Номер провадження: 22-ц/813/5181/21
Номер справи місцевого суду: 520/2157/16-ц
Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д.
Доповідач Ващенко Л. Г.
08.04.2021 року м. Одеса
Колегія Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 і представника позивачки ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2019 року (одноособово суддя Коблова О.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , філія "Інфоксводоканал", Акціонерне товариство "Одесаобленерго", Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" про усунення небезпеки життю та здоров'ю, загрози заподіяння матеріальних збитків та зобов'язання вчинити певні дії,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
22.02.2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Державна архітектурно - будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі-ДАБІ в особі Департаменту), Київської районної адміністрації Одеської міської ради (далі-Київська РА), Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі-Управління ОМР), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_41 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , філія «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго», ПАТ «Одесагаз», про усунення небезпеки життю та здоров'ю, загрози заподіяння матеріальних збитків та зобов'язання вчинити певні дії.
Змінивши предмет позову, позивачі просили: заборонити експлуатацію об'єкту самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; застосувати правові наслідки заборони експлуатації об'єкту самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , вказавши що така заборона є підставою: для заборони надання технічних умов, укладання договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, на об'єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , ПАТ «Одесагаз»; для розірвання чинних договорів з неналежним користувачем ОСОБА_3 ; припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 постачальним організаціям (філії «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго»); зобов'язати ОСОБА_3 усунути небезпеку життю, здоров'ю, заподіянню матеріальних збитків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 за власний рахунок та власними силами, або у разі відмови відповідача за рахунок позивачів з компенсацією витрат вартістю матеріалів або матеріалами від розбирання будинку.
Позов обґрунтовано наступним.
ОСОБА_3 здійснила будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , не призначеній для цієї мети, і, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України, будинок АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва.
Позивачам на праві приватної спільної часткової власності належить будинок по АДРЕСА_2 , що розташований навпроти самочинно збудованого ОСОБА_3 будинку. Будівля ОСОБА_3 побудована з численними порушеннями вимог містобудівного законодавства, цільового призначення земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень, проекту, ДБН і створює позивачам численні незручності у користуванні своїм майном. ОСОБА_3 не отримувались технічні умови на інженерне забезпечення будинку з урахуванням необхідної потужності електромереж, мереж водопостачання, водовідведення та газопостачання, що створює перешкоди реалізації права власності позивачів, оскільки створить реальні перешкоди у використанні комунікацій та засобів енергетичної експлуатації мереж, не призначених для такого навантаження. Найбільшу перешкоду користування власним майном та безпечного для життя і здоров'я, довкілля створює для позивачів ризик руйнування споруди, побудованої з численними порушеннями ДБН, будівельних технологій.
Посилаючись на зазначені обставини позивачі просили про задоволення позову.
У судовому засіданні 07.08.2019 року позивач та представник позивачки позов підтримали і просили про задоволення позову, відповідачка і треті особи не приймали участі у судовому засіданні.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Позивач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 07.08.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 зазначає:
Суд невірно застосував норми матеріального права. Позивачі обґрунтовували свої вимоги на підставі ст. 282 ЦК України, відповідно до якої, фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову у позові, послався на ст. ст. 1163, 1164 та 1165 ЦК України, при цьому, ст. 1165 ЦК України немає відношення до предмету позову, нею передбачається відшкодування шкоди, завданої внаслідок не усунення загрози життю та здоров'ю, що немає ніякого відношення до позовних вимог. Статті 1163 та 1164, як і вся глава 81 ЦК України лише розширено трактують зміст ст. 282 ЦК України. Судом першої інстанції невірно застосовано контекст ст. 1163, згідно з яким створення загрози життю фізичної особи - виражений усно, письмово або будь-яким чином намір нанести фізичну, матеріальну або іншу шкоду (абз.6 стор. 3 від 07.08.2019 р.). Саме у цьому застосуванні науково-практичного коментаря до ЦК і відбулася підміна понять. Небезпека, створена для позивачів самочинним будівництвом очевидно не підпадає під застосоване судом першої інстанції визначення загрози, як наміру. Загроза більш широке поняття ніж небезпека, оскільки загроза це: груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння; можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного, прикрого, тяжкого для кого-, чого-небудь; те, що може заподіювати яке-небудь зло, якусь неприємність. Небезпека, це: можливість якогось лиха, нещастя, якоїсь катастрофи, шкоди та інше; стан, коли кому-, чому-небудь щось загрожує.
Суд першої інстанції, за власною ініціативою, застосувавши до спірних правовідносин науково-практичний коментар до ст. 1163 ЦКУ, здійснив безпідставну підміну понять з небезпеки на загрозу, і, як наслідок, дійшов помилкового висновку, що в матеріалах справи відсутні докази висловлення з боку відповідача наміру нанести фізичну, і матеріальну або іншу шкоду позивачам.
Позивачі заявили позов з підстав норм ст. 282 ЦК України, тому суду слід було врахувати наявність небезпеки у розумінні стану об'єкту, який може створювати загрозу, а також ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій у контексті неможливості безперешкодного їх усунення. Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, безпосередньо пов'язане з появою нового спеціального делікту у цивільному праві, який закріплено в ст. ст. 1163-1165 ЦК України. У контексті ст. 282 ЦК України йдеться про можливий делікт, який породжує недоговірне зобов'язання, спричинене створенням небезпеки. Головним завданням є попередження шкідливих наслідків, які можуть настати у зв'язку з обставинами, що виникли. В цьому контексті найбільш яскраво себе проявляє попереджувальна, запобіжно-виховна функція цивільного права.
У разі не усунення загрози життю, здоров'ю фізичної особи заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози (небезпеки); відшкодування завданої шкоди; заборони діяльності, яка створює загрозу. Ототожнивши термін небезпека з терміном загроза у сенсі висловленого, судом не враховані обставини справи, підтверджені доказами, якими повністю доведено неможливість безпечної експлуатації об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 .
Порушення вимог щодо проектування та будівництва спірного об'єкту підтверджується актами експерта № 5350 від 31.03.2016 р. (а.с.157-160, т.2) та № 17-379 від 02.11.2018 р. а.с. 117-119, т.5). Порушення технології будівництва, результатом якого є неякісні монолітні залізобетоні інструкції, підтверджується висновком експерта № 5350 від 31.03.2016 р. (а.с.160, т.2). Неможливість (відсутність) позитивного висновку про можливість безпечної експлуатації спірного об'єкту у зв'язку допущеними порушеннями при проектуванні табудівництві, а також з відсутністю певної документації підтверджується висновком експерта № 17-379 від 02.11.2018 р. (а.с.119, т.5). Доказами порушення при будівництві вимог протипожежної безпеки є висновки експерта № 5350 від 31.03.2016 р. та№ 17-379 від 02.11.2018 р., а також лист ГУ ДСНС № Ко- 02-33/04 від 30.07.2013 р. (а.с.176, т.2). Доказами того, що спірний будинок є об'єктом самочинного будівництва, експлуатація якого заборонена, відповідно до вимог ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є рішення судів по адміністративній справі № 815/5504/14 (а.с.78-100, т.1).
Поглиблений аналіз Закону України «Про основи містобудування» і Закону України «Про будівельні норми», а також Законів України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» свідчить про те, що архітектурно-будівельні, пожежні, санітарні та технічні норми та правила, які суворо повинні дотримуватися під час будівництва об'єкта нерухомості, введенні законодавцем в «будівельно-правовий обіг» з чітко визначеною метою. Недаремно недотримання або істотне порушення таких норм і правил під час зведення об'єкта нерухомості або будь-яка інша «будівельна самодіяльність», що може в подальшому призвести до негативних наслідків: руйнування збудованого об'єкта, заподіянняшкоди життю та здоров'ю людей, порушення прав інших осіб тощо - вважається самочинним будівництвом.
Тому недотримання містобудівних норм та правил, будівельних технологій однозначно вважаються такими, що створюють небезпеку як мешканцям або користувачам таких об'єктів, а також будь-яким особам які можуть контактувати з такими об'єктами. Для ствердження дотримання норм, правил та технологій, і, як слід, додержання вимог безпечності та надійності, суб'єкт містобудування повинен виконувати вимоги щодо розробки та належного оформлення необхідної документації. За відсутністю належно зробленої чи оформленої документації, а саме: містобудівного розрахунку, проекту з усіма кресленнями, розрахунками, результатами досліджень та вишукувань, журналів авторського - технічного нагляду, актів прихованих робіт, відповідних сертифікатів об'єкт не може бути прийнятим до експлуатації, оскільки не може вважатися безпечним. Відсутність або неналежне оформлення вищезазначеної документації, не дає підстав вважати об'єкт надійним та безпечним, а також перешкоджає введенню такого об'єкту до експлуатації. Введення до експлуатації об'єкту, є одним з основних етапів забезпечення надійності та безпечності об'єкта будівництва.
Однією з основних норм, яка повинна запобігати тяжким наслідкам у вигляді завдання шкоди життю та здоров'ю, є заборона експлуатації об'єктів не введених до експлуатації, що прямо передбачено ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
В описовій та мотивувальній частинах оскаржуваного рішення не наведено жодного доказу, наявного в матеріалах справи та не надано оцінки доводам позивачів і доказам, якими вони обґрунтовуються.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
Відповідачка і треті особи не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2012 року, є власниками частини домоволодіння по АДРЕСА_2 (а.с.20,20 зворот т.1).
З травня 2013 року на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ОСОБА_42 здійснювалось будівництво житлового будинку (а.с.21-35,38,39 т.1).
За договором дарування від 12.06.2013 року, ОСОБА_42 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку площею 0,0617 га по АДРЕСА_1 і житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.36,37 т.1).
18.11.2013 року стосовно ОСОБА_3 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі-інспекція ДАБК) складені акти і припис, а також протокол про адміністративне правопорушення щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Постановою №1011 від 298.11.2013 року ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.7 ст. 96 КУпАП (а.с.41-48 т.1).
26.03.2014 року зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 , а 24.07.2014 року зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.50-79 т.1).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, яка залишена без змін на підставі ухвали Вищого адміністративного Суду України від 21.10.2015 року, скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 від 26.03.2014 року і зобов'язано ДАБК видати наказ та виключити Декларацію про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 від 26.03.2014 року з Єдиного реєстру, крім того, скасовано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації по АДРЕСА_1 від 24.07.2014 року і зобов'язано ДАБК видати наказ та виключити Декларацію з Єдиного реєстру (а.с.80-100 т.1).
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 21.09.2016 року, скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 04.11.2014 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 із залишенням без змін постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 року про відмову у позові заступнику прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Департаменту ДАБК до реєстраційної служби і інших про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (а.с.105-112 т.1, а.с.36-46 т.4).
У січні 2015 року, між ОСОБА_3 і третіми особами у справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , укладені правочині (договори купівлі-продажу та дарування) щодо відчуження квартир по АДРЕСА_1 (а.с. 163-194,203-239 т.1).
Крім того, за договорами купівлі-продажу від 23.02.2015 року, ОСОБА_44 продав ОСОБА_33 квартиру АДРЕСА_4 , а ОСОБА_26 продав квартиру АДРЕСА_5 (а.с.25,27 т.2).
За повідомленням філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» від 16.03.2015 року, станом на дату розгляду звернення, ані фізична, ані юридична особа не зверталась із заявою про укладення договору з надання послуг водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_1 (а.с.151 т.1).
За повідомленнями публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», станом на жовтень-листопад 2015 року електропостачання житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснюється на підставі договору з ОСОБА_45 №2005010 від 26.06.2007 року, підстави для припинення договору відсутні (а.с.150, 152 т.1).
З висновку експерта №17-3749 від 02.11.2018 року судової будівельно-технічної експертизи вбачається: згідно проведеного дослідження встановлено відповідність та порушення будівельних норм при будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які докладно описані при відповідні на перше питання; у відповідності до вимог СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 «Правила визначення фізичного зносу» проведений розрахунок фізичного зносу конструктивних елементів житлового будинку і встановлено, що станом на момент обстеження середньозважений фізичний знос конструктивних елементів становить 10%, технічний стан оцінюється як добрий, пошкоджень і деформацій немає, є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента в усуваються під час ремонту; проконтролювати якість виконаних робіт і застосування матеріалів не представляється можливим за відсутності необхідної документації; за відсутності вказаних відомостей, відповісти на питання щодо подальшої безпечної експлуатації об'єкту за адресою АДРЕСА_1 не надається можливим; аналізуючи об'ємно-планувальні та конструктивні рішення встановлено, що перебудова об'єкту по АДРЕСА_1 у відповідності до вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 10.07.2013 року №01-07/264 та у відповідності з вимогами п.3.25* згідно додатку 3.1 до ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень*, без його знесення неможлива (а.с.100-120 т.5).
19.04.2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали заяву про зміну предмету позову у порядку ст. 49 ЦПК України, відповідачем у справі визначили ОСОБА_3 , а третіми особами визначили: ДАБІ в особі Департаменту, Київську РА, правління ОМР, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_46 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , філія «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго», ПАТ «Одесагаз» (а.с.5-8 т.8).
Змінивши 19.04.2019 року предмет позову, позивачі просили: заборонити експлуатацію об'єкту самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; застосувати правові наслідки заборони експлуатації об'єкту самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , вказавши що така заборона є підставою: - для заборони надання технічних умов, укладання договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу на об'єкт самочинного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (ПАТ «Одесагаз»); - для розірвання чинних договорів з неналежним користувачем ОСОБА_3 , припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 постачальним організаціям (філії «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго»); зобов'язати ОСОБА_3 усунути небезпеку життю, здоров'ю, заподіянню матеріальних збитків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 за власний рахунок та власними силами, або у разі відмови відповідача за рахунок позивачів з компенсацією витрат вартістю матеріалів або матеріалами від розбирання будинку (а.с.8 т.8).
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
В суді виник спір з приводу усунення небезпеки життю, здоров'ю, заподіянню матеріальних збитків, які регулюються нормами ЦК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з недоведеності позовних вимог і відсутності підстав для задоволення позову (а.с.140-146 т.8).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у позові зважаючи на наступне.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ч.1 ЦПК України).
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. ст.42, 48 ЦПК України).
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Суд повинен встановити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із позовом з підстав ст. 282 ЦК України, визначивши відповідачем у справі ОСОБА_3 про усунення небезпеки життю та здоров'ю, загрози заподіяння матеріальних збитків та зобов'язання вчинити певні дії. Змінивши предмет позову, позивачі просили: заборонити експлуатацію об'єкту самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; застосувати правові наслідки заборони експлуатації об'єкту самочинного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , вказавши що така заборона є підставою: для заборони надання технічних умов, укладання договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, на об'єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , (ПАТ «Одесагаз»); для розірвання чинних договорів з неналежним користувачем ОСОБА_3 ; припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 постачальним організаціям (філії «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго»); зобов'язати ОСОБА_3 усунути небезпеку життю, здоров'ю, заподіянню матеріальних збитків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 за власний рахунок та власними силами, або у разі відмови відповідача за рахунок позивачів з компенсацією витрат вартістю матеріалів або матеріалами від розбирання будинку.
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки (ст. 50 ЦПК України).
Відповідачем слід визнавати особу, яка порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи або інтереси позивача, при цьому, особа притягається до участі у справі в якості відповідача за позовною вимогою, яка пред'являється до неї. У зв'язку з цим, неналежними відповідачами слід визнавати таких відповідачів, щодо яких судом встановлено, що вони не є зобов'язаними особами за вимогою позивача.
Для правильного вирішення питання щодо належного (неналежного) відповідача недостатньо встановити відсутність у особи обов'язку відповідати за позовом. Щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати відомості про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.
Встановлення вказаних обставин є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Позивачі ОСОБА_47 заявили декілька вимог до відповідача ОСОБА_3 , які стосуються експлуатації, а також знесення багатоквартирного будинку (будинок поділений на 49 однокімнатні та 4 двокімнатні квартири, №№1-53, а.с. АДРЕСА_6 .
У січні 2015 року і станом на час звернення із позовом до суду (22.02.2016 року), власниками квартир АДРЕСА_3 є треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_41 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_48 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_33 і ОСОБА_26 .
Заборона експлуатації будинка АДРЕСА_7 шляхом заборони надання технічних умов, укладання договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, розірвання чинних договорів, припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії до будинку АДРЕСА_1 , а також знесення будинку безпосередньо стосуються прав власників квартир №№1-53 вказаного будинку, які також є і споживачами послуг із газопостачання, водопостачання, водовідведення та електропостачання, а саме, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_46 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_33 і ОСОБА_26 .
Зі змісту позовних вимог вбачається, що йдеться про заборону експлуатації будинку АДРЕСА_7 , в якому наявні мережі газо-, водо-, електропостачання і водовідведення, а також про розірвання договорів, укладених із постачальниками послуг (ПАТ «Одесагаз», філії «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго»).
Юридичні особи (ПАТ «Одесагаз», філії «Інфоксводоканал», АТ «Одесаобленерго»), яких стосуються вимоги позивачів про заборону надання технічних умов, укладання договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, розірвання чинних договорів, припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії до будинку АДРЕСА_1 , до участі у справі також залучені позивачами в якості третіх осіб.
Позовна заява ОСОБА_47 не містить обґрунтувань того, чому саме ОСОБА_3 , яка з січня 2015 року не має відношення до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , повинна бути відповідачем за вимогами про: заборону експлуатації будинка шляхом заборони надання технічних умов, укладання договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, розірвання чинних договорів, припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії до будинку, а також знесення будинку АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ст. 51 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (п.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц, постанова Верховного суду від 07.10.2020 по справі № 705/3876/18).
Зважаючи на те, що до участі у справі не залучені належні відповідачі, які повинні відповідати за позовом ОСОБА_47 , на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції виключається залучення осіб (фізичних або юридичних) в якості відповідачів, оскільки таке залучення не передбачено нормами цивільного процесуального законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у позові.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи позивача ОСОБА_1 у скарзі, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував норми ст. 1163, 1164 та 1165 ЦК України і не надав належної оцінки доказам, наявним у справі, - до уваги не приймаються, оскільки позивачі не залучили до участі у справі належних відповідачів.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц, постанова Верховного суду від 07.10.2020 по справі № 705/3876/18).
Ствердження позивача і представника позивачки у засіданні колегії суддів, що незалучення до участі у справі належних відповідачів не є підставою для відмови у позові, не заслуговують на увагу.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_41 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_48 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_33 і ОСОБА_26 , станом на час розгляду справи у суді є власниками і користувачами квартир у будинку АДРЕСА_7 , а також споживачами послуг, тому питання заборони надання послуг до житлового будинку і знесення будинку безпосередньо стосується вказаних осіб, які неправильно залучені позивачами до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмета спору.
У справах позовного провадження завжди є дві сторони. Треті особи - це особи, які беруть участь у справі, вступають або залучаються до розпочатого процесу, мають певну зацікавленість у результаті справи, оскільки рішення може вплинути на їх права і обов'язки.
Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо (ст. 26 ч. 1, ст. ст. 30, 33 ЦПК України). Правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права. Якщо йдеться про кілька відповідачів за пред'явленими вимогами, відповідні питання вирішуються з урахуванням цієї обставини (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 303/3567/16-ц).
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
До участі у справі позивачі не залучили належних відповідачів, тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав чи інтересів, за захистом яких вони звернулись до суду.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Підставами для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.ч.1,2,4 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, рішення суду, його мотивувальна частина щодо обґрунтувань підстав для відмови у позові підлягає зміні з викладенням у редакції постанови апеляційного суду та залишенням без зміни його резолютивної частини.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Колегія суддів частково задовольняє скаргу позивача на рішення суду, а рішення суду про відмову у позові змінює з викладенням у редакції постанови суду і погоджується з висновком суду про відмову у позові, тому позивачі не мають права на відшкодування судових витрат.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2019 року - змінити в мотивувальній частині з викладенням у редакції постанови суду, резолютивну частину рішення про відмову у позові - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови суду.
Повний текст постанови суду складено 30.04.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова