Миколаївської області
Справа №477/2428/20
Провадження №2/477/317/21
29 квітня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.
за участі секретаря судового засідання - Спіркіної М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
24 грудня 2020 року позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 02 червня 2014 року без номеру в розмірі 12851,21 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 02 червня 2014 року між акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір кредиту шляхом підписання заяви-анкети та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з оформленням пластикової кредитної картки з кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 10000,00 грн.
Однак позичальник не виконав умови кредитного договору в частині вчасного повернення кредиту, комісії та відсотків за користування ним, в зв'язку з чим за ним виникла зазначена заборгованість, яку позивач просив стягнути в повному розмірі.
Позивач у судове засідання свого представника не направив, надіслав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив справу розглядати справу за відсутності представника.
Відповідач у судове засідання 29 квітня 2021 року не з'явився, надіслав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступні факти та відповідні правовідносини.
02 червня 2014 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк», за змістом якої віна погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з даним договором до його укладання і погодився з його умовами.
Відповідно до змісту Умов та правил надання банківських послуг сторони узгодили, умови повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом, неустойку та інші зобов'язання за договором.
Згідно пунктів 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору після отримання банком від клієнтом необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, надає банку право на зміну ліміту в будь-який момент та підписавши договір клієнт погоджується та приймає будь-який розмір кредитного ліміту установленого банком.
Згідно пункту 2.1.1.12.7.2 Договору в разі не погашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було здійснено трати, за користуванням кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік (пункт 2.1.1.12.6 Договору).
З наданого банком розрахунку заборгованості відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, перераховував платежі на погашення кредитної заборгованості несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 27 жовтня 2020 року за ним утворилася заборгованість на загальну суму 12851,21 грн, яка складається з наступного: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 9870,28 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2980,93 грн.
Із розрахунку заборгованості слідує, що відповідач здійснював погашення кредитного боргу та отримував грошові кошти з карткового рахунку протягом всього періоду заборгованості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини першої статті 1049, частини першої статті 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До того ж, частини другої статті 1050 цього ж передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.
Виходячи з вимог статей 526 та 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини другої статті 1067 ЦК України).
Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З поданої суду заяви від 29 квітня 2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення заборгованості визнав повністю.
У відповідності до частини третьої статті 15 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Процесуальні права та обов'язки сторін визначено статтею 49 ЦПК України, зокрема, пунктом 1 частини першої передбачено право відповідача на визнання позову (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
На думку суду, визнання відповідачем ОСОБА_1 позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому таке визнання судом приймається.
Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення.
Згідно частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивачем акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» сплачено судовий збір у розмірі 2012,00 грн (а.с.1).
Оскільки відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, таке визнання прийняте судом, суд уважає, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду, що складає 1051,00 грн.
Згідно статті 141 ЦПК України на користь позивача стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1051,00 грн.
Керуючись статтями 258-259, 263-265, 279ЦПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 02 червня 2014 року без номеру, що утворилася станом на 27 жовтня 2020 року, у загальному розмірі 12851 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн 21 коп, яка складається з наступного:
- заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі - 9870,28 грн;
- заборгованість за простроченими відсотками в сумі - 2980,93 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн 00 коп.
Повернути акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» з державного бюджету 50% сплаченого судового збору при поданні позову до суду в розмірі 1051,00(одна тисяча п'ятдесят одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 14360570.
відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО