Номер провадження: 22-ц/813/4582/21
Номер справи місцевого суду: 947/24240/19
Головуючий у першій інстанції Літвінова І. А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
20.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Ошаріна Сергія Юрійовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та його скасування,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Ошаріна Сергія Юрійовича від 17.09.2019 року, яким ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення йому догани за недотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» - порушення загальновизнаних етичних норм поведінки та прояв неввічливості по відношенню до керівника підприємства ОСОБА_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Ошаріна Сергія Юрійовича від 17.09.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду, генеральний директор Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Ошарін Сергій Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове про залишення позовних вимог без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та недоведеності відповідачем правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законодавстві.
Судом встановлено, що:
- наказом Генерального директора відповідача Причорноморського Державного Регіонального Геологічного Підприємства від 17.09.2019 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення йому догани за недотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» - порушення загальновизнаних етичних норм поведінки та прояв неввічливості по відношенню до керівника підприємства ОСОБА_2 ;
- наказ був винесений на підставі Акту комісії внутрішнього розслідування від 22.08.2019 року, яким встановлено, що в поведінці ОСОБА_1 - посадової особи юридичної особи публічного права вбачається порушення загальновизнаних етичних норм поведінки та прояв неввічливості по відношенню до керівника підприємства ОСОБА_2 , що є правопорушенням, пов'язаним з корупцією, згідно абз. 10 ч. 1 ст. 1, підпункту «а» пункту 2 частини першої ст. 3, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», за що передбачена дисциплінарна відповідальність;
- з Акту комісії внутрішнього розслідування від 22.08.2019 року вбачається, що свідками неетичної поведінки позивача по відношенню до керівника відповідача були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які знаходилися у приймальні генерального директора, та були очевидцями розмови між керівником ОСОБА_2 та підлеглим ОСОБА_1 ;
- допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що 19.08.2019 року був присутній у кабінеті генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства С.Ю. Ошаріна, де останній проводив нараду. На нараді був присутній, також, заступник генерального директора ОСОБА_1 . Будь-яких конфліктних ситуацій на нараді не було. Після закінчення наради він вийшов до приймальні генерального директора підприємства. У кабінеті генерального директора підприємства після закінчення наради залишилися генеральний директор ОСОБА_7 , та його заступник ОСОБА_1 . Про що вони розмовляли у кабінеті він не знає, так як двері кабінету були зачинені. Через деякий час, двері відчинилися, та з кабінету вийшов ОСОБА_1 і генеральний директор ОСОБА_7 , який голосно сказав ОСОБА_1 - «Заявление положишь на стол», на що останній відповів - «сам положишь». Більше нічого про конфлікт генерального директора ОСОБА_8 та його заступника ОСОБА_1 він не знає. З цього приводу він писав пояснення. На чиє прохання писав пояснення та кому віддав не пам'ятає. Про службове розслідування відносно ОСОБА_1 та результати службового розслідування йому нічого не відомо, участі у службовому розслідуванні не брав;
-допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що 19.08.2019 року була присутня у приймальні генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства С.Ю.Ошаріна, де працювала. У своєму кабінеті генеральний директор ОСОБА_7 проводив нараду. На нараді вона присутня не була. На нараді був присутній також заступник генерального директора ОСОБА_1 . Після закінчення наради до приймальні вийшли ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . У кабінеті генерального директора залишилися ОСОБА_7 та його заступник ОСОБА_1 . Про що вони розмовляли у кабінеті вона не знає, так як двері кабінету були зачинені. Через деякий час двері відчинилися, з кабінету вийшов ОСОБА_1 та генеральний директор ОСОБА_7 , який дуже голосно та образливо сказав ОСОБА_1 - «Заявление положишь на стол», на що останній відповів - «сам положишь». До цього часу, вона ніколи не чула щоб генеральний директор ОСОБА_7 звертався до ОСОБА_1 на «ТИ». Вона вважає, що саме генеральний директор ОСОБА_7 допустив неетичну поведінку до свого заступника ОСОБА_1 , звернувшись до нього на «ТИ», на підвищених та образливих тонах. Більше нічого про конфлікт генерального директора ОСОБА_8 та його заступника ОСОБА_1 вона не знає. З цього приводу вона писала пояснення. На чиє прохання писала пояснення та кому віддала не пам'ятає. Пояснення ніде не реєструвала. Про службове розслідування відносно ОСОБА_1 та результати службового розслідування їй нічого не відомо, участі у службовому розслідуванні не брала. З наказом про оголошення догани ОСОБА_1 її ніхто не знайомив та вона нічого про наказ не чула;
- допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що 19.08.2019 року була присутня у кабінеті генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства С.Ю.Ошаріна, де останній проводив нараду. На нараді був присутній також заступник генерального директора ОСОБА_1 . Будь-яких конфліктних ситуацій на нараді не було. Після закінчення наради вона вийшла до приймальні генерального директора підприємства. У кабінеті генерального директора підприємства після закінчення наради залишилися генеральний директор ОСОБА_7 та його заступник ОСОБА_1 . Про що вони розмовляли у кабінеті вона не знає, так як двері кабінету були зачинені. Через деякий час двері відчинилися, з кабінету вийшов ОСОБА_1 та генеральний директор ОСОБА_7 , який голосно та образливо сказав ОСОБА_1 - «Заявление положишь на стол», на що останній відповів - «сам положишь». Вона вважає, що саме генеральний директор ОСОБА_7 спровокував конфлікт образливим зверненням до свого заступника. Їй відомо, що і до інших своїх підлеглих генеральний директор ОСОБА_7 неодноразово дозволяв собі звертатися у неетичній формі та ображати їх. Більше нічого про конфлікт генерального директора ОСОБА_8 та його заступника ОСОБА_1 вона не знає. З цього приводу вона писала пояснення. На чиє прохання писала пояснення та кому віддала не пам'ятає. Про службове розслідування відносно ОСОБА_1 та результати службового розслідування їй нічого не відомо, участі у службовому розслідуванні не брала. З наказом про оголошення догани ОСОБА_1 її ніхто не знайомив, та вона нічого про наказ не чула;
- свідок ОСОБА_4 на неодноразові виклики суду у судові засідання не з'явилася та допитана судом не була. В результаті цього позивач ОСОБА_1 відмовився від подальших викликів цього свідка до суду;
- до матеріалів цивільної справи приєднані копії пояснень громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на підставі яких був складений Акт комісії внутрішнього розслідування Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства від 22.08.2019 року;
- як вбачається з текстів зазначених пояснень, відомості викладені в поясненнях не відрізняються від показів зазначених осіб допитаних у суді у якості свідків, окрім того, що носять більш стислий зміст. Щодо письмових пояснень свідка ОСОБА_5 , то вона пояснила суду, що взагалі не розуміла для чого ці пояснення надаються, не придала їм ніякого значення, й надала їх на вимогу їх працівниці для того, щоб від неї «відчипилися». В той же час, у суді свідки вказали, що неетична поведінка, в першу чергу, 19.08.2019 року була з боку генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства С.Ю.Ошаріна по відношенню до свого заступника ОСОБА_1 , що викликало його реакцію у вигляді слів «сам положишь». Крім того, зазначені пояснення оформлені не належним чином, т.я. пояснення написані невідомо за чиїм проханням та на якій підставі. Пояснення не зареєстровані підприємством у встановленому законом порядку, а тому не мають ознак службового документу.
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про запобігання корупції” особи, зазначені у пункті і, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Відповідно до ст. 65 Закону України “Про запобігання корупції-” за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Як вбачається з оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді догани підставою для видачі даного наказу став акт комісії внутрішнього розслідування від 22.08.2019 року, яким встановлено порушення позивачем загальноетичних норм поведінки та прояв неввічливості по відношенню до керівника підприємства.
Комісія для проведення внутрішнього розслідування стосовно заступника генерального директора ОСОБА_1 щодо правопорушення пов'язаного з корупцією, утворена згідно з наказом генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства ОСОБА_2 (а. с. 9).
Проведення внутрішнього розслідування щодо позивача ініційоване на підставі повідомлення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_9 до якої в свою чергу звернувся з відповідним повідомленням генеральний директор ОСОБА_2 та просив вжити заходи до заступника генерального директора з виробництва та загальних питань ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням останнім етичних норм поведінки та ч.І ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції» та п. п. 2.1, 2.2. Антикорупційної програми Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства на 2019 рік, затвердженої наказом генерального директора підприємства Ошаріна С.Ю. за № 13/вир. від 14.01.2019 року (а. с. 17-18; 54).
Відповідно Акту комісії внутрішнього розслідування від 22.08.2019 року, члени комісії вважали наявними ознаки правопорушення ОСОБА_1 загальновизнаних етичних норм та прояв неввічливості по відношенню до керівника ОСОБА_2 , що підпадає під кваліфікацію правопорушення, пов'язаного з корупцією - ч.І ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції».
Допитавши в судовому засіданні з приведенням до присяги свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суд встановив, що керівник підприємства ОСОБА_2 в присутності свідків в приміщенні приймальні перший звернувся до свого заступника ОСОБА_1 зі словами: «Заявление на стол положишь», на що отримав від останнього відповідь : «Сам положишь».
Аналогічні пояснення дані особи надавали у письмовому вигляді комісії внутрішнього розслідування (єдина особа, яка надала письмові пояснення комісії, що керівник підприємства звернувся до свого заступника на «Ви» зі словами «заявление на стол положите» та отримав відповідь «сам положишь» - ОСОБА_4 , яка викликалася до районного суду в якості свідка, але в судове засідання не з'явилася і питання про її подальший виклик знято судом у зв'язку з явкою та допитом інших трьох свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.
При цьому суд першої інстанції слушно звернув увагу, що керівник займає вищу позицію та має сильніший вплив й повинен передбачати наслідки своєї поведінки перед підлеглими, можливу негативну реакцію з їх боку та бути зразком вчинків. Важливою особливістю ділового спілкування є суворе дотримання його учасниками статусної ролі: керівник - підлеглий. Відмова від несправедливої переваги над іншими, попередження негативних наслідків відносяться до основних принципів персональної етики. І як правило саме керівник несе тягар зразковості поведінки перед підлеглими, прояву уваги, ввічливості і коректності, уміння давати вказівки своїм підлеглим, розвитку й підтримки почуття власної гідності кожного працівника, попередження та уникнення потенційних чи актуальних конфліктів у відносинах.
Враховуючи встановлені у справі обставини, за яких ОСОБА_1 відбувся прояв не ввічливості по відношенню до керівника ОСОБА_2 , який в присутності інших підлеглих звернувся до свого заступника з пропозицією покласти заяву застосовуючи звернення, притаманне займеннику «Ти», отримавши на це аналогічну відповідь «Сам положишь» також притаманну для займенника « ОСОБА_10 », суд набув обґрунтованого і справедливого висновку про відсутність підстав для притягнення в такій ситуації до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 і як слідство про задоволення заявлених ним вимог про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Ошаріна С.Ю. від 17.09.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, так як позивач в подальшому звільнився з підприємства за власним бажанням і тому скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не відновить його на роботі і не призведе до ефективного захисту прав, є неспроможними, оскільки особа, яка вважає, що застосоване до неї дисциплінарне стягнення є безпідставним, вправі на власний розсуд звернутися до суду і вимагати судового захисту в тому числі через визнання відповідного наказу про застосування такого дисциплінарного стягнення незаконним та його скасування.
Інші доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Ошаріна Сергія Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 28 квітня 2021 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
О.В. Князюк