Справа № 473/1107/21
іменем України
"30" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту з майна в якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син - ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилася спадщина.
Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийнявши спадщину, звернувся до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті сина. Проте нотаріус відмовив позивачу в посвідченні спадкових прав щодо спадкового майна з тієї підстави, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 30 червня 2015 року в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором на все нерухоме майно боржника було накладено арешт, який станом на дату оформлення спадщини не знятий.
В той же час заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором перед АТ КБ «ПриватБанк» на час розгляду справи сплачена в повному обсязі та відсутня, виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно спадкодавця, закінчене у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із закінченням строків їх зберігання, а тому припинення чинності арешту в межах виконавчого провадження неможливе.
Враховуючи вказані обставини, виходячи з того, що позивач, прийнявши спадщину та фактично ставши власником спадкового майна, позбавлений можливості її оформити відповідно до вимог закону, а тому ОСОБА_1 просив в судовому порядку зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця від 30 червня 2015 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явилися, проте останній надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи без самостійних вимог - Вознесенського МРВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилася спадщина.
Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийнявши спадщину, звернувся до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті сина. Проте нотаріус відмовив позивачу в посвідченні спадкових прав щодо спадкового майна з тієї підстави, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 30 червня 2015 року в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором на все нерухоме майно боржника було накладено арешт, який станом на дату оформлення спадщини не знятий.
В той же час, виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно спадкодавця, було закінчене (виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року - у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення), а матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із закінченням строків їх зберігання.
Аналізуючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу, згідно якої зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ст. 1219 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 52, ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час накладення арешту) арешт майна є однією зі стадій примусового звернення стягнення на майно боржника.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Як вбачається з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час повернення виконавчого документа стягувачу) повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна.
Разом з тим, згідно п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (в редакції, чинній на час повної сплати заборгованості за кредитним договором) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що має своїм наслідком зняття арешту з майна та скасування інших вжитих виконавцем заходів забезпечення виконання рішення (крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій).
Таким чином, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах такого виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій).
З матеріалів справи вбачається, що рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором виконане у повному обсязі у зв'язку з чим банк подав до державної виконавчої служби заяву про зняття арешту з майна.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконанні Вознесенського МРВ ДВС відсутні виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором знищене у зв'язку із закінченням строку його зберігання.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», оскільки згідно зі статтею 126 ЦПК позивач вправі об'єднати в одній позовній заяві кілька однорідних позовних вимог, пов'язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.
При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.
З урахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що ОСОБА_1 , який не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт та не може оскаржити з цих підстав дії або бездіяльність державного виконавця, фактично набув у власність належне спадкодавцю майно, проте не може його оформити у зв'язку з накладенням арешту, який підлягає зняттю, проте не може бути знятим державним виконавцем у межах виконавчого провадження з підстави закінчення строку зберігання та знищення матеріалів виконавчого провадження, а тому вказаний арешт підлягає зняттю в судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна - задовольнити повністю.
Зняти арешт з нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 30 червня 2015 року, винесеною державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Параконним Павлом Олександровичем в межах здійснення виконавчого провадження №46735736 з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором (номер запису про обтяження 11213513 (спеціальний розділ) від 17 вересня 2015 року, державний реєстратор: Кришко Євген Олександрович, Вознесенське міськрайонне управління юстиції Миколаївської області).
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв