30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4365/19
адміністративне провадження № К/9901/7989/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №420/4365/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
09.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №420/4365/19 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 04.03.2021).
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 касаційну скаргу залишено без руху, зобов'язано скаржника усунути недоліки касаційної скарги шляхом зазначення поважних причини пропуску строку на касаційне оскарження, надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, належного викладення підстави касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
У межах встановленого судом строку скаржник звернувся з заявою про усунення недоліків касаційної скарги.
Податковим органом вказано, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2020 касаційну скаргу було повернуто через невикладення підстав касаційного оскарження. Повторно подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 через невикладення підстав касаційного оскарження.
Втретє скаржником реалізовано право на касаційне оскарження та подано касаційну скаргу після усунення недоліків, до спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження є обґрунтованим.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.
На думку скаржника, судами неправильно застосовано норми матеріального права: пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункти 6, 11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.01.200 №27/4248, статті 1, пункт 2 статті 3, пункти 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 1.2 статті 1, пункт 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Контролюючим органом зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у постановах від 25.09.2019 у справі №823/6518/18, від 11.04.2018 у справі №2а-576/12/0970, від 12.03.2019 у справі №725/254/16-а та інших.
Колегія суддів зауважує, що скаржником наведено цитати з постанов Верховного Суду в контексті оцінки судами доказів у справі в частині підтвердження реальності господарських операцій, які, в свою чергу, в кожній справі оцінюються окремо, в залежності від спірних правовідносин, наданих доказів, та їх підтвердження. Суд зауважує, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Однак скаржником подібність правовідносин у справах не доведено.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, необхідності переоцінки доказів, оцінка яким була надана судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції згідно приписів статті 341 КАС України.
Скаржником не конкретизовано, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не наведено висновки судів, які суперечать позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не обґрунтувано, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, податковим органом на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.03.2021 у даній справі не викладено належним чином підстави касаційного оскарження, передбачені частиною 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №420/4365/19 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
С.С. Пасічник В.П. Юрченко