Номер провадження: 22-ц/813/4384/21
Номер справи місцевого суду: 520/4122/17
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
13.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.
суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.
за участі секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Головко Ірини Василівни на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року про поворот виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про поворот виконання постанови Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року та скасування в державному реєстрі речових пра на нерухоме майно запис про право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та поновити в державному реєстрі запис про право власності на Ѕ частину вказаної квартири за ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Допущено поворот виконання постанови Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 у справі 3520/4122/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 36482017 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (підстава внесення запису - рішення про скасування, індексний номер 52220641 від 13.05.2020 16:33:04 ОСОБА_4 , Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеська область). Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за номером 36481918 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Головко Ірина Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року скасувати, а у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання, призначене на 13.04.2021 року на 14.00 годину не з'явились, клопотань про розгляд справи в режимі відео конференції не подавали.
13.04.2021 року від представника ОСОБА_2 адвоката Бєлогуб Марії Вікторівни надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та його довірителя.
12.04.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Головко Ірина Василівна подала клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що 12 квітня 2021 вона здала тест на коронавірусну інфекцію, проте результати будуть готові на протязі 3 робочих днів. У зв'язку з недопущенням зараження інших учасників процесу у разі позитивного результату тесту, просила відкласти розгляд справи на іншу дату.
Проте, колегія суддів вважає, що представник, звертаючись до суду із заявою про відкладення розгляду справи через підозру на коронавірусну інфекцію, не був позбавлений можливості просити суд про проведення судового засідання в режимі відео конференції. Однак, з такою заявою до суду не звертався, а наданий ним чек про оплату аналізу на ПЛР у якості доказів підозри на вірус не містить прізвище та ініціалів особи, яка його здавала.
За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи заяву про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 .
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Київського районного суду м.Одеси знаходилася справа № 520/4122/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 19 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним договір дарування, укладений 13 жовтня 2008 р. між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, за яким ОСОБА_2 прийняла у дар нерухоме майно, реєстраційний номер нерухомого майна: 19473559, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Верховного Суду від 26.08.2020 року постанову Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року скасовано, рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 липня 2018 року залишено без змін.
Під час розгляду Верховним судом касаційної скарги на постанову апеляційного суду, державним реєстратором Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Бардаковим Є.В. скасовано запис про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та внесено запис про право власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_1 .
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_2 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до ч.1 п.1, ч.5-6, ч.9-10 ст.444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Таким чином, поворот виконання судового рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на вимогу про внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року по цивільній справі № 203/2612/13-ц (провадження № 61-1394 св 17).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зауважує, що постанова Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року у справі за № 520/4122/17 не зобов'язувала ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 певне майно та не визнавала права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 16.07.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Таким чином, виходячи з положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій чітко законодавцем зазначено, що в разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав на підставі відповідної заяви.
В свою чергу документом, на підставі якого було проведено державну реєстрацію про припинення права власності ОСОБА_2 на Ѕ частини нерухомого майна, реєстраційний номер майна 19473559, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 стала саме постанова Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року у справі за № 520/4122/17, яка в подальшому скасована постановою Верховного Суду.
Вказані вище аргументи доводилися до відома суду першої інстанції, шляхом скерування представником ОСОБА_1 відповідних письмових заперечень, однак суд належної правової оцінки їм не надав.
Фактично заява ОСОБА_2 про поворот виконання рішення, за своєю правовою природою та смисловим навантаженням є заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення - постанови Верховного суду від 26.08.2020 року.
Між тим на час подання заяви про поворот виконання, спірна частина квартири була відчужена на користь ОСОБА_5 і належить останньому на праві власності.
Враховуючи наведене здійснення повороту виконання рішення суду жодним чином неспроможне відновити право власності заявника на спірну квартиру.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за № 947/27513/20, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про витребування на користь ОСОБА_2 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. 387,388 Цивільного Кодексу України, у зв'язку з тим, що зазначена частина квартири вибула з її власності на підставі рішення суду, яке було скасоване, а у подальшому перейшло до власності відповідача на підставі договору дарування. В межах даної справи ОСОБА_2 також просила суд визначити порядок виконання рішення, зазначивши, що рішення суду, у разі набрання ним законної сили, є підставою відповідним суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі і нотаріусам, для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно: запису про право власності 37892898 стосовно державної реєстрації 25.08.2020 року за ОСОБА_5 права спільної часткової власності на 1/2 частки квартири загальною площею 100 кв.м, житловою 63.1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53751149 від 25.08.2020 року приватний нотаріус Омарова Віолетта Султаналїївна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; а також є підставою для поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно - запису про право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 100 кв.м, житловою 63.1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , яка належить останній на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. 13.10.2008 року за р. № 3962
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд в загальному порядку (суддя Луняченко В.О.).
Вказаний факт був достеменно відомий суду першої інстанції на момент винесення оскаржуваної ухвали, оскільки цивільна справа за № 947/27513/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про витребування майна розглядається у тому ж самому складі суду, що і заява про поворот виконання рішення суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що поворот виконання рішення суду з наведених ОСОБА_2 підстав не допускається, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року скасуванню з постановленням постанови про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Головко Ірини Василівни - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поворот виконання постанови Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 28.04.2021 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
О.В. Князюк