28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 320/1771/19
адміністративне провадження № К/9901/29233/19, №К/9901/29235/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - Кантеміра В.І., Овчаренко О.М.,
представників відповідачів - Вакуленко О.М., Адам Ю.В., Іванюк Д.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним і скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби/Голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (суддя-доповідач Земляна Г.В., судді Лічевецький І.О., Парінов А.Б.),
I. Суть спору
1. У квітні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) та Міністерства юстиції України, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом засідання від 15.03.2019 №8, щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.03.2019 №1015/5 про зупинення її діяльності як приватного виконавця, який виданий на підставі рішення Дисциплінарної комісії, оформленого протоколом засідання від 15.03.2019 №8, щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що відповідачі під час перевірки і розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не провели об?єктивного і всебічного аналізу її діяльності як приватного виконавця та діяли щодо неї упереджено. На думку позивачки, оскаржувані рішення є невмотивованими, оскільки в них не визначено, за яке саме порушення на неї накладено дисциплінарне стягнення, які норми закону були нею порушені, не надано оцінки ступеню її вини, тяжкості наслідків і розміру заподіяної шкоди, не враховано відсутності раніше накладених дисциплінарних стягнень та не аргументовано неможливості застосування менш суворого заходу впливу. Крім того, вважала, що при наданні оцінки її процесуальним виконавчим діям щодо примусового виконання рішення суду Дисциплінарна комісія перевищила свої повноваження.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задоволено повністю.
4. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірність оскаржуваних рішень як таких, що прийняті відповідачами з порушенням принципів обґрунтованості і безсторонності (неупередженості), а також з перевищенням повноважень у вирішенні окремих питань.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційних скаргах Міністерство юстиції України і заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби/Голова Дисциплінарної комісії приватних виконавців просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
6. За доводами відповідачів, висновок судів попередніх інстанцій про перевищення Міністерством юстиції України і Дисциплінарною комісією своїх повноважень при наданні оцінки правомірності дій позивачки щодо виконання судового рішення зроблений з порушенням норм матеріального права, які надають Міністерству юстиції України повноваження здійснювати перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій. Рішення Дисциплінарної комісії про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідачі уважають вмотивованим, оскільки при його прийнятті були враховані виявлені перевіркою порушення, допущені приватним виконавцем, ступінь вини позивачки, тяжкість і наслідки вчиненого дисциплінарного проступку, розмір заподіяної шкоди, а також факт застосування до неї дисциплінарного стягнення вперше. Водночас, як стверджують відповідачі, чинне законодавство України вимагає враховувати ці обставини, однак не передбачає обов?язку зазначати їх у протоколі засідання Дисциплінарної комісії. Що стосується визначення виду стягнення, то це є дискреційним повноваженням дисциплінарного органу.
7. Відповідачі посилаються також на порушення судами норм процесуального права, які полягають у ненаданні судами жодної оцінки порушенням, виявленим під час перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 ; визнанні Дисциплінарної комісії суб?єктом владних повноважень, хоча остання не є юридичною особою, а отож, не має адміністративної процесуальної правоздатності і дієздатності; розгляді судом першої інстанції справи до отримання письмового відзиву на позовну заяву від Міністерства юстиції України.
8. У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець ОСОБА_1 просить залишити судові рішення у цій справі без змін, вказуючи на їхню законність і обґрунтованість.
9. У відзиві та інших процесуальних документах, поданих до суду касаційної інстанції, позивачка наводить доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Наголошує, що виключно суди наділені повноваженнями надавати оцінку законності рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця щодо виконання судового рішення або рішення іншого органу, тоді як Міністерство юстиції України здійснює лише відомчій контроль за діяльністю приватних виконавців, що не пов?язана з примусовим виконанням рішень.
10. Касаційний розгляд справи здійснюється за відсутності Державного підприємства «Національні інформаційні системи», яке було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання.
11. Заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
12. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03.01.2019 №23/7 робочою групою, утвореною цим наказом, з 21 по 25 січня 2019 року проведена планова перевірка діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 за період роботи з 17.08.2017 по 18.01.2019.
13. За результатами перевірки робочою групою складено довідку від 25.01.2019, у якій зазначено про порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 таких вимог законодавства, які регулюють питання організації діяльності приватного виконавця та порядок примусового виконання рішень:
1) порушення порядку ведення книг обліку депозитних сум та авансових внесків (виведення підсумків за залишками здійснюється не на перше число місяця та містяться незаповнені графи, чим порушено пункти 6, 7 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція);
2) неналежне забезпечення вимог законодавства щодо внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження відомостей про виконавче провадження (відсутні скановані копії виконавчих документів (виконавчі провадження №56404481, №55967877, №55967855, №55450232, №56324732, №56384877), заявок на реалізацію майна (виконавчі провадження №56324732, №56583480, №57188069, №56056649, №55966380, №57181563, №57074640), актів про реалізацію предмета іпотеки (виконавчі провадження №57074640, №57188069), відповіді на адвокатський запит від 30.10.2018 №2366), чим порушено абзац третій пункту 7 розділу II, пункт 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5);
3) порушення порядку стягнення основної винагороди (постановами приватного виконавця від 23.08.2018 основна винагорода стягнута одночасно з відкриттям виконавчих проваджень №57075707 і №57074345, хоча чинна на той час редакція частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачала здійснення лише розрахунку основної винагороди, і навпаки, у виконавчих провадженнях №57188069, №57187065, №57181563, №57181105, №57478324, №57315059, які відкриті після 28.08.2018, постанови про стягнення основної винагороди не виносилися одночасно з відкриттям виконавчих провадження, а складалися розрахунки цієї винагороди);
4) порушення порядку стягнення витрат виконавчого провадження (у постановах про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях №55534391, №56098533, №55286660, №56054164, №57075707, №57001352, №56719996, №57074640, №57188069, №55966380, №57187065, №56299248, №56299144, №56668868, №56723485, №56491304 не зазначено види та суми витрат виконавчого провадження, на прикладі виконавчого провадження №56491304 зазначено про стягнення приватним виконавцем з боржника необґрунтованих та можливо додаткових витрат);
5) не дотримання вимог законодавства щодо використання авансового внеску стягувача (неодноразові випадки компенсації приватним виконавцем витрат виконавчого провадження за рахунок невикористаного авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа; порушення строку повернення авансового внеску, що є порушенням частини третьої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3 розділу VI Інструкції);
6) порушення вимог законодавства, що регулює питання, пов?язані зі зверненням стягнення на майно боржника та його реалізацію (передано на реалізацію нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти, без звернення до органів опіки і піклування за відповідним дозволом (виконавчі провадження №57075707, №57001352, №57074640, №56723485, №57074345, №56583480); не враховано повідомлення органу опіки та піклування про ненадання дозволу на реалізацію квартири, в якій зареєстровані діти (виконавче провадження №56491304); не перевірено інформацію про наявність зареєстрованих дітей (виконавче провадження №56056649) тощо, чим порушено пункт 28 розділу VIII Інструкції та абзац сьомий пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5);
7) порушення окремих правил ведення діловодства, які були усунуті приватним виконавцем під час перевірки.
14. У резолютивній частині довідки діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 оцінена як "незадовільна" та вказано позивачці на необхідність забезпечення неухильного дотримання положень нормативно-правових актів, які регулюють порядок примусового виконання рішень, особливу увагу звернувши на відповідність вчинення виконавчих дій вимогам законодавства, облік коштів на депозитних рахунках та рахунках авансових внесків, а також ведення діловодства.
15. Листом від 01.02.2019 №171 ОСОБА_1 подала до Міністерства юстиції України письмові заперечення на довідку про результати планової перевірки.
16. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26.02.2019 Дисциплінарній комісії внесено подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв?язку з виявленими плановою перевіркою порушеннями вимог законодавства у її діяльності, які свідчать про неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов?язків.
17. Розглянувши вказане подання та заслухавши пояснення ОСОБА_1 з питань, що стали підставою для його внесення, Дисциплінарна комісія на своєму засіданні 15.03.2019 прийняла рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців (протокол засідання від 15.03.2019 №8).
18. Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2019 №1015/5 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії та зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 строком на шість місяців.
V. Позиція Верховного Суду
19. За змістом статті 1 і частини першої статті 5 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).
20. Відповідно до статті 16 Закону №1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
21. Державне регулювання діяльності приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України, до повноважень якого стаття 17 Закону №1403-VIII, зокрема, відносить: здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців та визначення порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупинення та припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.
22. За приписами частини першої статті 34 Закону №1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
23. Наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 №3284/5 затверджений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
24. Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку до плану проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця вносяться питання, що стосуються організації діяльності приватного виконавця, дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій та виконання ним правил ведення діловодства.
25. Про результати планової перевірки складається довідка (пункті 16 розділу III Порядку).
26. Відповідно до частини першої і пункту 4 частини другої статті 38 Закону №1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, визначено невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
27. У силу частини сьомої статті 34 Закону №1403-VIII у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
28. Відповідно до положень статті 39 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків (частина перша); рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п'яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (частина восьма); рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (частина дев?ята).
29. Згідно з частиною четвертою статті 40 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, може прийняти, зокрема, рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
30. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року (частина п?ята статті 40 Закону №1403-VIII).
31. Частиною першою статті 41 Закону №1403-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
32. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України (частина друга статті 41 Закону №1403-VIII).
33. З аналізу наведених норм чинного законодавства України випливає, що Міністерство юстиції України в порядку контролю за діяльністю приватних виконавців здійснює планові і позапланові перевірки їх діяльності та у випадку виявлення ознак дисциплінарного проступку ініціює питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, яке розглядається Дисциплінарною комісією з прийняттям відповідного рішення.
34. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Міністерство юстиції України і Дисциплінарна комісія оцінювали винятково її процесуальні виконавчі дії щодо примусового виконання рішень суду про передачу на примусову реалізацію іпотечного майна, в якому зареєстровані діти, хоча виключно суди наділені повноваженнями перевіряти правомірність рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. З таких міркувань суди дійшли висновку, що порушення, які були предметом розгляду Дисциплінарної комісії, не мають ознак дисциплінарного проступку.
35. Суд уважає, що такі висновки судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та повному і всебічному встановленні обставин справи.
36. Статтею 37 Закону №1403-VIII обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
37. Закріплене у частині третій статті 1291 Конституції України положення про судовий контроль за виконанням судового рішення знайшло своє продовження у процесуальних кодексах та Законі України «Про виконавче провадження», в яких передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо виконання судового рішення та надано суду повноваження в разі встановлення обґрунтованості поданої скарги визнати неправомірними оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність і зобов?язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (розділ VII ЦПК України, розділ VI ГПК України, статті 287, 382 КАС України, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
38. Характерною ознакою судового контролю у цивільних, господарських та адміністративних справах є принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою та в межах позовних вимог, якими кожна особа розпоряджається на власний розсуд.
39. Водночас адміністративний (відомчий) контроль з боку Міністерства юстиції України здійснюється за діяльністю приватного виконавця, що включає як організаційні питання (відповідність офісу приватного виконавця вимогам законодавства; забезпечення виконання приватним виконавцем вимог законодавства щодо страхування цивільно-правової відповідальності; стан ведення діловодства, статистичної звітності, достовірність наданих статистичних даних тощо), так і питання дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій.
40. Принцип законності є основною засадою виконавчого провадження, що передбачає вчинення виконавчих дій на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (статті 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
41. Обов?язки виконавців, невиконання або неналежне виконання яких є однією з підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, визначені, зокрема, у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», головним з яких є здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
42. З огляду на викладене перевірка контролюючим органом діяльності приватного виконавця в частині дотримання ним вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій, що прямо передбачено пунктом 1 розділу I і пунктом 6 розділу III Порядку, не суперечить положенням законів «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і «Про виконавче провадження».
43. При цьому на відміну від судового контролю за виконанням судових рішень, який має на меті поновлення порушеного права учасника виконавчого провадження, зокрема шляхом скасування рішення приватного виконавця, наслідком відомчого контролю за діяльністю приватного виконавця є застосування заходів дисциплінарного впливу, призначенням яких є превентивна функція. Дисциплінарна відповідальність має позасудовий характер.
44. Таким чином, у контексті частини другої статті 1291 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, судовий контроль за виконанням судових рішень і відомчий контроль за діяльністю приватного виконавця є самостійними (альтернативними) видами контролю, які здійснює держава через національні організаційно-правові та процесуальні механізми для забезпечення належного виконання судових рішень.
45. У разі одночасного здійснення судового і відомчого контролю правомірності одних і тих самих рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця під час вчинення виконавчих дій перевага надається судовому контролю, у зв?язку з чим розгляд подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності відкладається (частина друга статті 40 Закону №1403-VIII).
46. Отже, з метою перевірки правомірності оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії, у тому числі в аспекті пропорційності застосованого ним дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанцій мали дати правову оцінку діям (бездіяльності) приватного виконавця ОСОБА_1, які стали підставою для ініціювання щодо неї дисциплінарного провадження, та перевірити, чи становили такі дії (бездіяльність) склад дисциплінарного проступку, визначеного відповідачами як неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов?язків.
47. При цьому, зважаючи на наявні в матеріалах справи копій судових рішень, предметом спору в яких є дії приватного виконавця ОСОБА_1 в окремих виконавчих провадженнях, судам слід було також установити, чи були описані у довідці і поданні дії позивачки щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, предметом судового розгляду та чи збігається надана судом правова оцінка цих дій з позицією відповідачів у відповідному питанні.
48. Неповне встановлення судами обставин справи щодо фактичної підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ненадання їм належної правової оцінки не дозволяє перевірити правомірність оскаржуваного рішення в частині правильності кваліфікації відповідачами дій приватного виконавця як неналежне виконання своїх обов'язків, а також співмірності застосованого до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення вчиненому нею проступку.
49. Водночас висновок щодо невмотивованості рішення Дисциплінарної комісії, оформленого протоколом засідання від 15.03.2019 №8, зроблений судами без проведення комплексного аналізу положень Порядку, у якому вимоги щодо зазначення змісту виявлених порушень, допущених приватним виконавцем, із посиланням на норми законодавства ставляться до довідки, складеної за результатами перевірки (пункт 17 розділу III), і подання Міністерства юстиції України (пункт 2 розділу VI). У поданні зазначаються також наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності) та відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень.
50. Вимоги до протоколу засідання Дисциплінарної комісії закріплені у пункті 18 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 №3791/5, та передбачають, що протокол має містити перелік присутніх на засіданні осіб, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Дисциплінарною комісією рішення, а в разі прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - строк, на який зупинено діяльність приватного виконавця.
51. Аналіз наведених норм у сукупності з положеннями Закону №1403-VIII, які визначають порядок розгляду питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, дає підстави для висновку про те, що Дисциплінарна комісія у процедурі дисциплінарного провадження зобов'язана розглянути на своєму засіданні подання Міністерства юстиції України по суті виявлених порушень у діяльності приватного виконавця, заслухати пояснення останнього з цього приводу та шляхом голосування прийняти одне з рішень, перелічених у частині четвертій статті 40 Закону №1403-VIII, урахувавши, у разі задоволення подання, обставини, які мають суттєве значення для обрання виду дисциплінарного стягнення (частина п?ята статті 40 Закону №1403-VIII).
52. Не достатньо обґрунтованою є й позиція судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачами принципу безсторонності при прийнятті рішення, враховуючи те, що письмові пояснення ОСОБА_1 на довідку про результати перевірки відображені в описовій частині подання, а з протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 15.03.2019 вбачається, що позивачка була присутня на цьому засіданні та надавала пояснення з ключових питань перевірки.
53. Аргументи відповідачів з приводу допущення судами інших порушень норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, адже Дисциплінарна комісія як суб'єкт владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, правильно визначена відповідачем у справі, а розгляд справи в суді першої інстанції за участю представника Міністерства юстиції України, навіть за умови неотримання судом на час вирішення справи письмового відзиву на позовну заяву, свідчить про врахування судом позиції відповідача при ухваленні рішення та дотримання принципу змагальності сторін.
54. У силу частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
55. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, то, виходячи з меж касаційного перегляду та приписів частин другої і четвертої статті 353 КАС України, прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 344, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби/Голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська