30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2241/19
адміністративне провадження № К/9901/21938/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (суддя: Головко А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (судді: Катунов В.В., Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Приватне підприємство «Євротранс-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», Управління інфраструктури Полтавської обласної державної адміністрації, Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Полтавська ОДА), треті особи: Приватне підприємство «Євротранс-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», Управління інфраструктури Полтавської обласної державної адміністрації, Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення контролю в частині дотримання перевізниками встановленого маршруту, встановлення/зміни тарифів, на послуги з автотранспортних перевезень загального користування на приміському сполученні; щодо не встановлення пільгового перевезення пасажирів всіх категорій на приміському маршруті перевізниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасувати розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації: від 19 березня 2018 року № 214 «Про укладення договорів на право перевезення пасажирів»; 21 листопада 2017 року № 783 «Про укладення договорів на право перевезення пасажирів»; 16 вересня 2016 року № 404 «Про укладення договорів на право перевезення пасажирів»;
- зобов'язати Полтавську обласну державну адміністрацію розірвати договори: № 57/16 від 16 вересня 2016 року, укладений з ТОВ «АТП-15307»; № 89/17 від 21 листопада 2017 року, укладений з ПП «Євротранс-сервіс»; № 30/18 від 19 березня 2018 року, укладений з ПП «Євротранс-сервіс»;
-зобов'язати сплатити відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 88 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона проживає у м. Кременчугу, є пенсіонеркою за віком, депутатом Кременчуцької міської ради та користувачем автотранспортних послуг за приміським автобусним маршрутом «Кременчук-Ялинці-Кременчук», який обслуговує ПП «Євротранс-Сервіс» на підставі договору про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, за яким організатором перевезень є Полтавська обласна державна адміністрація.
Разом з тим, позивач зазначає, що водіями маршрутних транспортних засобів за вказаним напрямком здійснюється відхилення від передбаченого розкладу руху маршруту, у зв'язку з чим працівниками поліції було складено відповідні адміністративні матеріали та направлено звернення до Полтавської ОДА як організатора перевезень щодо необхідності вжиття заходів для приведення у відповідність розкладу руху погодженій схемі руху.
Також позивачка вказує, що вона, як пенсіонерка за віком та як депутат ради, має право на пільговий проїзд, що ТОВ «АТП-15307» їй було видано спеціальний квиток на право безкоштовного проїзду на маршрутах «Кременчук-Ялинці-Кременчук», але при посадці у відповідну приміську маршрутку у безкоштовному проїзді їй було відмовлено, у зв'язку з чим вона зазнавала приниження і була змушена неодноразово викликати поліцію, звертатися до Кременчуцької міської ради, облдержадміністрації та прокуратури.
При цьому позивачка стверджує, що внаслідок порушення її права на пільговий проїзд у період з 2012 року по 2019 рік включно вона зазнала збитків на загальну суму 88 000,00 грн.
Крім того позивачка вважає, що перевізники протиправно змінили та встановили завищені тарифи на послуги з автотранспортних перевезень загального користування на приміському сполученні, і відповідачем не реалізуються надані йому повноваження щодо здійснення контролю за тарифами у сфері транспортних послуг, установленими перевізниками.
Зазначені обставини, на переконання позивачки, вказують на порушення перевізниками умов договору на право перевезення пасажирів за вищевказаним маршрутом, контроль за виконанням якого повинен здійснювати відповідач.
Позивач наполягає на протиправності розпоряджень голови Полтавської ОДА від 19 березня 2018 року № 214 «Про укладення договорів на право перевезення пасажирів», від 21 листопада 2017 року № 783 «Про укладення договорів на право перевезення пасажирів» та 16 вересня 2016 року № 404 «Про укладення договорів на право перевезення пасажирів», вважаючи, що такі розпорядження порушують як її права, так і права інших громадян м. Кременчука, які користуються відповідним громадським транспортом.
Водночас, позивач стверджує, що відповідач, як організатор відповідних перевезень, повинен був розірвати відповідний договір в односторонньому порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що позивач не довела належними доказами факту порушення її прав щодо відмови від передбаченого законом пільгового перевезення з боку перевізників ПП «Євротранс-сервіс», ТОВ «АТП - 15307» та повідомлення відповідачу цих фактів з відповідними доказами.
Крім того, суди попередніх інстанцій також зазначили, що позивачем не доведено ні відхилення перевізників від схеми маршруту, ні порушення її права на пільговий проїзд.
При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що позивачка не надала доказів притягнення до відповідальності перевізників або їх водіїв за вчинення вищевказаних порушень про які вона стверджує.
Також суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ціни на перевезення пасажирів автобусами, які працюють в звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні формуються перевізниками в режимі вільного ціноутворення і в матеріалах справи відсутні докази порушення ПП «Євротранс-сервіс», ТОВ «АТП - 15307» умов договорів про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом щодо необхідності завчасного інформування відповідача про розрахунки встановленої вартості проїзду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Позивач у касаційній скарзі вказує на неповноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та задовольнити її позов повністю.
Скаржниця зазначає, що під час розгляду цієї справи ще в суді першої інстанції нею надавалися докази порушення водіями перевізників схеми руху по маршруту «Кременчук-Ялинці-Кременчук», що працівниками поліції під час перевірки було зафіксовано факти відхилення водіями маршрутних транспортних засобів від встановленого паспортного маршруту, у зв'язку з чим у відношенні водіїв були складені адміністративні матеріали за частиною 3 статті 133-1 КУпАП.
Скаржниця вказує, що відповідні порушення маршруту були зафіксовані в актах Укртрансбезпеки, складених за результатами перевірки, патрульною поліцією під час перевірки розкладу руху маршрутних транспортних засобів по маршруту «Кременчук-Ялинці-Кременчук», а також, що вона неодноразово зверталася з цього приводу за скороченим номером екстреної допомоги поліції « 102» і відповідні аудіорозмови були записані та зберігаються на спецлінії.
Скаржниця стверджує, що наведені нею доводи підтверджуються доказами, які подавалися під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанції, але залишилися не дослідженими.
Разом з тим, скаржниця наполягає на встановлення перевізниками необґрунтованих тарифів на вартість перевезення пасажирів за вищевказаним маршрутом, вважає, що відповідач безпідставно не здійснює покладених на нього функцій контролю за ціноутворенням у даній сфері. Відміна державного регулювання тарифів на послуги з перевезення пасажирів, на переконання скаржниці, не виключає необхідності здійснення вказаного контролю.
Скаржниця також посилається на порушення перевізниками її права на пільговий безкоштовний проїзд, зазначає, що з цього приводу вона неодноразово зверталася до компетентних органів, зокрема до поліції, у зв'язку з чим порушено відповідне кримінальне провадження № 42019171090000011, та повідомляла Полтавську ОДА, якою жодних заходів вжито не було.
Водночас скаржниця стверджує, що внаслідок невизнання перевізниками її права на безкоштовний проїзд вона зазнала збитків на суму 88 000,00 грн., які ретельно обґрунтувала у своєму позові та навела відповідний розрахунок, що залишився поза увагою судів попередніх інстанцій.
Скаржниця також зазначає, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції 23 грудня 2019 року електронною поштою нею було подано клопотання про відкладення розгляду цієї справи, але суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у справі доказів щодо її повідомлення про дату, час та місце відповідного судового засідання та безпідставно вказав, що вона не з'явилася в судове засідання та не повідомила причини своєї неявки.
Скаржниця вказує, що такі обставини не були прийняті до уваги й судом апеляційної інстанції.
Також скаржниця зазначає, що суд першої інстанції порушив десятиденний строк виготовлення повного тексту судового рішення в цій справі.
Скаржниця вказує, що судами попередніх інстанцій було розглянуто даний спір за участю представників учасників справи, які не мають відповідних повноважень, а також з урахуванням відзиву Полтавської ОДА на позовну заяву, підписаного неуповноваженою особою, та інших процесуальних документів, підписаних від імені відповідача і третіх осіб неуповноваженими особами, а також завірених неналежним чином.
Позиція інших учасників справи
Полтавською ОДА подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність доводів скаржниці і наполягаючи на правильності висновків, викладених судами в оскаржуваних нею рішеннях.
Відзиву від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
09 серпня 2016 року на засіданні конкурсного комітету при Полтавської обласної державної адміністрації по визначенню пасажирських перевізників на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області було визнано переможцем конкурсу на автобусному маршруті загального користування № 107-11 Кременчук (АС Київська) - Ялинці (об'єкт конкурсу № 33) ТОВ «АТП - 15307» та вирішено укласти з ним договір терміном на п'ять років, що зафіксовано в протоколі № 102 від 09 серпня 2016 року.
16 вересня 2016 року розпорядженням голови Полтавської ОДА № 404 вирішено укласти договір про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом терміном на п'ять років з автомобільними перевізниками: пункт 1.24 ТОВ «АТП - 15307» на автобусний маршрут № 107-11 Кременчук (АС Київська) - Ялинці (звичайний режим, дні виконання: щоденно).
16 вересня 2016 року між Полтавською ОДА (організатор) і ТОВ «АТП- 15307» (перевізник) укладено договір № 57/16 про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, згідно з пунктом 1 якого організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 107-11 «Кременчук (АС Київська) - Ялинці» у звичайному режимі, а Перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим Договором, та згідно умов конкурсу (категорія - М2, М3, клас - А, В, І, ІІ, ІІІ, пасажиромісткість (місць для сидіння) від 17), автобусами наступних марок, моделей, із зазначенням державних номерів: БОГДАН А092, НОМЕР_1 ; РУТА 25ПЕ, НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з протоколу № 105 від 24 жовтня 2017 року засідання конкурсного комітету при облдержадміністрації по визначенню пасажирських перевізників на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області вирішено: визнати ПП «Євротранс-сервіс» переможцем конкурсу на автобусному маршруті загального користування № 124-11 Ялинці - Кременчук АС, гр. № 2 (об'єкт конкурсу № 52) та укласти з ним договір терміном на п'ять років.
21 листопада 2017 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 783 вирішено укласти договір про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом терміном на п'ять років з автомобільними перевізниками: пункт 1.26 ПП «Євротранс-сервіс» на автобусному маршруті № 124-11 Ялинці - Кременчук АС (звичайний режим, дні виконання: щоденно).
21 листопада 2017 року між Полтавською обласною державною адміністрацією (Організатор) та ПП «Євротранс-сервіс» (Перевізник) укладено договір № 89/17 про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, згідно пункту 1 якого Організатор надає перевізникові право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 124-11 Ялинці - Кременчук АС, гр. № 2 у звичайному режимі, а перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим Договором, та згідно умов конкурсу (категорія - М2, М3, клас - А, В, І, ІІ, ІІІ, пасажиромісткість (місць для сидіння) від 17), автобусами наступних марок, моделей, із зазначенням державних номерів: РУТА А0482, НОМЕР_3 ; РУТА 22СПГ, НОМЕР_4 .
Відповідно до витягу із протоколу № 106 від 20 лютого 2018 року засідання конкурсного комітету при облдержадміністрації по визначенню пасажирських перевізників на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області вирішено: визнати ПП «Євротранс-сервіс» переможцем конкурсу на автобусному маршруті загального користування № 124-11 Ялинці - Кременчук АС, графік № 5 (об'єкт конкурсу № 61) та укласти з ним договір терміном на п'ять років.
19 березня 2018 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 214 прийнято рішення про укладення договору про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом терміном на п'ять років з автомобільними перевізниками: пункт 1.25 ПП «Євротранс-сервіс» на автобусному маршруті № 124-11 Ялинці - Кременчук АС, графік № 5 (звичайний режим, дні виконання: щоденно).
19 березня 2018 року між Полтавською обласною державною адміністрацією (організатор) та ПП «Євротранс-сервіс» (перевізник) укладено договір № 30/18 про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, згідно пункту 1 якого організатор надає перевізникові право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 124-11 Ялинці - Кременчук АС, графік № 5, в звичайному режимі, а перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим Договором, та згідно умов конкурсу (категорія - М2, М3, клас - А, В, І, ІІ, ІІІ, пасажиромісткість (місць для сидіння) від 17), автобусами наступних марок, моделей, із зазначенням державних номерів: РУТА А0483СПГ , НОМЕР_6 ; РУТА 20, НОМЕР_7 .
06 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до голови Полтавської ОДА із заявою, в якій зазначала, що перевізники ПП «Євротранс-сервіс», ТОВ «АТП - 15307» систематично здійснюють перевезення не по своєму маршруту, зупиняються в невстановлених зупинках, беруть оплату по місту Кременчуку по 5 грн. всупереч п. 2.3.24 Договору, та просила розірвати договори № 30/18 від 19 березня 2018 року, № 89/17 від 21 листопада 2017 року, № 57 від 16 вересня 2016 року.
19 грудня 2018 року листом № Г01-30/347/1309 Управління інфраструктури Полтавської ОДА повідомило ОСОБА_1 , що у зв'язку з надходженням її звернень Управління зверталося до Кременчуцької райдержадміністрації щодо перевірки дотримання автомобільними перевізниками умов договорів про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах «Кременчук - Ялинці» та «Кременчук - Піщане». Інформації щодо неналежної діяльності вищезазначених перевізників та пропозицій щодо обслуговування даних маршрутів не надходило.
Також, у вказаному листі Управління повідомило позивача, що автомобільного перевізника ПП «Євротранс - сервіс» попереджено про необхідність дотримання умов договорів про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, і що перевізником надано письмове пояснення щодо виявлених порушень та підтверджено їх усунення.
ОСОБА_1 звернулась до голови Полтавської обласної державної адміністрації із заявою від 28 січня 2019 року та зі скаргою від 29 січня 2019 року, в яких, посилаючись на вартість перевезення - 5 грн. та незадовільне ставлення до неї, а також на відмову від безкоштовного перевезення пасажирів пільгової категорії, просила перевірити водіїв та притягнути до відповідальності.
Листом № А01-32/70/307 від 28 лютого 2019 року Управлінням інфраструктури Полтавської ОДА надало ОСОБА_1 роз'яснення щодо визначення вартості проїзду на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування та порядку здійснення перевезення пільгових категорій населення на вказаних маршрутах.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нерозірвання з перевізниками договорів № 30/18 від 19 березня 2018 року, № 89/17 від 21 листопада 2017 року, № 57 від 16 вересня 2016 року та вважаючи протиправними відповідні розпорядження Полтавської ОДА щодо укладання таких договорів, звернулася до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Частиною першою статті 43 Закону № 2344-III встановлено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Згідно з частиною першою статті 44 вказаного Закону № 2344-III організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України віл 03 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок № 1081).
Пунктом 2 Порядку № 1081 передбачено, що умовами конкурсу є встановлені організаторами (обов'язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об'єкті конкурсу.
У пунктах 47, 53 Порядку № 1081 передбачено, що рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні в присутності не менш як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів.
Рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.
Організатор перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті укладає з переможцем конкурсу договір згідно з обов'язковими та додатковими (за наявності) умовами конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.
Водночас, статтею 34 Закону № 2344-III регламентовані вимоги до автомобільного перевізника.
Автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частин 1-3 статті 37 Закону № 2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Перевізники є суб'єктами відповідальності за порушення вимог законодавства відповідно до статті 60 Закону № 2344-III (у тому числі за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира).
Безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян має наслідком притягнення водіїв транспортних засобів до адміністративної відповідальності на підставі частини сьомої статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 240 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548» виключено абзац 34 пункту 12, яким обласним державним адміністраціям було передбачено регулювання (встановлення) тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.
Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
У пп. 2 п. 55 Порядку № 1081 закріплено, що організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору (дозволу). Розірвання договору (анулювання дозволу) відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу).
Для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору (дозволу), який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.
Згідно з п. 56 Порядку № 1081 контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством реглментовано конкурсну процедуру визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутах), що передбачає укладання організатором (компетентним суб'єктом владних повноважень) з переможцем договору, в якому визначаються умови надання ним відповідних послуг з перевезення пасажирів.
На організатора покладено функцію здійснення контролю за дотриманням перевізником умов укладеного з ним договору. У свою чергу, невиконання перевізником умов договору може бути підставою для його розірвання організатором в односторонньому порядку.
Визначальним критерієм для вирішення питання щодо належності виконання зазначеної функції організатора необхідно з'ясувати зміст та сутність умов відповідних договорів з перевізниками, перевірити їх виконання останніми та наявність/відсутність визначених законодавством підстав для розірвання таких договорів за ініціативою організатора.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо невиконання перевізниками схем маршрутів, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясували відповідні умови договорів про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом № 57/16 від 16 вересня 2016 року, № 89/17 від 21 листопада 2017 року, № 30/18 від 19 березня 2018 року, укладених між Полтавською ОДА і ТОВ «АТП-15307», ПП «Євротранс-сервіс».
Судами не було досліджено розкладів руху автобусів вказаних підприємств за маршрутами, щодо яких укладено вказані договори, не перевірено їх на відповідність договірним умовам, не встановлено виконання чи невиконання перевізниками відповідних схем маршрутів, хоча позивачка посилалась на відповідні обставини як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, і такі обставини входять до предмета доказування в цій справі.
Крім того, судами під час розгляду цієї справи було вказано, що відхилень перевізників або їх водіїв від маршрутів уповноваженими органами не встановлено і до відповідальності за такі порушення нікого не притягнуто.
Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанції при перевірці відповідних доводів позивача належало ретельно дослідити надані нею докази, зокрема лист Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції від 23 листопада 2018 року № 12114/41/26/1/02-2018 та акти Укртрансбезпеки, складені за результатами відповідної перевірки, встановити наведені в них обставини щодо фактів відхилення водіями маршрутних транспортних засобів від встановленого паспортом маршруту та щодо складання адміністративних матеріалів у відношенні відповідних осіб.
Зазначені обставини не були належним чином з'ясовані судом першої інстанції і відповідна неповнота не усунута апеляційним судом.
Аналізуючи доводи скаржниці щодо необґрунтованого завищення та зміни перевізниками вартості проїзду Верховний Суд зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 3.1 Договорів вартість проїзду пасажирів встановлюється перевізником відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 240 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548» та має бути економічно обґрунтованою, про що інформується організатором відповідно до пункту 2.3.24 пункту 2.3 цього Договору.
Згідно з пунктом 2.3.24 Договорів перевізник зобов'язаний надавати організатору письмову інформацію з розрахунками щодо встановленої вартості проїзду в 10-ти денний термін після укладення договору та за 10 днів до її планової зміни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 240 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548» виключено абзац 34 пункту 12, яким обласним державним адміністраціям було передбачено регулювання (встановлення) тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.
Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
З цих підстав суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ціни на перевезення пасажирів автобусами, які працюють в звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні формуються перевізниками в режимі вільного ціноутворення.
Колегія суддів зазначає, що режим вільного ціноутворення не скасовує обов'язку перевізника встановлювати обґрунтовані ціни на перевезення пасажирів автобусами та дотримуватися умов договору, зокрема щодо необхідності надання організатору письмової інформації з розрахунками щодо встановленої вартості проїзду в 10-ти денний термін після укладення договору та за 10 днів до її планової зміни ціни.
Однак, виконання перевізниками таких обов'язків та умов укладених між ними і Полтавською ОДА договорів судом першої інстанції не було перевірено та залишилося поза увагою апеляційного суду, хоча позивачка наводила відповідні доводи як у своїй позовній заяві, так і в апеляційній скарзі.
Доводи позивача щодо порушення перевізниками її права на безкоштовний проїзд суди першої та апеляційної інстанції відхилили, пославшись на їх недоведеність.
Водночас, судами попередніх інстанцій не було досліджено доводів позивачки про те, що за фактом порушення її права на пільговий режим порушено кримінальне провадження, що вона неодноразово зверталася з цього приводу до поліції за номером « 102», до прокуратури та інших органів влади, та не перевірено наданих нею відповідних доказів.
Крім того, судами не з'ясовано, яку саме кількість пільгових пасажирів у межах спірних правовідносин перевізники ТОВ «АТП-15307» та ПП «Євротранс-сервіс» були зобов'язані провозити, на яких умовах, чи здійснювалося ними дотримання відповідного нормативу та яким чином це узгоджується з умовами договорів про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом № 57/16 від 16 вересня 2016 року, № 89/17 від 21 листопада 2017 року, № 30/18 від 19 березня 2018 року, укладених між ними та Полтавською ОДА.
Колегія суддів зазначає, що встановивши вказані обставини у їх сукупності, судам належало перевірити виконання відповідачем покладених на нього, як організатора, контрольних повноважень, а також з'ясувати наявність/відсутність визначених Порядком № 1081 правових підстав для розірвання відповідачем наведених договорів за його ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що для повного та всебічного встановлення обставин справи та правильного вирішення спору судам попередніх інстанцій належало встановити правовий статус позивачки в межах виниклих спірних правовідносин та перевірити доводи її позовної заяви про те, що вона є пенсіонером за віком, депутатом Кременчуцької міської ради та особою, якій видано квиток на безкоштовний проїзд і що вона надавала відповідні докази, які містяться у матеріалах справи, але залишені поза увагою судами попередніх інстанцій.
Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що 23 грудня 2019 року судовий розгляд цієї справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності у суду доказів щодо її належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідну судову повістку позивачка отримала лише 23 грудня 2019, тобто безпосередньо в день судового засідання (а.с.220 т.3).
Верховний Суд приймає до уваги те, що 18 грудня 2019 позивач була повідомлена телефонограмою суду про дату, час та місце вказаного судового засідання. Проте, оскільки в матеріалах справи відсутня її письмова заява про отримання тексту судової повістки у такий спосіб, то відповідно до статті 129 КАС України, отримання позивачем вказаної телефонограми не є належним повідомленням.
Доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції порушив десятиденний строк виготовлення повного тексту судового рішення в цій справі, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що відповідно до частини другої статті 351 та статті 353 КАС України таке процесуальне порушення не є самостійною підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції.
Доводи скаржниці про те, що судами попередніх інстанцій було розглянуто даний спір за участю представників учасників справи, які не мають відповідних повноважень, а також з урахуванням відзиву Полтавської ОДА на позовну заяву, підписаного неуповноваженою особою, та інших процесуальних документів, підписаних від імені відповідача і третіх осіб неуповноваженими особами, а також завірених неналежним чином є необґрунтованими та спростовуються матеріалами цієї справи.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з пунктів 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року скасувати.
Направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (Полтавського окружного адміністративного суду).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов