Справа № 472/1042/20
Провадження №2/472/33/21
18 березня 2021 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Горбаненка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30 вересня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовувало наступним.
08 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, згідно з якою ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 384 грн. 13 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з “ 1” по “ 25” число кожного місяця.
Однак, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань в частині погашення кредиту та сплати процентів згідно з графіком погашення.
Оскільки відповідач добровільно не погасив суму боргу, то позивач звернувся 20.10.2014 року до суду та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 30 373 грн. 14 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3 447 грн. 43 коп., залишок за несплаченим штрафом в розмірі 8206 грн. 00 коп., що загалом складає 42026 грн. 57 коп., та судові витрати в розмірі 420 грн. 27 коп.
Рішенням Веселинівського районного суду від 12.12.2014 року позов банку було задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.02.2014 року станом на 24.09. 2014 року на загальну суму 42026 ( сорок дві тисячі двадцять шість) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 30373 (тридцять тисяч триста сімдесят три) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3447 (три тисячі чотириста сорок сім) гривень 43 (сорок три) копійки, залишку за несплаченим штрафом в розмірі 8206 (вісім тисяч двісті шість) гривень 00 коп.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 прострочив зобов'язання, позивач просить суд стягнути з нього суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 39252,15 грн., а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5171, 43 грн., та судовий збір в розмірі 2102 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 07.12.2020 року, 29.01.2021 року та 18.03.2021 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові конверти повернулись до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційній вебсторінці суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, згідно з якою ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 384 грн. 13 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з “ 1” по “ 25” число кожного місяця.
Однак, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань в частині погашення кредиту та сплати процентів згідно з графіком погашення.
Оскільки відповідач добровільно не погасив суму боргу, то позивач звернувся 20.10.2014 року до суду та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 30 373 грн. 14 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3 447 грн. 43 коп., залишок за несплаченим штрафом в розмірі 8206 грн. 00 коп., що загалом складає 42026 грн. 57 коп., та судові витрати в розмірі 420 грн. 27 коп.
Рішенням Веселинівського районного суду від 12.12.2014 року позов банку було задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.02.2014 року станом на 24.09. 2014 року на загальну суму 42026 ( сорок дві тисячі двадцять шість) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 30373 (тридцять тисяч триста сімдесят три) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3447 (три тисячі чотириста сорок сім) гривень 43 (сорок три) копійки, залишку за несплаченим штрафом в розмірі 8206 (вісім тисяч двісті шість) гривень 00 коп.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 прострочив зобов'язання, позивач просить суд стягнути з нього суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 39252,15 грн., а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5171, 43 грн., та судовий збір в розмірі 2102 грн.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань за Кредитним договором. У зв'язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальника.
Судовим рішенням від 12 грудня 2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2014 році зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до фактичного виконання грошового зобов'язання, яке ним на момент розгляду справи не виконано. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, в даному випадку в межах заявленого позивачем періоду з 15.10.2014 року по 17.06.2020 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача складає 44423 (сорок чотири тисячі чотириста двадцять три) гривні 58 (п'ятдесят вісім) копійок, з яких: 39252,15 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 5171,43 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Даний розрахунок повністю відповідає вимогам законодавства, є вірним та відповідачем не спростований.
Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 39252,15 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5171,43., що разом становить 44423,58 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2102 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця смт. Веселинове Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт №б/н від 08.02.2014 року в розмірі 44423 (сорок чотири тисячі чотириста двадцять три) гривні 58 (п'ятдесят вісім) копійок, з яких: 39252,15 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 5171,43 грн. - 3 % річних від простроченої суми, та судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко