29 квітня 2021 року
м. Київ
справа №320/6192/19
адміністративне провадження №К/9901/18014/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Бевза С.В.,
представника відповідача Борисова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року (суддя: Балаклицький А. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (судді: Костюк Л.О.;Кобаль М.І., Собків Я.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0004941303, №0004921303, №0004931303, №0004981303 та №0004991303; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.05.2019 №0004971303; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 10.05.2019 №0004951303; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-0004961303.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача згідно отриманих матеріалів та інформації було встановлено, що громадянином ОСОБА_1 отримані доходи від відчуження об'єктів нерухомості на умовах укладених договорів купівлі-продажу в 2012-2015 роках на загальну суму 16391274,40 грн. Наполягає на тому, що позивачем здійснювалась господарська діяльність, оскільки будівництво та систематичний продаж фізичним особам нерухомого майна, у тому числі власного, з метою одержання прибутку, є підприємницькою діяльністю. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач зобов'язаний був зареєструватися як фізична особа-підприємець та вести облік результатів своєї господарської діяльності відповідно до вимог законодавства, оподатковувати дохід від такої господарської діяльності згідно до норм статті 177 Податкового кодексу України та подавати відповідну звітність як фізична особа-підприємець. Оскільки таких дій ОСОБА_1 не вчиняв, то перевіркою було встановлено заниження ним податку на доходи фізичних осіб в сумі 2019284,93 грн, заниження суми нарахувань з єдиного соціального внеску в сумі 217224,37 грн. та неповну сплату військового збору в сумі 25177,50 грн, у зв'язку з чим контролюючим органом винесено оскаржувані рішення. Вважає, що такі рішення прийняті відповідно до вимог податкового законодавства та підстави для їх скасування відсутні.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача також наголошував на своєчасності вручення позивачеві наказу про проведення перевірки від 13.03.2019 №549 та безпідставності висновків судів попередніх інстанцій з цього приводу.
Представник позивача проти задоволення касаційної скарги заперечував з підстав та обґрунтувань, наведених у відзиві на неї.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом № 001082651 від 13.10.2017 та витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 3232-947131-2017 .
08 травня 2018 року ГУ ДФС у Київській області було направлено на адресу позивача письмовий запит від №2016№О/10-36-13-04 про надання інформації та її документального підтвердження, в якому, зокрема, відповідач просив надати пояснення та документальні підтвердження щодо отримання доходу від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, який було отримано позивачем 08.06.2018.
Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 13.03.2019 №549 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з 22.03.2019 тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2015 з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна.
На підставі вказаного наказу ГУ ДФС у Київській області сформовано повідомлення від 13.03.2019 №110/10-36-13-03.
Як встановили суди попередніх інстанцій, наказ від 13.03.2019 №549 та повідомлення від 13.03.2019 №110/10-36-13-03 були направлені позивачу засобами поштового зв'язку 14.03.2019 та вручені позивачу 30.03.2019.
У період з 22.03.2019 по 28.03.2019 на підставі п.п.78.1.2, п.п.78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та наказу від 13.03.2019 №549 головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Булаєвською В.П. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.04.2019 №259/10-36-13-03/ НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2015» (далі - Акт перевірки).
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:
- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст. 177 ПК України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки;
- п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України в частині ненадання Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність;
- п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2012-2015 роки, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 2019284,93 грн;
- п. 2, п. 9, п. 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012-2015 роки;
- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст.8, ч. 2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування, не обчислення та не сплати єдиного внеску всього на загальну суму 217224,37 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині заниження фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 25 177, 50 грн;
- статті 58, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
- статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині здійснення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0004941303, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 2 524 106, 16 грн, з яких за податковими зобов'язаннями - 2 019 284, 93 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 504 821, 23 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0004921303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0004931303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 510, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0004981303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 31 471, 88 грн, з яких за податковими зобов'язаннями у сумі 25177,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 294, 38 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0004991303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 1,00 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.05.2019 №0004971303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 99 612, 68 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 10.05.2019 №0004951303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-0004961303, яка містить вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 217 224, 37 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, всупереч вимог ПК України, позивач не був повідомлений про проведення щодо нього документальної невиїзної позапланової перевірки до її початку, оскільки отримав відповідні наказ і повідомлення лише через 2 дні після закінчення проведення позапланової невиїзної перевірки. Враховуючи означене, суди визнали дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача незаконними та, як наслідок, дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, прийнятих за її результатами. Крім того, суди виходили з протиправності висновків контролюючого органу за результатами перевірочних заходів.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Зокрема, відповідно до п.п.78.1.2, п.п.78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;
- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;
При цьому, пунктом 78.4.ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має на це право. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та, відповідно, нікчемності її правових наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 1570/7146/12, від 06.03.2018 у справі № 805/2307/17-а, від 05.05.2018 справа № 810/3188/17, від 02.05.2018 справа № 804/3006/17.
Як уже зазначалося вище, судами попередніх інстанцій на підставі дослідження належним чином засвідченої відповідачем копії прямого письмового доказу - рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із штрих-кодовим ідентифікатором № 0315121746981, встановлено, що наказ №549 та повідомлення про проведення перевірки №110/10-36-13-03 від 13.03.2019 були вручені позивачу лише 30.03.2019. В той же час документальна позапланова невиїзна перевірки тривалістю 5 робочих днів розпочалась 22.03.2019 та закінчилась 28.03.2019.
Факт несвоєчасного отримання наказу на проведення спірної перевірки й відповідного повідомлення заперечувався позивачем від часу звернення до суду з цим позовом, така позиція була покладена ним в основу позову. На цьому ж послідовно наполягав і представник позивача на всіх стадіях судового розгляду справи.
Натомість, навіть після встановлення цього факту судом першої інстанції, відповідачем на його спростування не було надано суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів протилежного. Таким чином, відповідач не виконав свого процесуального обов'язку, визначеного статтею 77 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судах факту.
Доводи про переоцінку цих доказів містяться у касаційній скарзі, однак суд касаційної інстанції, в силу приписів частини 2 статті 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій податкового органу, спрямованих на проведення перевірки, про яку позивач не був повідомлений завчасно.
Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача визначена судами попередніх інстанцій достатньою правовою підставою до висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.05.2019 №0004941303, №0004921303, №0004931303, №0004981303 та №0004991303, рішень про застосування штрафних санкцій від 10.05.2019 №0004971303 та №0004951303, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-0004961303, як її прямих наслідків, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
В контексті наведеного колегія суддів також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Наведений підхід був продемонстрований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18, в якій було сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
У ще одній палатній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання».
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Однак всупереч приписам частини 5 статті 242 КАС України суди попередніх інстанцій наведених вище висновків Верховного Суду не врахували, та, встановивши таке порушення процедури проведення перевірки, яке нівелює наслідки її проведення, в тому числі прийняті за її результатами акти індивідуального характеру, вдалися до оцінки інкримінованих позивачу податкових правопорушень по суті.
Здійснюючи касаційний перегляд таких судових рішень Верховний Суд не може оминути висловленого Верховним Судом правозастосування зі спірного питання, з огляду на що дійшов висновку, що судами було прийнято правильне по суті рішення щодо задоволення позовних вимог, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів в частині мотивів їх прийняття.
За правилами статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року змінити в частині мотивів задоволення позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська