Номер провадження: 22-ц/813/2773/21
Номер справи місцевого суду: 521/1725/20
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Князюк О. В.
30.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50,00 грн. щомісячно. 13 травня 2013 року на виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Міжрайонному відділі виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції, виконавче провадження №37945091.
Зазначала, що ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2019 року було задоволено її скаргу на дії Відділу ДВС та зобов'язано останнього скласти новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з 08 липня 2017 року по червень 2019 року включно, виходячи з мінімального розміру аліментів, визначеного ч. 1 ст. 182 СК України, а саме 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідачем від 04 грудня 2019 року, станом на 30 листопада 2019 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 19902,00 грн.
Посилаючись на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, позивачка просила суд стягнути з останнього на її користь неустойку (пеню) за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року за прострочення сплати аліментів в розмірі 19902,00 грн. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам було залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у наявності заборгованості по аліментам на утримання дитини, оскільки доводи відповідача про те, що заборгованість виникла в результаті перерахунку розміру аліментів підтверджуються матеріалами справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 07.10.2020 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано висновок Верховного суду викладений у постанові від 20.07.2020 року по справі №362/4462/16-ц в якому зазначено щодо презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості покладається на боржника.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037-19 від 17.05.2017 року були внесені зміни до ст. 184 СК України та визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У зв'язку з тим, що державним виконавцем перерахунок заборгованості за аліменти після прийняття вказаного закону не здійснювався, в липні 2019 року представником ОСОБА_4 було подано скаргу на дії та рішення державного виконавця до Барвінівського районного суду Харківської області.
Скаргу частково задоволено ухвалою суду від 08.08.2019 року.
ОСОБА_2 як боржник приймав участь при розгляді скарги на дії державного виконавця, а як наслідок був усвідомлений про вимоги викладені в ній та підстави, з яких виходив скаржник.
З розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем, доданого до позову та на підставі якого було здійснено розрахунок заборгованості за пенею, вбачається утворення заборгованості здебільшого після винесення ухвали Барвінківським районним судом Харківської області від 08.08.2019 року.
Однак, ОСОБА_2 не були вчинені необхідні дії в повній мірі з погашення заборгованості і на той час, коли йому було відомо про необхідність перерахунку заборгованості відповідно до показників прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, опираючись на конституційний принцип обов'язку дотримання Законів України, презумпції вини боржника в погашенні заборгованості за аліментами, вважає відмову у задоволенні позовних вимог безпідставною.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року було відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам та визначено порядок розгляду справи у відповідності до ст. 369 ЦПК України.
09 квітня 2021 року справу було призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу матеріали справи не містять.
Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Ршенням Барвінківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 були стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку кожного місяця.
Встановлено, що в квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , за її згодою, були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50,00 грн. щомісячно (а.с. 17).
З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2013 року на виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року було видано виконавчий лист.
Судом встановлено, що на виконанні у міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №611/426/13, виданого 13 травня 2013 року Барвінківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50,00 грн., щомісячно, відкрито 16 травня 2013 року.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2019 року, залишеною Постановою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року без змін, було зобов'язано державного виконавця міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції Медведєву І.М. скласти у виконавчому провадженні №37945091, відкритому за виконавчим листом №611/426/13, виданого Барвінківським районним судом Харківської області 13 травня 2013 року, новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з 08 липня 2017 року по червень 2019 року включно, виходячи з мінімального розміру аліментів, визначеного ч. 1 ст. 182 СК України, а саме 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 18, 19-21).
Зі змісту розрахунку заборгованості по аліментам від 18 березня 2020 року, виданого державним виконавцем міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції Медведєвою І.М. вбачається, що станом на 29 лютого 2020 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 18729,00 грн. (а.с. 56).
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає в повній мірі.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19, якою було уточнено висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів відсутня, оскільки заборгованість по аліментах виникла унаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до постановлення ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2019 року та Постанови Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 була відсутня, станом на червень 2019 року переплата по аліментам становила 6300 гривень.
Крім того, судом першої інстанції було установлено, що відповідач сплачує заборгованість по аліментам щомісячно, що також свідчить про відсутність у ОСОБА_2 умислу на ухилення від сплати заборгованості по аліментам за період, з 08.07.2017 року по 20.11.2019 року (дата здійснення державним виконавцем перерахунку на підставі Постанови Харківського апеляційного суду).
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає у всіх випадках є безпідставними, оскільки у цій категорії справ визначальним є вина платника аліментів у виникненні заборгованості по аліментам.
Посилання апеляційної скарги на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду викладених у подібних правовідносинах, на увагу не заслуговують, так як у цій справі наявні інші фактичні обставини.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення скаржником не надано.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені у апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення- залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2021 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А.П. Заїкін
О. М. Таварткіладзе