30 квітня 2021 року
Київ
справа №200/3117/20-а
адміністративне провадження №К/9901/15142/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року
у справі № 200/3117/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
На розгляд колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав передано касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/3117/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., про що складено протокол від 26 квітня 2021 року.
До початку розгляду справи по суті суддею-доповідачем Берназюком Я.О., суддями Желєзним І.В. та Коваленко Н.В. заявлено самовідводи, що обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - без урахування спеціалізації.
Як вбачається з ухвалених у справі № 200/3117/20-а судових рішень, предметом розгляду у вказаній справі є, зокрема, зобов'язання відповідача внести зміни до наказу про звільнення зі служби в поліції, включивши до нього відомості про невикористані дні додаткових відпусток зі збереженням заробітної плати за 2015-2016 роки, зокрема 14 діб за 2015 рік, 14 діб за 2016 рік; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток зі збереженням грошового забезпечення за період 2015-2016 роки; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки невиплати компенсації за невикористані додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2016 роки (28 діб) по день ухвалення рішення суду з урахуванням середнього заробітку.
З огляду на предмет спору та вищезазначені позовні вимоги, що стосуються перш за все питання звільнення зі служби та стягнення несплачених коштів, які необхідно виплатити при звільненні зі служби, вказана справа, згідно із Загальним класифікатором спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженим наказом ДСА України від 21 грудня 2018 року № 622 (далі - Класифікатор № 662), повинна бути віднесена до пункту 106030000 розділу 106000000: "Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема щодо звільнення з публічної служби".
Відповідно до затвердженого рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді № 22 від 19 липня 2019 року Роз'яснення, щодо віднесення адміністративних справ до категорій справ відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом ДСА від 21 грудня 2018 року № 622, категорія справ щодо звільнення з публічної служби включає, зокрема, спори щодо поновлення на службі, стягнення на користь особи несплачених коштів, які належало їй виплатити при звільненні зі служби, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні тощо
Так, за приписами пункту 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у Касаційному адміністративному суді обов'язково створюється окрема палата для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
За змістом частини першої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду, - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється з урахуванням спеціалізації.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06 грудня 2017 року № 5 було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року № 1 (далі - Рішення № 1) визначено спеціалізацію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відповідності до Класифікатора № 622.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 4 (далі - Рішення № 4) визначено персональний склад постійних колегій суддів, резервних суддів для постійних колегій суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Відповідно до Рішення № 4 суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Желєзний І.В. та Коваленко Н.В. входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Згідно з Рішенням № 1 справи віднесені до пункту 106030000 розділу 106000000 Класифікатора № 622, до якого відноситься судова справа № 200/3117/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, віднесено до спеціалізації Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
Так, цією палатою вже було здійснено розгляд справ, подібних до справи № 200/3117/20-а, такої ж категорії, зокрема, у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 823/1823/18, зокрема, щодо визнання незаконними дій щодо невчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні, від 21 квітня 2021 року у справі № 120/3857/19-а та від 14 квітня 2021 року у справі № 620/1487/20.
Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема без урахування спеціалізації, в ухвалах від 24 квітня 2019 року у справі № 456/2787/17, від 06 травня 2019 року у справі № 826/7929/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 420/6065/20.
При прийнятті рішення про самовідвід, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що "суд" розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві ("Lavents v. Latvia", № 58442/00, пункт 81); фраза "заснований на законних підставах" означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність ("Сокуренко і Стригун проти України", № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). "Закон" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи ("DMD Group, a.s. v. Slovakia", № 19334/03, пункт 59).
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П'єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).
Враховуючи викладене, зазначені положення законодавства, а також з метою забезпечення єдності судової практики щодо розгляду справ, що виникають з відносин публічної служби, зокрема щодо звільнення з публічної служби, заяви суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. про самовідвід підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України, суд
1. Задовольнити заяви суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. про самовідвід.
2. Відвести суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. від участі у розгляді касаційної скарги Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/3117/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко