30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/1885/20
адміністративне провадження № К/9901/13991/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 160/1885/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування наказу в частині, визнання протиправним висновку службового розслідування та стягнення невиплаченої премії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування наказу в частині, визнання протиправним висновку службового розслідування та стягнення невиплаченої премії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 позов задоволений частково, визнаний протиправним та скасований п.3 Наказу ГУ НП України в Дніпропетровській області № 23к від 08.01.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани, враховуючи діюче дисциплінарне стягнення - зауваження, до заступника начальника патрульної поліції відділення поліції на станції №2 Дніпровського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУ НП в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 840,80 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 залишене без змін.
На адресу Третього апеляційного адміністративного суду 22.12.2020 надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петренко Марії Геннадіївни про ухвалення додаткового рішення по справі, де просили стягнути судові витрати на правничу допомогу, понесені в зв'язку з розглядом справи в розмірі 6000 грн.
Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Петренко Марії Геннадіївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/1885/20 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2000 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі зазначено, що підстава для касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки в оскаржуваній додатковій постанові суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не може вважатися подібністю правовідносин.
На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як слідує зі змісту додаткової постанови у цій справі, суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву частково, виходив з того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг. Тому, враховуючи фактичний обсяг наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що співмірним, відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України, буде розмір витрат у сумі 2000,00 грн.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17 є незмістовним, оскільки суд касаційної інстанції у цій справі, відмовляючи у відшкодуванні витрат на правову допомогу, виходив з того, що наданими до суду касаційної інстанції, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі у касаційній інстанції не підтверджено. Висновок, на який посилається скаржник, стосується договорів про надання професійної правничої допомоги, укладених до набрання чинності нової редакції КАС України, тобто до 15.12.2017. Однак, у цій справі суд апеляційної інстанції зазначив, що договір про надання правової допомоги укладений 15.12.2020.
Отже, висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин у цьому касаційному провадженні, тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні судового рішення, щодо якого подано касаційну скаргу в цій справі, у значенні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 160/1885/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування наказу в частині, визнання протиправним висновку службового розслідування та стягнення невиплаченої премії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько