Номер провадження: 11-сс/813/667/21
Номер справи місцевого суду: 521/5212/21 1-кс/521/1721/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зі слів має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України, у кримінальному провадженні №12021162470000414 від 08.04.2021 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 року було задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_11 тазастосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.06.2021 року.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, сховати, знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також із тим, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Зміст вимог апеляційної скарги.
В своїй апеляційній скарзі, захисник підозрюваного, не оспорюючи обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_12 підозри, вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою з наступних підстав:
-ризики, заявлені слідчим у клопотанні взагалі необґрунтовані;
-не прийнято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_12 має міцні соціальні зв'язки, а саме: постійне місце проживання, офіційне місце працевлаштування, дружину, двох неповнолітніх дітей, а тому ризики, на які посилається слідчий у своєму клопотання взагалі відсутні та нічим не підтверджені;
-слідчим суддею не зазначено, чому не можливо застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Крім того, захисник зазначає, що на теперішній час ОСОБА_12 висловив свою готовність сприяти органу досудового розслідування у встановленні фактичних обставин даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, захисник підозрюваного в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід, у виді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника підозрюваного, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також мотиви не визначення розміру застави.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у проваджені слідчого СВ ВП №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12021162470000414 від 08.04.2021 року.
14.04.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому ухвала слідчого судді в цій частині не переглядається.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, колегія суддів наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого стосовно існування ризиків що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, які обумовлені тяжкістю покарання у інкримінованих йому злочинах, а той факт, що підозрюваний має намір співпрацювати зі слідством вказують не вказує на відсутність існування ризиків незаконно впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що слідчим суддею не враховано те, що у підозрюваний має певні соціальні зв'язки, оскільки враховуючи обставини вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів, зазначене не зменшує вищенаведені ризики та не може слугувати підставою для обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків, наявність ризику знищення або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також особу підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе забезпечити запобігання названим вище ризикам, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України, у кримінальному провадженні №12021162470000414 від 08.04.2021 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4