Іменем України
29 квітня 2021 року
Київ
справа №588/589/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Харківської митниці ДФС
на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 08.09.2016 (суддя Линник О.С.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 (Головуючий суддя Старостін В.В., судді: Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)
у справі № 588/589/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці Державної фіскальної служби України
про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Харківська митниця ДФС), в якому просив суд скасувати постанову Харківської митниці Державної фіскальної служби України № 636/80700/15 від 10.12.2015 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 117 528,87 грн. та провадження закрити.
Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 08.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 08.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В касаційній скарзі митний орган зазначає, що судом першої інстанції безпідставно поновлено позивачу строки на звернення до суду з позовом. Скаржник зазначає, що вже станом на 03.03.2016 ОСОБА_1 міг знати про наявність оскаржуваної постанови, оскільки копія останньої була отримана ним разом із постановою органу виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доказам у справі, які стосуються встановлення особи, що керувала транспортним засобом. Позивачем вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а саме використовував транспортний засіб стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Відповідач зазначає, що заява ОСОБА_1 про втрату пенсійного посвідчення не містить реквізитів документа, що втрачений. Співробітниками ДАІ особа ОСОБА_1 встановлювалася саме за водійським посвідченням. Доводи касаційної інстанції зводяться до переоцінки та додаткової оцінки доказів, що не входить в межі перегляду судом касаційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспектором ДПС Ващенком С.М. було складено рапорт про те, що 29.10.2015 року о 09 годині 00 хвилин на окружній дорозі посту ДАІ «Пісочин» ним було зупинено автомобіль «VoІkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 . Письмові пояснення ОСОБА_1 надавати відмовився у відповідності ст.36 Конституції України (а.с.78).
29.10.2015 року головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС Ярещенком Ю.В. складено протокол про порушення митних правил № 636/80700/15 за ч.1 ст.485 Митного кодексу України у відношенні до ОСОБА_1 , по факту його ухилення від сплати митних платежів, а саме використання транспортного засобу «VoІkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги (а.с.76-77).
30.10.2015 року від головного державного інспектора АПВ УАР та ПМП Харківської митниці ДФС Ярещенка Ю.В. на ім'я заступника начальника УАР та ПМП Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. надійшла доповідна записка щодо складання протоколу про ПМП за ознаками ст.485 Митного кодексу України від 29.10.2015 за № 636/80700/15, а саме щодо вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.
10.12.2015 року В.о. заступника начальника Харківської митниці ДФС Гриценко С.М. виніс постанову у справі про порушення митних правил № 636/80700/15 відносно ОСОБА_1 , за якою встановив наступні обставини. 29.10.2015 о 09 год. 30 хв. під час виконання службових обов'язків співробітниками ДАІ ГУ МВС України в Харківській області на посту ДАІ, розташованому в с.м.т Пісочин Харківської області, був зупинений автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Для перевірки документів ОСОБА_1 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13.04.2006 на ім'я ОСОБА_2 та повідомив, що автомобіль він придбав у ОСОБА_2 біля двох років тому. Згідно даних ЄАІС ДФС вказаний автомобіль було оформлено у митних органах за МВД №100000004/2006/654022 від 24.01.2006 р. як гуманітарну допомогу згідно Закону України від 22.10.1999 р. №1192-XIV без сплати митних платежів та продаж якого заборонено, про що в особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зроблено відповідний запис. Громадянин ОСОБА_2 під час перевірки у транспортному засобі був відсутній, а автомобілем користувався громадянин ОСОБА_1 . Сума митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті даного транспортного засобу, складає 39176,29 грн.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, використовуючи автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, з яким було надано такі пільги. За вказане порушення митних правил ОСОБА_1 визнаний винним за ст.485 МК України, на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 117528,87 гривень (триста відсотків несплаченої суми митних платежів) (а.с.9).
Вказану постанову відповідач надсилав позивачу з супровідним листом рекомендованим відправленням з повідомленням 11.12.2015 та 20.01.2016 конверт повернувся до відправника із зазначенням, що «повернуто за закінченням терміну зберігання» (а.с.37,40,44).
Як вбачається з адміністративної справи № 636/80700/15 у відношенні ОСОБА_1 за ст.485 Митного Кодексу України, яка була розпочата 29.10.2015, 19.02.2016 т.в.о заступника начальника Харківської митниці ДФС Гриценко С.М. звернувся з письмовою заявою до начальника відділу ДВС Тростянецького РУЮ у Сумській області про відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів для примусового виконання постанови Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил та стягнення з ОСОБА_1 накладеного штрафу у розмірі 117528,87 грн. (а.с.74 на звороті). Вказану заяву та копію постанови Відділ ДВС Тростянецького РУЮ отримав рекомендованим листом 26.02.2016 (а.с.75).
Постановою від 03.03.2016 ВП № 503773354 відповлено у відкритті виконавчого провадження.
10.05.2016 старшим державним виконавцем Тростянецького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області Соболь С.В. відкрито виконавче провадження ВП №51031785 (а.с.11) та того ж дня ОСОБА_1 державним виконавцем було надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця про його обов'язок з'явитися до державного виконавця для сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату боргу (а.с.12,13). Вказане ОСОБА_1 отримав рекомендованим листом 13.05.2016 р. (а.с.15).
Т.в.о. заступника начальника митниці Гриценко С.М. звертався з повідомленням до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради та начальника патрульної поліції м. Харкова про факт зупинення на посту ДАІ в с.м.т. Пісочин автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який повідомив, що вказаний автомобіль він придбав у ОСОБА_2 близько двох років тому. Однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зроблено відмітку про те, що вказаний автомобіль в митних органах оформлено як гуманітарну допомогу без сплати митних платежів та продаж якого заборонено.
Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради було надано письмову відповідь про те, що згідно накладної від 26.01.2006 №2 ОСОБА_2 видано у користування автомобіль «Voikswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 1999 року випуску, що надійшов до департаменту як гуманітарна допомога на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі управління іншій особі без дозволу органів соціального захисту населення. Департаментом дозвіл на відчуження вказаного автомобіля ОСОБА_2 не надавався. (а.с.84,85).
У своїй відповіді Департамент соціальної політики повідомив Харківську митницю ДФС про те, що ОСОБА_2 на особистий прийом для з'ясування обставин до Департаменту не з'явився, крім того останнім надіслано лист до Департаменту про те, що даний автомобіль перебував на одній зі стоянок в м. Київ, в якому знаходилось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, він не знав, що автомобіль перебував у користуванні іншої особи, ніяких документів на відчуження автомобіля іншим особам не надавав. Крім того, він звернувся з відповідною заявою до органів внутрішніх справ про викрадення автомобіля. У підтвердження вищевикладеного надано копію письмових пояснень ОСОБА_2 (а.с.86).
Також надана відповідь на скаргу від Харківської митниці ДФС про те, що саме ОСОБА_1 29.10.2015 здійснив порушення митних правил, відносно якого складено протокол за ст. 485 МК України, примірник якого вручено особисто ОСОБА_1 та постановою Харківської митниці ДФС від 10.12.2015 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні вказаного правопорушення, на якого накладено адмінстягнення у виді штрафу (а.с.156).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з того, що митним органом не доведено, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .
Так, згідно з повідомленням УПФ України в Тростянецькому районі Сумської області - ОСОБА_1 23.09.2005 року було видане пенсійне посвідчення серія НОМЕР_4 . 02.11.2015 року він звернувся до УПФ із заявою видати нове пенсійне посвідчення у зв'язку з втратою попереднього. Також при цьому надав довідку з Тростянецького РВ УМВС від 02.10.2015 року за № 11800 про те, що пенсійне посвідчення втрачене та його місцезнаходження не встановлено та квитанцію КП «Редакція районної газети «Новини Тростянеччини» від 29.10.2015 року за розміщення оголошення про те, що загублене пенсійне посвідчення вважати недійним. 27.11.2015 року ОСОБА_1 отримав повторне пенсійне посвідчення НОМЕР_5 на підставі паспорта серії НОМЕР_6 , виданого Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області 21.03.1996 року. Із заявою про видачу дублікату свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 не звертався. На підставі паспорта серії НОМЕР_6 , виданого Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області 21.03.1996 року 26.11.2002 року йому було видано свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування серія ААА № 801485 (а.с. 169).
Встановлено, що відповідно до табеля обліку робочого часу за жовтень 2015 року ОСОБА_1 , директор ПрАТ «Хлібзавод «Залізничник», був присутній на робочому місці 29.10.2015 року 8 годин (а.с. 64, 65).
Судами встановлено, що 13.04.2016 позивач звертався з письмовою заявою до Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України та Харківської митниці ДФС з проханням провести ґрунтовну та всебічну перевірку правомірності та законності прийняття постанови про порушення ним митних правил, дати правову оцінку діям посадових осіб Харківської митниці ДФС України, оскільки вважає дану постанову сфальсифікованою та неправомірною, і вона повинна бути скасована негайно оскільки автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 він ніколи не володів і не керував, тому ніяким чином не міг бути присутнім в указаному у постанові місці та часі в даному автомобілі, ніякі пільги по сплаті митних платежів йому ніколи не надавались, крім того, ним у травні 2015 року втрачене пенсійне посвідчення НОМЕР_4 , видане 23.09.2005 року УПФ України в Тростянецькому районі, і воно є недійсним (а.с.41).
На вказану скаргу ОСОБА_1 була надана відповідь Державною фіскальною службою України про те, що скарга на постанову Харківської митниці ДФС від 10.12.2015 у справі про порушення митних правил оскаржена особою 13.04.2016 з порушенням встановленого законом строку для оскарження постанови та залишена без розгляду через пропуск строку оскарження (а.с.101-103).
Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не надано доказів про вручення ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки направлена постанова повернулась до Харківської митниці ДФС без вручення. Позивач, який отримав копію оскаржуваної постанови (а.с.42, 43) з неофіційних джерел, одразу звернувся зі скаргою від 13.04.2016 на її законність, тобто спочатку використав позасудовий порядок її оскарження. Тільки після отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження позивач мав можливість ознайомитись та отримати належну копію оскаржуваної постанови, відтак суди вирішили, що обставин пропуску позивачем строку на звернення до суду з вказаним позовом відсутні.
Із наданих позивачем доказів встановлено, що позивачем станом на 29.10.2015 року було втрачено пенсійне посвідчення, того дня він перебував на робочому місці, тому доводи відповідача, що позивач ОСОБА_1 був тією особою, яка була зупинена 29.10.2015 року під час керування ним транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , належного на праві власності ОСОБА_2 , не є досить обґрунтованими, та викликають сумніви, оскільки залишилось не встановленим, чому саме особа, під час керування автомобілем, не пред'явила посвідчення водія та чому його особа встановлювалась саме за пенсійним посвідченням та посвідченням про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Судами попередніх інстанцій не встановлювалося, що особа, яка керувала транспортним засобом була встановлена працівниками ДАІ на підставі водійського посвідчення. Щодо посилання митного органу на те, що заява про втрату пенсійного посвідчення не містить реквізитів втрачених документів судом не приймається до уваги, оскільки з судових рішень та наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що протягом розгляду справи митним органом доводилася наявність у позивача іншого (крім втраченого) пенсійного посвідчення.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідач належними та допустимими доказами не спростував достовірність довідки від 02.10.2015 № 11800 Тростянецького районного відділу УМВС України в Сумській області зі змісту якої вбачається звернення позивача про втрату пенсійного посвідчення до 29.10.2015
Щодо посилання відповідача на лист від 02.12.2016 № 2384/117/27/01-2016 ГУ Нацполіції в Сумській області за змістом якого 26.06.2014 об 11:30 по вулиці Київській в м. Охтирка старшим інспектором ДПС Спеціалізованого відділення ДПС із забезпечення супроводження СЗ ДПС особливого призначення при МВС України старшим лейтенантом Стадник О.В. було зупинено автомобіль Wolkswagen Passat з державним номером НОМЕР_1 (№ кузова НОМЕР_7 ), яким керував ОСОБА_1 , який пояснив, що керує вказаним автомобілем за усною домовленістю з сином власника автомобіля ОСОБА_2 , суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення статті 485 МК України в 2014 році чи інші порушення законодавства, відтак вказаний лист не може ані підтверджувати ані спростовувати факт вчиненого позивачем порушення в 2015 році.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доводи ж касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які були встановлені судами попередніх інстанції, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Разом з тим, Верховний Суд не погоджується із постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду судами попередніх інстанцій) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду).
Згідно статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Статтею 221 глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Системний аналіз норм КУпАП та КАС України (в редакції чинний на час розгляду судом апеляційної інстанції справи) щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє Суду Касаційної інстанції дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи неведене постанова суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.
Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 08.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 у справі № 588/589/16-а в частині задоволеної позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за статтею 485 МК України скасувати. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
В іншій частині постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 08.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 у справі № 588/589/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко