“27” квітня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12019150110000335 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 18.04.1994 Первомайським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, 17, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
- 24.05.2011 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки;
- 17.08.2011 Новобузьким районним судом Миколаївської області за ст. 393 ч. 1 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці;
- 18.01.2018 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки,
- обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції
з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області)
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.01.2018 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Цим же вироком засуджений ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ст. 76 ч. 1 п. п. 1, 2, ч. 2 п. 2 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок у відношенні ОСОБА_8 не оскаржується.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок змінити та застосувати щодо нього ст. 69 КК України.
Захисник ОСОБА_6 просить вирок у відношенні ОСОБА_5 змінити та пом'якшити йому покарання.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи вирок суду щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, вважає, що вирок підлягає зміні в частині призначеного йому покарання.
Обвинувачений не погоджується з вироком суду щодо неврахування судом обставин, що пом'якшують покарання, що на думку апелянта, дає можливість застосувати до нього ст. 69 КК України.
Зазначив, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, дружина після операції, які потребують матеріальної допомоги, але суд першої інстанції залишив ці обставини поза увагою.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 вважає вирок незаконним та таким, що підлягає зміні в частині призначеного покарання обвинуваченому. На думку апелянта, призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що ОСОБА_5 не намагався уникнути кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину у вчиненні злочині, і розуміючи, що йому буде призначено реальне покарання, не намагався уникати суду.
Вважає, що наявність на утриманні у ОСОБА_5 неповнолітньої дитини є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
02.02.2019 близько 20.00 години ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_8 , де під час розмови ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_8 вчинити крадіжку металевих виробів з гаражного приміщення, розташованого на ділянці АДРЕСА_3 , на що останній погодився.
Реалізовуючи задумане, 03.02.2019 близько 21.00 години, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 , заздалегідь підготувавши автомобіль марки IVEKO, приїхали до гаражного приміщення, розташованого на ділянці № НОМЕР_1 садового товариства «Луч» в м. Первомайську Миколаївської області. Перебуваючи біля вказаного гаражного приміщення, ОСОБА_5 проломив його стіну заздалегідь приготовленою кувалдою, проник всередину, звідки відчинив металеві ворота та впустив ОСОБА_8 . З гаражу ОСОБА_8 та ОСОБА_5 таємно викрали 4 металеві рейси та металеві ворота загальною вагою 445 кг на загальну суму 2 447 грн 50 к. Все викрадене ОСОБА_8 та ОСОБА_5 помістили до автомобіля IVEKO. Після чого, на вказаному автомобілі залишили місце події, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Судом першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винними у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення. Його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на підтримку апеляційних скарг, заперечення прокурора проти апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційній суд встановив таке.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, є правильними та апелянтами в цій частині не оспорюються.
Доводи обвинуваченого та захисника про наявність підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
На думку суду, призначене ОСОБА_5 покарання у розмірі, який визначив суд першої інстанції відповідно до санкції ч. 3 ст. 185 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також дані про особу винного, який характеризується задовільно, раніше судимий, має неповнолітню дитину.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнав повне визнання своєї вини, сприяння розкриттю злочину. Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
В апеляційній скарзі, як на підставу пом'якшення покарання, обвинувачений посилається на те, що судом першої інстанції не враховано обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, дружина після операції, які потребують матеріальної допомоги, у зв'язку з чим, просив застосувати до нього вимоги ст. 69 КК України.
Суд вважає неслушними аргументи обвинуваченого про наявність достатніх підстав для застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні йому покарання.
Призначення покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України є можливим за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Хоча ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненому кримінальному правопорушення, активно сприяв розкриттю злочину, і під час апеляційного розгляду висловив прохання про призначення йому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, але з огляду на обставини вчиненого злочину, дані про особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів та вчинив злочин під час відбування іспитового строку за попереднім вироком, суд вважає, що відсутні підстави для пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України, про що просить обвинувачений.
Суд вважає, що відсутні підстави для прийняття рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 покарання більш м'якого, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, та за розміром, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, який є мінімальним.
Остаточне покарання правильно визначено за сукупністю вироків відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України.
За такого апеляційні скарги обвинуваченого та захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 424, 425, 532 КПК України, суд
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року у відношенні ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3