Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1949/20
Провадження № 2/945/392/21
Іменем України
( з а о ч н е )
Миколаївський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Терентьєва Г.В.
за участю секретаря Петриченко В.С.,
розглянувши 28 квітня 2021 року в місті Миколаєві в заочному порядку у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
23.11.2020 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі по 1197,50 грн. На кожну особу щомісячно з моменту набрання чинності судовим рішенням і до досягнення дітей повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позивач) є матір'ю ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) та бабусею неповнолітніх ociб ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В свою чергу Відповідач є матір'ю вказаних неповнолітніх ociб, проте вона не приймає участі у вихованні дітей, мешкає окремо від них та не провідує їх взагалі, не цікавиться здоров'ям дітей та їх успіхами у навчанні, не підтримує дітей морально та матеріально. За час проживання на території Кривобалківської сільської ради Відповідач зарекомендувала себе тільки з негативного боку: працює періодично, зловживає спиртними напоями, не придiляє належної уваги вихованню та утриманню дітей, які постійно знаходяться під наглядом Позивача. Відповiдач не піклується про здоров'я власних дітей, державні кошти та матеріальну допомогу, яку надавали відповідні державні органи, використовувала не за призначенням.
Тому зважаючи на вище викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей, та позбавити її, батьківських прав по відношенню до них.
У судове засідання позивач не з'явився. При тому її представник подала до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Відзив відповідачка не подала. У зв'язку з тим, що наявних матеріалів про права та взаємовідносини сторін достатньо для розгляду позову, судом ухвалено розглядати справу в заочному порядку у відсутності відповідача та на підставі наданих доказів. Відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Третя особа надіслала клопотання про проведення судового засідання без представника служби та пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обгрунтовані та зодоволення позовних вимог відповідало б у повній мірі найкращим інтересам дітей.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батько - ОСОБА_5 , мати- ОСОБА_2 .
Відповідно довідки від 27.08.2020 року ОСОБА_2 , 1991 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає.
Відповідно довідок від 27.08.2020 року вихованням та навчанням дітей займається ОСОБА_1 (бабуся), а мати ОСОБА_2 не цікавиться навчанням дітей.
Згідно висновку від 03.10.2020 року служба у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконуюча функції органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Беручи до уваги вищезазначене, можна зробити висновок, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитини, не турбується про стан їхнього здоров'я.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд вважає доведеним, що не спростовано і самим відповідачем, що останній протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дітей, не піклується про їх духовний та фізичний розвиток не цікавиться життям дітей.
Враховуючи викладене, суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає за можливе позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей.
У відповідності до ст. 180 СК України відповідач, будучи батьком дітей, зобов'язаний утримувати їх до досягнення повноліття. При цьому згідно ст. 166 ч. 2 СК України особи, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов'язку щодо утримання дитини.
Обставини, які б унеможливлювали виконання обов'язку відповідачем по утриманню дітей за станом його здоров'я або за іншими поважними причинами судом не встановлені. Відповідач є особою працездатного віку.
Відповідно ст. 182 ч.1 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ст. 182 ч.2 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких обставин та на підставі ст. ст. 180, 182, 183, 184 СК України позов в цій частині також підлягає задоволенню з визначенням розміру стягуваних аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 1197,50 грн., на кожну дитину але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 164, 165, , ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»,ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,на користь державної установи або фізичної особи, де будуть влаштовані діти,аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 1197,50 грн., на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.11.2020 року і до повноліття дітей.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобтобезпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Г. В. Терентьєв