Справа №468/824/20-ц
Провадження №2/487/681/21
(ЗАОЧНЕ)
19.04.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
18.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ПУМБ», в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7921 від 10.09.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з неї заборгованості в сумі 34 448,52 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що між нею та АТ «Банк Ренесанс Капітал» 26.04.2012 укладалася пропозиція укласти Договір карткового рахунку із кредитним лімітом та договір страхування №26252018831079, нею було сплачено банку 12055 грн. Проте, 10.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №7941 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за період з 06.09.2017 по 06.09.2018 - 34448 грн. Проте, зазначила, що кредитний договір з відповідачем вона не укладала, не погоджується з сумою, яка з нею стягнута на підставі виконавчого напису. Відсутні відомості щодо відбування відступлення права вимоги від первісного кредитора. Починаючи з 2012 року первісний кредитор до неї зі стягненням боргу не звертався, строк позовної давності закінчився у квітні 2016 року та відсутні підстави для зупинення та переривання перебігу позовної давності.
Дані обставини послугували підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом.
Разом з позовом, ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення від сплати судових витрат.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 19.06.2020 цивільну справу за даним позовом передано на розгляд Заводському районному суду м. Миколаєва.
20.10.2020 на адресу Заводського районного суду м. Миколаєва надішли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 з додатками.
Також, 20.10.2020 на адресу Заводського районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову з додатками.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, стягнення у виконавчому провадженні ВП№57316455 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. №7921 від 10.09.2018 про стягнення з неї на користь ПАТ «ПУМБ» 34448 грн., до набрання рішення законної сили зупинено.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, призначено справу до підготовчого засідання та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Крім того, даною ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких 10.09.2018 нею було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7921, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за договором кредиту № НОМЕР_1 від 26.04.2012 в загальній сумі 34448,52 грн.
24.12.2020 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. До клопотання було долучено копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис.
11.02.2021 позивач надала заяву про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
12.03.2021 позивач надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, розгляд справи просила проводити за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у призначене судове засідання не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу, на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з'явився та позивач проти такого вирішення справи не заперечувала.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. №7911 від 10.09.2018 запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість, що виникла по кредитному договору №26252018831079 від 26.04.2012 в сумі 34 448,52 грн.
Згідно наданих до суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. копій документів, виконавчий напис №7921 від 10.09.2018 було винесено на підставі: витягу з реєстру юридичних осіб, статуту ПАТ «ПУМБ», витягу з наказу ПАТ «ПУМБ» від 24.07.2015, довіреності на ім'я ОСОБА_2 , витягу з єдиного реєстру довіреності, інформаційної довідки з єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 , заяви представника ПАТ «ПУМБ» Височина Є.М. про вчинення виконавчого запису вих. №95 від 06.09.2018, виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №26252018831079, пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), письмової вимоги (повідомлення) ПАТ «ПУМБ» вих №369 від 06.08.2018.
З тексту оспорюваного виконавчого напису №7921 від 10.09.2018 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за №1172.
В подальшому, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 02.10.2018 відкрито виконавче провадження 57316455 з виконання виконавчого напису №7921 від 10.09.2018.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.05.2019 вирішено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1 та здійснювати відрахування у розмірі 20 відсотків.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
В постановах Верховного Суду (від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19); від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278гс18) та від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19)) з подібних правовідносин зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин передбачено пунктом 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), згідно якого для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2012 між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал» був укладений кредитний договір №26252018831079, за яким остання отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на банківську картку в розмірі 2000 грн строком на 24 місяці, з відсотковою ставкою 36% річних.
Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно є стороною у кредитному договорі №26252018831079 від 26.04.2012.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем на погашення кредитної заборгованості за вищевказаним договором було здійснено виплати в сумі 12 055,00 грн (а.с. 11-21).
Отже вбачається, що при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису ПАТ «ПУМБ» не надало належного розрахунку заборгованості за кредитним договором, де відображено вищевказані платежі ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, приватним нотаріусом було винесено оскаржуваний виконавчий напис без перевірки умови, щодо звернення відповідача з заявою про вчинення нотаріального напису в межах строку позовної давності, відповідно до ст. ст. 256, 257,259 ЦК України.
Окрім того, в наданих суду приватним нотаріусом документах на підставі яких було вчинено виконавчий напис №7921 від 10.09.2018 відсутні докази отримання позивачем повідомлення банку про повернення боргу, оскільки воно було направлено на адресу реєстрації позивача, а згідно довідки виконавчого комітету Інгульської сільської ради Баштанського району №95 від 18.02.2021 ОСОБА_1 з 2001 року по травень 2019 проживала без реєстрації в с. Лоцкине.
Доказів протилежного до суду не надано.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий напис нотаріуса здійснено з порушеннями чинного законодавства.
З огляду на наведене, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 261,20 грн.
Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7921, вчинений 10.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості згідно кредитного договору за період з 06.09.2017 по 06.09.2018, що становить 34 448,52 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь держави судовий збір у сумі 1 261,20 грн.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ. вул. Андріївська, буд. 4.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, оф. 215.
Суддя: С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 29.04.2021.