Іменем України
26 квітня 2021 року
Київ
справа №9901/573/18
адміністративне провадження №П/9901/573/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Калініна О.С.,
представника позивача - Клян А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №9901/573/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа: Національна школа суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди,
І. ПРОЦЕДУРА
17 травня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), в якому позивач просить Суд: визнати протиправними дії ВККС, вчинені в ході кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 , а саме: щодо неналежного оформлення суддівського досьє ОСОБА_1 № 01557; щодо задавання ОСОБА_1 в ході співбесіди запитань, які не відповідають вимогам чинного законодавства; щодо незаконного включення до резолютивної частини рішення ВККС від 18 квітня 2018 року №425/ко-18 інформації про рекомендування розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади; визнати протиправною бездіяльність ВККС, допущену в ході кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 , а саме: щодо незазначення у рішенні ВККС від 18 квітня 2018 року № 425/ко-18 мотивів його ухвалення; визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 18 квітня 2018 року № 425/ко-18; зобов'язати Відповідача провести кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства України; стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000,00 гривень; стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2018 року для розгляду справи №9901/573/18 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Гончарова І.А., судді: Бившева Л.І., Олендер І.Я., ОСОБА_3, Ханова Р.Ф.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, невмотивованим, ухвалене з порушенням вимог законодавства та актів ВККС. Є таким, що порушує принципи верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади. Позивач вважає, що при проведенні кваліфікаційного оцінювання та ухваленні оскаржуваного рішення відповідач порушив норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03.11.2016 № 143/зп-16, Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням Комісії від 15.11.2016 №150/зп-16, та Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.
ОСОБА_1 зазначає, що правильність, повнота та достовірність даних, що містяться у суддівському досьє, прямо впливає на результати кваліфікаційного оцінювання судді. ОСОБА_1 наголошує на тому, що справа, в якій міститься її суддівське досьє, та досьє оформлені неналежним чином, що безпосередньо вплинуло на кількість балів, виставлених їй за результатами кваліфікаційного оцінювання. Вказує, що справа не прошита, не пронумерована, не містить внутрішнього опису документів, не містить засвідчувального напису про кількість аркушів справи та обкладинку. Суддівське досьє жодним чином не систематизоване, його аркуші переплутані, деякі аркуші суддівського досьє взагалі відсутні. У суддівському досьє вказана неповна та недостовірна інформація щодо ефективності здійснення позивачем правосуддя, відсутня інформація щодо дотримання ОСОБА_1 строків розгляду справ, середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення та дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя тощо.
ОСОБА_1 вважає, що при проведенні співбесіди з позивачем ВККС допустила ряд порушень, зокрема, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки членами ВККС ставились позивачу запитання, які не стосуються ані показників, оголошених під час доповіді, ані суддівського досьє позивача. Не всі поставлені питання були чіткими та зрозумілими. Певні репліки та питання членів Комісії свідчили про їх упереджене ставлення до позивача.
Позивач посилається на те, що членами Комісії надано хибну оцінку кількості скарг на дії судді, що свідчить про безпідставність прийняття Комісією до уваги цих даних при здійсненні оцінки відповідності позивача займаній посаді. ВККС не встановлено достовірної інформації щодо дотримання позивачем строків оприлюднення рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, внаслідок чого не об'єктивно оцінено критерій професійної компетентності судді за показником ефективності здійснення правосуддя.
Також позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що у мотивувальній частині ухваленого за результатами кваліфікаційного оцінювання рішення мають бути вказані визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВККС дійшла відповідного висновку, щодо кожного з критеріїв оцінювання. Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача, за доводами ОСОБА_1 , не вказані конкретні бали за кожним з критерії компетентності. Крім того, позивач вказує, що чинним законодавством відповідачу не надано повноважень приймати рішення про надання рекомендацій Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді, а тому, приймаючи оскаржуване рішення, ВККС вийшла за межі своїх повноважень.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 19 червня 2018 року о 14:00 год.
14 червня 2018 року від ВККС надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за результатами кваліфікаційного оцінювання позивач набрала 601,9 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді.
ВККС зазначає, що прийняття Комісією рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді є результатом кваліфікаційного оцінювання, його підсумком. Відповідне рішення ухвалюється Комісією після проходження суддею встановленої законом процедури кваліфікаційного оцінювання та усіх його етапів (складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди). Вказує, що Комісією у встановленому законом порядку і у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03.11.2016 № 143/зп-16, на підставі всебічно дослідженої інформації, що міститься у суддівському досьє, з урахуванням наданих позивачем пояснень прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Відповідач наголошує на тому, що незгода позивача з підставами ухвалення рішення або мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, не може бути підставою для скасування рішення ВККС. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні міститься інформація про кількість балів, які позивач набрала по кожному з визначених законом критеріїв. Вмотивованість кожного критерію при прийнятті рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв'язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням ВККС. Жоден інший суб'єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, щодо оцінювання суддів у межах проведення процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Також відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення містить необхідні передбачені законом підстави його прийняття.
У судовому засіданні 19 червня 2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Манойленко К.В. та відкладено розгляд справи на 06 серпня 2018 року о 12:00 год.
У судовому засіданні 06 серпня 2018 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Манойленко К.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Представником позивача заявлено відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Гончаровій І.А., Бившевій Л.І., Олендеру І.Я., ОСОБА_3, Хановій Р.Ф.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року визнано відвід необґрунтованим та передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Гончарової І.А., Бившевої Л.І., Олендера І.Я., ОСОБА_3 та Ханової Р.Ф. до Секретаріату касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства, для розгляду заяви. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід складу іншим суддею.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А. у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Манойленко К.В. про відвід колегії суддів у справі №9901/573/18 Гончаровій І.А., Бившевій Л.І., Олендеру І.Я., ОСОБА_3 та Хановій Р.Ф. відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року поновлено провадження у справі.
У подальшому розгляд справи призначено на 03 грудня 2018 року о 10:30 год.
03 грудня 2018 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Клопотання представника позивача про витребування документів задоволено та оголошено перерву у справі до 28 січня 2019 року о 10:00 год.
У судовому засіданні 28 січня 2019 року долучено до матеріалів справи витребувані документи, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Манойленко К.В. та оголошено у справі перерву до 25 лютого 2019 року о 17:00 год.
25 лютого 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Манойленко К.В. задоволено та оголошено перерву у справі до 01 квітня 2019 року о 14:00 год.
У судовому засіданні 01 квітня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - Цвєтковою К.В. заявлено відвід судді ОСОБА_3
Ухвалою від 01 квітня 2019 року визнано відвід необґрунтованим та передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_3 для визначення в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду заяви. Провадження у справі №9901/573/18 зупинено до вирішення питання про відвід судді ОСОБА_3 іншим суддею.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В. у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС, третя особа: Національна школа суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У подальшому розгляд справи призначено на 13 травня 2019 року о 12:30 год.
У судовому засіданні 13 травня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - Цвєтковою К.В. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. У справі оголошено перерву до 10 червня 2019 року о 12:30 год.
10 червня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - Цвєтковою К.В. подано доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі від 13 травня 2019 року, у зв'язку з чим у справі оголошено перерву до 08 липня 2019 року о 12:30 год.
04 липня 2019 року справу, призначену до розгляду на 08 липня 2019 року 12:30 год. знято з розгляду у зв'язку з перебуванням члена колегії у відрядженні. Наступний розгляд справи призначений на 02 вересня 2019 року о 12:30 год.
30 серпня 2019 року справу, призначену до розгляду на 02 вересня 2019 року о 12:30 год. знято з розгляду у зв'язку з перебуванням суддів Бившевої Л.І. та ОСОБА_3 у відпустці. Наступний розгляд справи призначений на 30 вересня 2019 року о 12:30 год.
У судовому засіданні 30 вересня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - Цвєтковою К.В. подано додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі від 13.05.2019, у зв'язку з чим оголошено перерву у справі до 28 жовтня 2019 року о 12:30 год.
24 жовтня 2019 року справу, призначену до розгляду на 28 жовтня 2019 року о 12:30 год, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням суддів у відпустці. Наступний розгляд справи призначений на 11 листопада 2019 року о 12:30 год.
08 листопада 2019 року на адресу Суду від представника позивача ОСОБА_1 - Цвєткової К.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11 листопада 2019 року оголошено у справі перерву до 09 грудня 2019 року о 12:30 год.
У судовому засіданні 09 грудня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Клян А.Ф. про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справ відкладено на 27.01.2020 о 14:00.
02 січня 2019 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У судовому засіданні 27 січня 2020 року клопотання Комісії задоволено, розгляд справи відкладено на 13 липня 2020 року о 12:30 год.
10 липня 2020 року та 13 липня 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - Клян А.Ф. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Сторони у судове засідання 13 липня 2020 року не з'явилися. Наступний розгляд справи призначений на 05 жовтня 2020 року о 14:00 год.
01 жовтня 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - Клян А.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Наступний розгляд справи призначено на 02 листопада 2020 року о 14:00 год.
У зв'язку з звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2020 року для розгляду справи № 9901/573/18 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Гончарова І.А., судді: Бившева Л.І., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В.
У судовому засіданні 02 листопада 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Ніколенко А.В. задоволено, відкладено розгляд справи на 07.12.2020 о 12:30 год.
Справу, призначену до розгляду на 07 грудня 2020 року о 12:30 знято з розгляду у зв'язку перебуванням судді у відпустці.
Наступний розгляд справи призначено на 15 лютого 2021 року о 12:30 год.
12 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - Клян А.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 26 квітня 2021 року о 14:00 год.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12 березня 2012 року Указом Президента України №193/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року за №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Позивач склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 88,875 балів. За результатами виконаного практичного завдання позивач набрала 65 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 153,875 бала.
Позивач пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року за №54/зп-18 позивача допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Комісією 18 квітня 2018 року проведено співбесіду із суддею ОСОБА_1 , під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрала 344,865 бала, за критерієм професійної етики та доброчесності - 128,67 балів та 128,33 балів відповідно.
18 квітня 2018 року рішенням відповідача за №425/ко-18 визначено, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 601,9 бала; визнано позивача такою, що не відповідає займаній посаді; внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що за результатами кваліфікаційного оцінювання позивач набрала 601,9 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2019 року за №3516/0/15-19 відмовлено у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
Згідно із частиною п'ятою статті 83 Закону №1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджується ВККС.
На виконання вимог Закону №1402-VIII, рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року за №143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року за №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок №144/зп-16).
Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом №1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
У частині першій статті 85 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Згідно з частиною другою статті 85 Закону №1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції Вищої ради правосуддя.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Частинами сьомою та восьмою статті 101 Закону №1402-VIII встановлено, що рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
ВРП може ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади. В цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання Верховний Суд вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону №1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим.
Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
У цій справі предметом розгляду є рішення відповідача, в якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв'язку із встановленою невідповідністю займаній посаді; дії; бездіяльність ВККС, вчиненні/допущені в ході кваліфікаційного оцінювання; зобов'язання відповідача провести кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства України; стягнення з ВККС моральної шкоди, що є похідною від основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення ВККВ від 18 квітня 2018 року за № 425/ко-18.
Тобто фактично позивач оскаржує рішення від 18 квітня 2018 року №425/ко-18 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва та дотримання Комісією встановленої законом процедури під час кваліфікаційного оцінювання позивача.
Як зазначалося вище, рішенням ВРП від 17 грудня 2019 року за №3516/0/15-19 відмовлено у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що провадження у цій справі необхідно закрити.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №9901/637/18.
Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд не вбачає такої потреби у цій справі з огляду на те, що підставами для закриття провадження у даному випадку слугувало не тільки порушення правил предметної підсудності, а й передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір та фактичною втратою у подальшому юридичного значення оскаржуваних дій та рішення Комісії.
За правилами статті 139 Кодексу адміністративного суду України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 22, 241-243, 248, 250, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа: Національна школа суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 квітня 2018 року №425/ко-18, відшкодування моральної шкоди - закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст ухвали складено 29 квітня 2021 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.А. Гончарова
Л.І. Бившева
І.Я.Олендер
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду