Справа № 472/1224/20
Провадження №2/472/65/21
12 березня 2021 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Горбаненка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 листопада 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовувало наступним.
23 вересня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 17 вересня 2020 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі розмірі 11348 (одинадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка, з яких: 7547,13 грн. - заборгованість за тілом кредита, 553,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3248,12 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 08.02.2021 року та 12.03.2021 року не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові конверти повернулись до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційній вебсторінці суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не повідомила суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подала, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій указано, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між Банком та ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг.
Згідно з умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Станом на 23.08.2018 року кредитний ліміт становив 4500 грн.
З моменту отримання первісної картки відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості, останнє погашення коштів було здійснено 18.12.2018 року, в розмірі 682,57 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 17 вересня 2020 року складає 11348 (одинадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка, з яких: 7547,13 грн. - заборгованість за тілом кредита, 553,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3248,12 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
На підтвердження узгодження з відповідачем умов кредитування позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 10), яка підписана відповідачем ОСОБА_1 , та паспорт споживчого кредиту (а.с. 11-12), який також підписаний відповідачем ОСОБА_1 , і в якому містяться погоджені з відповідачем умови кредитування.
Тобто, з відповідачем було погоджено умови кредитування як щодо повернення тіла кредиту, так і щодо сплати прострочених відсотків, та сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків за користування кредитом, та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, але вчасно їх не повернула.
Станом на 17 вересня 2020 року заборгованість відповідача складає 11348 (одинадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка, з яких: 7547,13 грн. - заборгованість за тілом кредита, 553,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3248,12 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.
Отже, враховуючи те, що є доведеним факт отримання відповідачем у вказаний період 7547,13 грн. кредиту, який відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не повертає, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту.
Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7547,13 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 553,66 грн, та заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України в розмірі 3248,12 грн., що разом становить 11348,91 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2102 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Новокатеринівка Веселинівського району Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.09.2014 року станом на 17.09.2020 року в розмірі 11348 (одинадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка, з яких: 7547,13 грн. - заборгованість за тілом кредита, 553,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3248,12 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, та судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко