
У вересні 2015 року позивачка захворіла і лікарі запропонували їй дороге лікування та/або зробити операцію, для чого були потрібні гроші. Позивачка вирішила продати належний їй автомобіль «Nissan Almera», 2004 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 і на її пропозицію до неї звернувся відповідач, з яким вони до цього зустрічалися більше 5 років. Знаючи про її тяжке становище, відповідач запропонував позивачці придбати автомобіль за 2 гривні, що набагато менше його дійсної вартості, однак при цьому відповідач пообіцяв сплачувати лікування, а у разі необхідності і витрати на операцію. Знаходячись під впливом тяжкої обставини, позивачка погодилася на пропозицію відповідача на вкрай невигідних для себе умовах і 15.01.2016 року між нею та відповідачем укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №212, зареєстрований сервісним центром МВС 5141 м. Одеси.
У подальшому, за рекомендаціями лікарів, позивачка пройшла обстеження головного мозку, гормонального фону, пройшла гормональне лікування, після якого стан її здоров'я значно покращився, позивачка продовжує лікування. Після укладення договору купівлі-продажу автомобіля відповідач відмовився приймати участь у фінансових витратах на її обстеження та лікування. Позивачка звернулась до відповідача з приводу розірвання договору купівлі-продажу автомобіля за взаємною згодою або сплатити дійсну вартість автомобіля, однак він відмовився і почав її уникати.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу між нею та відповідачем і зобов'язати відповідача повернути їй транспортний засіб.
Відповідач позов не видав і подав заперечення на позов, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
У судовому засіданні 28.02.2019 року позивачка позов підтримала, відповідач і його представник заперечували проти позову.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 28.02.2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу автомобія «Nissan Almera», 2004 року випуску № НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 15.01.2016 р. у сервісному центрі МВС № 5141 і зобов'язав відповідача повернути позивачці вказаний автомобіль. З відповідача на користь позивачки суд стягнув судовий збір у розмірі 1 680 гривень.
(короткий зміст доводів апеляційної скарги)
Відповідач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 28.02.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:
Він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з проханням посвідчити нотаріально договір-купівлі продажу автомобіля, однак вона заявляла, що в цьому нема потреби, так як вона має вищу юридичну і їй не потрібен нотаріус, що при укладені договору буде уповноважена особа, яка і засвідчить його законність. У запереченнях на позов він зазначив, що позивачка сама визначила ціну автомобіля, щоб не сплачувати податки з прибутку, після чого він погодився на її прохання. За весь час спільного проживання із позивачкою, він не одноразово цікавився станом її здоров'я, на що вона повідомляла, що у неї немає проблем зі здоров'ям. Всі грошові кошти, за які придбаний автомобіль, належать йому, тому позивачка так легко надала згоду на продаж автомобіля за 2 гривні, щоб не сплачувати податки з прибутку, так як фактично не приймала участі у його придбанні.
При винесенні рішення суд має керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». На думку Верховного Суду України тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити чи загроза банкрутства та інші обставини.
Позивачка зазначає, що вона знаходилась у стані тяжкої хвороби. При прийнятті рішення суд виходив з наданої позивачкою медичної картки амбулаторної хворої №391 КУ «Пологовий будинок №7», історії хвороби та результатів лабораторних досліджень, документів обстеження та лікування. На прохання відповідача провести експертну оцінку за участю відповідного фахівця, суд відмовив і докази надані позивачкою, оцінив самостійно не маючи відповідного фаху у галузі лікарняної практики. З відповіді на запит до КУ «Пологовий будинок №7», встановлено, що позивачка не проходила лікування у цьому закладі, що не відображено судом у рішенні.
(узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи)
У відзиві на скаргу позивачка зазначає:
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
Сторони у суді першої інстанції визнали, що вони зустрічалися більше 5 років, при цьому, відповідач зазначав, що у них із позивачкою були нормальні дружні стосунки, вони разом мешкали та вели спільне господарство (а.с.2,217 т.1).
З травня 2015 року ОСОБА_4 , через погіршення стану здоров'я, проходила платні обстеження і лікування в різних медичних установах (а.с.6-41,88-102 т.1).
15.01.2016 року між позивачкою ОСОБА_4 і відповідачем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №212, зареєстрований 15.01.2016 р. у сервісному центрі МВС № 5141, відповідно до якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_1 транспортний засіб «Nissan Almera», 2004 року випуску № НОМЕР_1 , за домовленістю сторін ціна автомобіля склала 2 гривні (а.с.5 т.1).
На підставі встановлених позивачці діагнозів захворювання, з липні 2016 року вона знаходилась на лікування в інституті пластичної хірургії «Віртус» (а.с.119 т.1).
02.05.2018 року у медичному центрі «Есперанто Мед» позивачці проведена операція (а.с.211-216 т.1).
Проходження позивачкою обстежень і лікування з приводу виявлених у неї діагнозів захворювання у період з травня 2015 року і протягом 2016-2018 років підтверджується медичною карткою амбулаторного хворого №391 КУ «Пологовий будинок №7», історією хвороби, результатами лабораторних досліджень, документами про обстеження та лікування.
10.11.2016 р. відповідач розмістив оголошення про продаж транспортного засобу, який є предметом договору купівлі-продажу від 15.01.2016 року за 5 700 доларів США (а.с.65 т.1).
27.01.2017 року ОСОБА_4 звернулась із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №212 від 16.01.2016 року і зобов'язання повернути автомобіль з підстав ст.233, ч.1 ст. 216 ЦК України (а.с.2, 205,206 т.1).
12.08.2017 року позивачка ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , змінивши прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.207,209 т.1).
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини з оспорювання правочину, які регулюються нормами ЦК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивачка довела позовні вимоги, зокрема наявний причино-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами для позивачки і вчиненням оспорюваного правочину, який вчинено позивачкою для усунення тяжких обставин (а.с.44-48 т.2).
Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частини зважаючи на наступне.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст. 203 ч.ч.1,3 ЦК України)
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), ст. 215 ч.ч.1,3 ЦК України.
Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені ст. 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину (ст. 233 ч.ч.1,2 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ст. 216 ч.1 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено і об'єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що з травня 2015 року позивачка, через погіршення стану здоров'я, стала проходити платні обстеження і лікування в різних медичних установах. 15.01.2016 року між позивачкою і відповідачем укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №212, відповідно до якого позивачка зобов'язалась передати у власність відповідачу транспортний засіб «Nissan Almera», 2004 року випуску № НОМЕР_1 , за домовленістю сторін, ціна транспортного засобу визначена у 2 гривні.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ч.1 ЦК України).
Позивачка, у позовній заяві і в суді першої інстанції стверджувала, що у вересні 2015 року вона захворіла, лікарі запропонували їй дороге лікування та/або зробити операцію. Для цього їй були потрібні значні кошти, тому вона вирішила продати належний їй на праві власності автомобіль «Nissan Almera», 2004 року випуску № НОМЕР_1 . До неї звернувся відповідач, з яким до цього вона зустрічалась більше 5 років і який, знаючи про її тяжке становище, запропонував за автомобіль 2 гривні, шо набагато менше його дійсної вартості, однак погодився сплачувати їй лікування, а у разі необхідності і операцію.
Діагнози захворювання позивачки і проходження медичних обстежень з травня 2015 року підтверджуються медичною карткою амбулаторного хворого №391 КУ «Пологовий будинок №7», історією хвороби, результатами лабораторних досліджень, документами про обстеження та лікування, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач у суді першої інстанції визнав той факт, що він знайомий із позивачкою понад 5 років, у них були нормальні дружні стосунки, вони мешкали разом та вели спільне господарство, за час спільного проживання у позивачки виявляли хвороби (а.с.217,218 т.1).
Позивачка також зазначала, що після укладення договору купівлі-продажу автомобіля відповідач відмовився приймати участь у фінансових витратах на її обстеження та лікування, у зв'язку з чим вона запропонувала відповідачу за взаємною згодою розірвати договір купівлі-продажу або сплатити дійсну вартість, однак відповідач відмовився і уникає зустрічей (а.с.2 т.1).
Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов'язане із доведеністю наявності чи відсутності волевиявлення особи на вчинення правочину на тих умовах, на яких його було укладено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 року по справі № 185/7043/16-ц).
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, у зв'язку з чим волевиявлення особи не є вільним, тобто не відповідає її внутрішній волі.
Тяжкі обставини це оціночний критерій, зокрема, тяжкими обставинами для особи може бути тяжка хвороба особи. Ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те що правочин вчиняється саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
З огляду на викладене, для визнання правочину недійсним з підстав ст. 233 ЦК України, має бути наявна сукупність наступних обставин: наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин (хвороби); правочин, повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що: має місце наявність у особи, що вчинила правочин (позивачки), тяжких обставин (тривалої хвороби), які виникли до укладення правочину і були відомі відповідачу та потребували значних коштів на їх усунення, що перевищували ціну, визначену у договір купівлі-продажу (2 гривні); правочин вчинявся позивачкою саме для усунення тяжкої обставини (медичних обстежень і лікування хвороби) або зменшення тяжких для неї обставин; правочин вчинявся позивачкою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; позивачка усвідомлювала свої дії, але вимушена була вчинити правочин через тяжкі для неї обставини.
Правильним і є висновок суду про наявність нерозривного причино-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами для позивачки та вчиненням оспорюваного правочину, який вчинено для усунення тяжких обставин.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи відповідача у скарзі, що:позивачка сама визначила ціну автомобіля, щоб не сплачувати податки з прибутку, після чого відповідач погодився на її прохання; під час спільного проживання із позивачкою він неодноразово цікавився станом її здоров'я, на що вона повідомляла, що немає проблем зі здоров'ям; автомобіль придбаний за його кошти і це підтверджує те, що позивачка так легко дала згоду на продаж автомобіля за 2 гривні, щоб не сплачувати податки з прибутку; при прийнятті рішення суд виходив з наданої позивачкою медичної картки амбулаторної хворої №391 КУ «Пологовий будинок №7», історії хвороби та результатів лабораторних досліджень, документів обстеження та лікування; на прохання відповідача провести експертну оцінку за участі відповідного фахівця, суд відмовив, а докази, надані позивачкою, оцінив самостійно, не маючи відповідного фаху у галузі лікарняної практики; з відповіді на запит до КУ «Пологовий будинок №7», встановлено, що позивачка не проходила лікування у цьому закладі, що не відображено судом у рішенні, - до уваги не приймаються.
За змістом п. 173.2 ст. 173 Податкового кодексу України (в редакції станом на січень 2016 року), як виняток із положень п.173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню. Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.
Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених ст. 233 ЦК України, є доведення причино-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
У даному випадку слід також враховувати фактори майнового і психічного стану позивачки, як до, так і на момент вчинення нею правочину, а також співмірність дійсної вартості переданого за правочином майна із ціною, зазначеною у правочині.
З травня 2015 року, позивачка, через погіршення стану здоров'я, стала проходити платні обстеження та лікування в різних медичних установах. Медичні обстеження та лікування позивачка проходила, як до вчинення нею оспорюваного правочину, так і під час його вчинення (січень 2016 року) та впродовж розгляду справи. Результатом таких обстежень і лікування стало те, що у травні 2018 року (під час розгляду справи у суді першої інстанції і до прийняття судом по суті рішення у справі), позивачка перенесла операцію, що підтверджується витягом з медичної карти №27 МЦ «Есперанто Мед» (а.с.211-216 т.1).
Ціна у договорі купівлі-продажу автомобіля Nissan Almera», 2004 року випуску № НОМЕР_1 №212 від 16.01.2016 року визначена у 2 гривні (п. 2.1. договору, а.с.5 т.1).
Разом з тим, у тому ж році, 10.11.2016 р., відповідач розмістив оголошення про продаж спірного автомобіля за 5 700 доларів США (а.с. 65 т.1).
30.05.2018 року відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи для з'ясування питань чи є хвороба, виявлена у позивачки психічним захворюванням чи психічним розладом, чи може вона впливати на психічний стан та чи могла позивачка керувати своїми діями під час укладення договору із зазначеною хворобою та діагнозом (а.с.220,221 т.1).
Ухвалою від 30.05.2018 року, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, оскільки відповідачем заявлено клопотання стосовно з'ясування обставин, які не входять до предмета доказування, з огляду на підстави та зміст заявлених позовних вимог (а.с.227 (т.1).
Тяжкі обставини є оціночним критерієм. Тяжкими обставинами може бути визнана хвороба особи. Ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те що правочин вчиняється саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа вчиняє такий правочин добровільно, без насильства, обману чи помилки. Особа усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини саме для усунення та/або зменшення тяжких для неї обставин.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Позивачка вчинила правочин під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, тому суд захистив її право шляхом задоволення позову.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Колегія суддів залишає скаргу без задоволення, тому відповідач не має права на відшкодування судових витрат.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови суду.
Повний текст постанови суду складено 30.04.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова