Номер провадження: 11-сс/813/632/21
Номер справи місцевого суду: 521/5172/21 1-кс/521/1593/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря с/з ОСОБА_5 к
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2021 року, якою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162470000413 від 08.04.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Руставі Республіки Грузія, громадянина Республіки Грузія, який маючого посвідку на постійне місце проживання на території України, не працевлаштованого, який є інвалідом 1-ої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2021 року було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162470000413 від 08.04.2021 року, щодо підозрюваного ОСОБА_8 бувзастосуваний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у сумі 1589000 грн., так як слідчий суддя прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також доведена неможливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що слідчий суддя неповно з'ясував обставини справи та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що в ухвалі слідчий суддя прийшов до висновку про доведеність обґрунтованої підозри, а також про наявність ризиків без врахування тих обставин, що підозрюваний ОСОБА_10 є інвалідом першої групи, має ряд тяжких захворювань, зокрема, має хворобу нервової системи, що привело до його повного знерухомлення. Підозрюваний ОСОБА_10 в зв'язку з тяжкими захворюваннями самостійно не пересувається та не може сам себе обслуговувати, що свідчать про його непричетність до інкримінованого кримінального правопорушення, про відсутність ризиків, встановлених в оскаржуваній ухвалі, а також про необхідність у застосуванні відносно нього запобіжного заходу. Стороною обвинувачення на момент розгляду клопотання не надано жодного вагомого доказу на обґрунтування повідомленої підозри та ризикам.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що у висновку комісійної судово-медичної експертизи №249 від 15.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_10 може потребувати невідкладної медичної допомоги у будь-який час, в зв'язку з цим, на думку апелянта, перебування підозрюваного в умовах Слідчого ізолятора є неприпустимим з огляду на відсутність можливості в установі надання своєчасної медичної допомоги підозрюваному в необхідному обсязі.
При розгляді клопотання слідчий суддя не врахував практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини, якими передбачено, що одна лише тяжкість злочину не може бути безумовною обставиною для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на думку захисника, слідчий суддя не звернув уваги на те, що у підозрюваного наявні міцні соціальні зв'язки, так як він має постійне місце проживання, одружений, має родину, має посвідку на постійне місце проживання на території України.
При розгляді клопотання прокурор безпідставно послався на те, що ОСОБА_10 притягується до кримінальної відповідальності Київським районним судом м. Одеси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - п.12 ч.2 ст. 115 КК України, а також Приморським районним судом м. Одеси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, так як ці обставини не відповідають дійсності.
В доповненні до апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 зазначив аналогічні вимоги з посиланням, зокрема, на наявність рішення Європейського суду з прав людини «Герасін проти України» №49614/18 від 06.02.2020 року, в якому було встановлено порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Герасіна Торніке під час тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
У відповідності до приписівч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
У відповідності до приписів п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с.) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Разом з тим, відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява № 42310/04 суд наголошує, що термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя дотримався вищевикладених вимог кримінального процесуального закону України, а також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував її при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185КК України, а саме у тому, що 08.04.2021 року, близько 13:00 год., в денну пору доби, за попередньою змовою з Десятником Муртазом та Бенделіані Івері, рухаючись по вулиці Пішеніна в місті Одеса на автомобілі марки «Honda Legend» в кузові сірого кольору, номерний знак Республіки Литви № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_11 , помітили приватний двоповерховий будинок АДРЕСА_3 , який, візуально оглянувши, визначили об'єктом своїх протиправних дій.
В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, відповідно до заздалегідь спланованих дій та визначених ролей, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 перестрибнули через паркан до прибудинкової території вищезазначеного будинку, шляхом віджиму металопластикової рами вікна проникли до будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_13 , звідки таємно викрали майно останньої на загальну суму 7 747 грн.
В цей час ОСОБА_10 , відповідно до заздалегідь спланованих дій та визначених ролей, перебував в автомобілі марки «Honda Legend».
Заволодівши вищезазначеним майном ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 покинули місце вчинення ними кримінального правопорушення на вищезазначеному автомобілі марки «Honda Legend».
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протоколом огляду місця події від 08.04.2021, в ході якого оглянуто приміщення 2-х поверхового будинку АДРЕСА_3 , де було зафіксовано та вилучено слідову картину вчинення злочину;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_13 , яка надала інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та опис викраденого майна;
- протоколом обшуку транспортного засобу марки «Honda Legend» в кузові сірого кольору, номерний знак Республіки Литви № НОМЕР_1 , від 08.04.2021, за адресою: м. Одеса, вул. Єфімова 49, в ході якого проведено особисті обшуки осіб, які знаходились в ньому та яких на той час було затримано за підозрою у вчиненні даного кримінального правопорушення, та в ході яких були виявлені та вилучені речові докази, а саме гаманець жовтого кольору з дитячим візерунком, в якому знаходились грошові кошти в сумі 2 500 гривень НБУ та 120 доларів США, а також пара сережок з металу жовтого кольору;
- протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України, тобто безпосередньо після вчинення злочину.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, надані до клопотання слідчого та належним чином досліджені при його розгляді судом першої інстанції, вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для обґрунтування наявності підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим.
На переконання апеляційного суду, вищезазначені докази, які підтверджують певні факти та містять певну інформацію, достатні для переконання об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактично в апеляційній скарзі не ставиться під сумнів перебування ОСОБА_8 під час обшуку у транспортному засобі «Honda Legend», номерний знак Республіки Литви № НОМЕР_1 , разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , де підозрюваний й був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за попередньою змовою з іншими особами є обґрунтованою з огляду на встановлені органом досудового розслідування ролі та дії кожного з підозрюваних, в тому числі з врахуванням наявності у ОСОБА_8 тяжких захворювань.
Посилання в апеляційній скарзі на нібито неповноту з'ясування слідчим суддею обставини справи та на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними та неспроможними, так як апелянтом не зазначено жодного конкретного доказу, який би не дослідив суд першої інстанції при встановленні наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також конкретної норми закону, яка б була при цьому не дотримана.
З огляду на те, що інкримінований злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, до ОСОБА_8 , відповідно до положень ч.2 ст.183 КПК України, може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для їх запобігання.
Так, враховуючи, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.185 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, а також з урахуванням того, що підозрюваний є громадянином іншої держави, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що підозрюваний, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від органів досудового розслідування і суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Зазначені обставини були досліджені слідчим суддею при встановленні доведеності прокурором ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду під час розгляду клопотання слідчого, та належним чином мотивовані в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п. 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням тих обставин, що відносно підозрюваного здійснюються досудові розслідування інших кримінальних проваджень за вчинення умисних тяжких кримінальних правопорушень, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за даний інкримінований злочин ОСОБА_10 може незаконно впливати на свідків та потерпілу для зміни останніми первинних показань.
При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до пунктів 34-36 рішення Європейського суду «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.
Апеляційний суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року, де Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманому були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_10 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та необґрунтовано відхилив можливість застосування альтернативного запобіжного заходу, який забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, також є голослівними та надуманими, оскільки спростовуються змістом судового рішення, в якому містяться обґрунтовані висновки за цими обставинами.
З ухвали слідчого судді вбачається, що при прийнятті рішення про задоволення клопотання слідчого, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, були враховані дані щодо особи підозрюваного, у тому числі зазначені в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний має місце проживання, одружений, має родину, має посвідку на постійне місце проживання на території України та є інвалідом першої групи, проте, з огляду на наведені обставини та ризики, вважає, що зазначені дані щодо особи підозрюваного істотно не зменшують існування вищезазначених ризиків та не спростовують зазначені висновки слідчого судді про можливість запобігання цим ризикам лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою.
При розгляді апеляційної скарги та длоповнень до неї захисник послався на наявність рішення Європейського суду з прав людини «Герасін проти України» №49614/18 від 06.02.2020 року, в якому було встановлено порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як ОСОБА_15 не надавалося належної медичної допомоги під час тримання під вартою.
Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини «Герасін проти України» №49614/18 від 06.02.2020 року було постановлено за заявою захисника ОСОБА_7 про порушення прав ОСОБА_8 у іншому кримінальному провадженні.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини не були встановлені порушення при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а лише було встановлено, що під час застосованого запобіжного заходу підозрюваному не була надана належна медична допомога.
Разом з тим, апеляційний суд дослідив обставини, зазначені в доповненні до апеляційної скарги, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини «Герасін проти України» №49614/18 від 06.02.2020 року, та приходить висновку про те, що на теперішній час посадовими особами ДУ «Одеський слідчий ізолятор» організоване відповідне медичне забезпечення догляду за ОСОБА_10 , з урахуванням наступного.
Так, за зверненням сторони захисту, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2021 року було зобов'язано посадових осіб ДУ «Одеський слідчий ізолятор» організувати та забезпечити проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 , а також належний цілодобовий догляд з боку кваліфікованого медичного персоналу, який має навички догляду за паралізованими інвалідами 1 групи на період перебування підозрюваного ОСОБА_8 у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Таким чином, шляхом проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 , буде встановлений стан його здоров'я, що має бути враховано при вирішенні питання щодо запобіжних заходів відносно останнього, а також посадові особи ДУ «Одеський слідчий ізолятор» зобов'язані організувати та забезпечити належний цілодобовий догляд на період перебування під вартою підозрюваного ОСОБА_8 у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Під час апеляційного розгляду захисник та прокурор посилалися на лист начальника МЮ ФДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях ОСОБА_16 від 22.04.2021 року, в якому з зазначених питань наявна інформація, зокрема, про те, що підозрюваний ОСОБА_10 був оглянутий фахівцями медичної частини Одеського слідчого ізолятору, стан здоров'я ОСОБА_8 стабілізовано. Буде організовано приватний огляд лікаря уролога у СІЗО, завідуючим медичною частиною буде надане сприяння щодо отримання дозволу лікарю, організованому у приватному порядку, на консультації останнього. Паліативному хворому ОСОБА_15 організований супровід медичним персоналом за належними медичними документами. Неможливо забезпечити цілодобовий догляд за ОСОБА_10 у зв'язку з відсутністю в достатній кількості фахівців у штаті установи.
Між тим, сторона захисту, з урахуванням наявності ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2021 року, в якій фактично задоволені всі вимоги щодо забезпечення медичного догляду за Герасін Торніке в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», не позбавлена права приймати заходи для належного та своєчасного виконання цього судового рішення, яке набуло чинності, в установленому законом порядку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що матеріали провадження не містять медичних або інших документів, які б свідчили про заборону тримання підозрюваного в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з урахуванням інформації начальника МЮ ФДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях ОСОБА_16 від 22.04.2021 року щодо організації посадовими особами ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відповідного медичного забезпечення догляду за ОСОБА_10 на виконання зазначеного судового рішення.
Під час розгляду апеляційної скарги захисник повідомив про звернення, в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , 14.04.2021 року до Європейського суду з прав людини з позовом щодо обставин та умов тримання під вартою останнього у даному кримінальному провадженні, що апеляційний суд приймає до відома, так як це є правом сторони захисту, передбаченим законом.
На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника про безпідставність задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, так як слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України. З огляду на наведену практику Європейського суду з прав людини, тримання підозрюваного під вартою виправдано, так як, при даних обставинах, цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до приписів ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя, згідно до приписів ч. 5 ст. 182 КПК України, при визначенні розміру застави обґрунтовано встановив обставини, які свідчать про виключний випадок, з врахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, особи підозрюваного, відносно якого здійснюється досудове розслідування у інших кримінальних провадженнях за вчинення умисних тяжких кримінальних правопорушень, та визначив розмір застави, який перевищує розмір, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який здатен, у разі внесення застави, забезпечити виконання ОСОБА_10 покладених на нього обов'язків та запобіганню встановленим ризикам, з чим погоджується апеляційний суд.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з цих обставин, так як вважає, що саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та обрав запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_15 у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави. При перевірці апеляційним судом Одеської області судового рішення не встановлено порушень кримінального процесуального закону, які б потягли скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ст. 407 КПК України, підстав для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, так як доводи в апеляційній скарзі захисника про те, що ухвала слідчого судді є незаконною, винесеною з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, підтвердження не знайшли.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2021 року, якою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 ГУНП в Одеській області, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162470000413 від 08.04.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , з визначенням застави у сумі 1589000 грн., - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено 28.04.2021 року, о 10 годині 00 хвилин, в залі судових засідань № 10 Одеського апеляційного суду.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Судове рішення набрало законної сили
Суддя ОСОБА_2
Помічник судді ______________Г.А. Замковенко
Дата засвідчення 28.04.2021 року