29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 821/3008/15-а
адміністративне провадження № К/9901/6156/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Гауда» Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав і Ко» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 (суддя - Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (колегія суддів: О.А. Шевчук, Л.Є. Зуєва, А.Г. Федусик) у справі № 821/3008/15-а за позовом Дочірнього підприємства «Гауда» Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав і Ко» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративними позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2015 №№ 0001162200, 0001172200, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 1995032,5 грн., у тому числі за основним платежем на 1596026,0 грн., за штрафними санкціями на 399006,5 грн. та з податку на додану вартість на 4588382,50 грн., у тому числі за основним платежем на 579862,00 грн. та за штрафними санкціями на 3678520,50 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що кошти, отримані від фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підпадають під визначення фінансової допомоги, оскільки передбачають нарахування відсотків за час користування цими коштами; відповідачем неправомірно обчислено занижені доходи у зв'язку із визначенням рівня звичайних цін; для визначення зобов'язань з ПДВ відповідачем не вірно визначено розмір зобов'язань у зв'язку із застосуванням звичайних цін, та витрат на пальне, використаного для заправки транспортних засобів, переданих в оренду. Неправомірним вважає позивач застосування контролюючим органом механізм розподілу податкового кредиту між видами діяльності стосовно ПДВ, нарахованого (сплаченого) постачальникам товарів (робіт, послуг) подвійного призначення, оскільки такого механізму не передбачено положеннями ПК України. Протиправним вважає застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасність перерахування коштів податкового зобов'язання з ПДВ, обчислених за спеціальною декларацією з ПДВ на спеціальний рахунок з ПДВ, оскільки ці кошти не є штрафною санкцією і тому не можуть бути стягнуті до бюджету за податковим повідомленням-рішенням.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області від 16.04.2015 № 0001162200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5287,23 грн., в тому числі за основним платежем на 4229,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1057,45 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області від 16.04.2015 № 0001172200. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суди відзначили, що контролюючий орган склав передчасні висновки про невідповідність цін продажу товарів ПП «Приватна фірма «Техно Пак» звичайній ціні позивача, так як відповідачем рівень звичайних цін для визначення доходів позивача від продажу товарів пов'язаній особі здійснено виходячи із цін продажу товарів іншим СПД, які займають незначну частину у зальному обсязі продаж позивача (від 4 до 17 відсотків).
Також суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано зменшено податковий кредит на 8000,00 грн. по операціям з придбання та монтажу банеру, адже під час перевірки контролюючий орган не спростував факт придбання та монтажу позивачем банера у червні 2013 року у ТОВ «Смартінк».
Також суди вважали протиправним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2014 року на 733,33грн. по операціям з ТОВ «Вікторія», з огляду на недоведеність порушення позивачем податкової дисципліни в цій частині.
Проте в частині інших порушень, які були виявлені відповідачем в ході проведення перевірки, суд з посиланням на судову експертизу погодився із ними.
Зокрема, суди відзначили, що позивач отримавши поворотну фінансову допомогу не від його засновників не включив її до доходів, з огляду на те, що така не була повернута у звітному періоді. Також суди вважають правомірним висновки відповідача про завищення показників рядку 05.1 Декларації за 2013 рік на 252200,00 грн. та про завищення показників рядку 06 Декларації за 2014 рік на 173 669,00 грн. так як це доводиться даними бухгалтерського обліку. Крім того, позивачем не доведено зв'язку витрат ПММ на заправку автотранспорту ПП «ПФ «Техно Пак» з оподатковуваною діяльністю позивача і тому виключення вартості переданих ПММ із складу витрат позивача, у сумі 231532,00 грн. є правомірним. Також, суди відзначили, що контролюючий орган правомірно виключив витрати на придбання алюмінієвого профілю у сумі 160000,00 грн. із складу витрат позивача та податкового кредиту з ПДВ за 2013 рік так як по факту придбавався фольгований папір. Позивачем у податковому обліку за 2013 рік завищено інші витрати на створення резерву сумнівної заборгованості на суму 123131,00 грн., оскільки ним не надано обґрунтування необхідності створення та величини резерву сумнівної заборгованості на час декларування цих витрат у складі декларації з податку на прибуток за 2013 рік. Позивач неправомірно відніс витрати на виготовлення та монтаж банеру у ТОВ «Смартінк» на суму 40000,0 грн. до складу витрат для обчислення податку на прибуток, так як опис цієї операції є свідченням придбання позивачем товару, який за техніко-вартісними показниками є операцією з придбання основних фондів платника податку, які можуть бути використані в оподатковуваній діяльності.
Крім того, суди зауважили про правомірність зменшення позивачеві за наслідками перевірки непідтвердженого податкового кредиту спеціальної декларації на 990,73 грн., так як такі суми не відповідають дійсним господарським операціям. Також, відповідачем правомірно зменшено податковий кредит спеціальної декларації переробного підприємства на 32000 грн. по операціям з придбання алюмінієвого профілю. Суди також вважали, що оскільки позивач несвоєчасно перерахував кошти на спеціальний рахунок, відповідач правильно визначив кошти у вигляді штрафних санкцій в розмірі 3505352,00 грн.
Суди також визнали правомірним збільшення податкових зобов'язань позивача на суму 46306,38 грн. на вартість умовного продажу паливно-мастильних матеріалів по операціям з ПП «ПФ «Техно Пак», які як було визначено під час дослідження правомірності формування витрат позивачем є не доведеними. Також суди вважали правомірним зменшення відповідачем податкового кредиту по операціям з придбання молока у ТОВ «ТД «Долинське», ТОВ «Кищенці», ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» та ФГ «Еліта» на 190090,30 грн., оскільки такі операції документально не підтверджені тим, що це молоко не є товаром власного сільськогосподарського виробництва. Суди також вважали правомірними висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту на 42250,20 грн. від придбання електроенергії, використаної як для загального виробництва, так і для виробництва продукції з використанням сировини, придбаної у сільськогосподарських товаровиробників.
Судами з урахуванням висновку експерта, встановлено, що позивачем не вівся окремий податковий облік господарської діяльності, яка підпадає під загальний та спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що фактично унеможливлює визначення приналежності окремих операцій з придбання товарів (робіт послуг) до податкових кредитів загальної та спеціальної декларацій з ПДВ. Тому суди вважали правомірним застування відповідачем методу питомої ваги для розподілення ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг), які можуть бути використані в межах всієї господарської діяльності платника податку, що підтверджено також і судовим експертом. У зв'язку з цим є правомірними висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з придбання сухого молока на 143054,52 грн. та операціям з перевезення молока на 132943,13 грн.
Водночас виходячи із специфіки оподаткування позивача, в межах судового розгляду судами встановлено, що у зв'язку із неможливістю визначення додаткових зобов'язань позивача з ПДВ за основним платежем та штрафними санкціями та (або) уточнити їх розмір, було повністю скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001172200.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В доводах касаційної скарги вказується, що суди неправильно здійснили тлумачення інституту поворотної фінансової допомоги, і помилково змінили сутність правочинів позики, які укладались між ним та позикодавцями. Окрім того, суди не звернувши увагу на час виникнення правовідносин, - 2013 рік, передчасно погодились із висновками відповідача про виключення з обсягу витрат, дійсно понесених витрат на придбання фольгованого паперу у ТОВ «Смартінк», так як по суті допущена помилка у податковій накладній продавцем, - невірно вказаний товар. Крім того, суди не надали належної оцінки правомірності включення ним до витрат витрати понесені із виготовленням і монтажем рекламного банеру, що використовував у господарській діяльності.
У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду відповідач просить її залишити без змін, а оскаржувані нею рішення - без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були складені на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки позивача від 08.04.2015 № 77/21-03-22-02/24752615 (далі - акт № 77). За цим актом відображено результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
Відповідачем встановлено, що позивач під час визначення та декларування зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ занизив обсяг отриманих доходів та завищив витрати і податковий кредит від здійснення оподатковуваних та пільгових видів господарської діяльності. Крім того, позивач протягом перевірених податкових періодів несвоєчасно перераховував кошти з податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства.
Суть кожного правопорушення було встановлено судами попередніх інстанцій, яким надавалась оцінка, з урахуванням експертизи, результати якої оформлені висновком від 27.10 2016 № 24, що була призначена ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2015.
Верховний Суд зауважує, що позивач в касаційній скарзі фактично просить переглянути рішення судів попередніх інстанцій лише в частині трьох епізодів, які стосуються безпідставності висновків відповідача, з якими погодились суди, про завишення витрат: по отриманим позикам від фізичних осіб; по отриманому товару від контрагента, найменування якого помилково вказано в податковій накладній; по отриманим послугам по виготовленню та монтажу банеру.
Надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанцій, з огляду на розмір їх оскарження позивачем, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити наступне.
1. Відповідно до пп. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Підпунктом 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Як було установлено судами, що відповідає матеріалам справи, позивачем укладались два договори, а саме: між позивачем і ОСОБА_1 укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 1.01.2013 №83. Всього за 2013 рік позивачем було перераховано 4265000,00 грн., за 2014 - в сумі 1407000,00 грн., які не були повернуті позивачем на кінець такого звітного періоду.
З урахуванням чого, колегія суддів погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій приходить до висновку про те, що вказані суми коштів, як були отримані позивачем в 2013-2014 роках не від засновника позивача і не повернені на кінець звітних періодів правильно визначені відповідачем як поворотна фінансова допомога, які згідно із приписів пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України мали б відображатись в склад доходів підприємства.
Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що такий договір є договором позики, так як додатком до такого договору були внесені зміни в частині нарахування процентів у розмірі 0,1% не приймаються до уваги, та спростовуються змістом самого договору, який по суті є чинним.
Так, як вбачається із п.1.2 договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 1.01.2013 №83, безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається з ціллю поповнення оборотних коштів. Згідно із п. 1.3. договору від 1.01.2013 №83 безвідсоткова поворотна фінансова допомога - сума коштів, яка надійшла платнику податків в користування по договору, який не передбачає нарахування відсотків чи наданні інших видів компенсації у вигляді плати за користуванні такими коштами, і є обов'язковими до повернення (згідно із пп. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Додаткова угода від 02.01.2013, на яку посилається позивач по суті лише вносить зміну в п.2.2 основного договору, що не змінює його суті. В даному разі судами були правильно відхилені висновки судового експерта в цій частині.
Крім того, Верховний Суд погоджується із висновками в частині недекларування доходів позивача по правовідносинам з ОСОБА_2 . В цьому випадку, колегія суддів враховує, між вказаними сторонами укладалась угода позики №24 від 01.10.2011, за результатом якої позичальник ( ОСОБА_2 ) повернув позикодавцю (позивач) значно більшу суму коштів, яку позичав згідно умов домовленостей. Різниця таких коштів складала за 2013 рік 325451,00 грн., а за 2014 рік 1564000,00 грн.
Обґрунтованих пояснень таким обставинам позивачем ні в ході розгляду справи ні на стадії її касаційного розгляду надано не було.
У зв'язку із чим, висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані суми переплат, які надійшли від ОСОБА_2 мали б визнаватись позивачем як поворотна фінансова допомога, які згідно із приписів пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України мали б відображатись в склад доходів підприємства.
2. Судами було установлено, що позивач у травні-червні 2013 року задокументував придбання у ТОВ «Смартінк» алюмінієвого профілю на загальну суму 160 000,0 грн., письмовий договір не укладався. За даними обліку ці матеріали списані на загальновиробничі витрати на підставі актів від 31.05.2013 № 33, від 31.07.2013 № 44. При оформленні документів на придбання алюмінієвого профілю у ТОВ «Смартінк» було допущено помилку, оскільки фактично мало місце придбання фольгованого паперу, який використано для виготовлення сиру та підтверджено актами списання.
Як слідує з акту проведеної податкової перевірки, відповідач заперечує факт отримання позивачем задокументованого ним товару від ТОВ «Смартінк», а саме алюмінієвого профілю, з урахуванням відсутності відповідних документів первинного обліку. У зв'язку із чим, вважає, що відображені позивачем за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» за даною господарською операцією не можливо ідентифікувати.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В конкретному випадку, Верховний Суд, враховуючи приписи вимог ПК України, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин (2013 рік), а також характер обов'язковості ведення документального обліку господарських операцій, які змінюють податкове навантаження на платника податків вважає, що позивач, отримавши від продавця помилково оформленні видаткові накладні, які не відображають суть господарської операції не мав права їх використовувати для ведення податкового обліку. Тому висновки відповідача про завишення позивачем витрат по названій операції підтверджується матеріалами справи.
Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що він листом від 5.06.2013 за № 37-1/13 повідомив постачальника про виявлену ним помилку не приймаються до уваги Верховним Судом, адже за наслідком таких дій зміст порушень, які були виявлені відповідачем під час проведеної податкової перевірки не змінились. А саме, позивач використав під час ведення податкового обліку первинні документи, які викривляють суть завершеної господарської операції, яка відбулась між ним та ТОВ «Смартінк», що не є спірним.
При цьому за змістом відповідного листа (т.2, а.с.127), вбачається, що позивач просив постачальника підтвердити про отримання по виписаним видатковим накладним фольгованого паперу замість вказаних в останніх іншого товару.
3. Аналогічне порушення було виявлено відповідачем під час оцінки господарської операції, яка задокументована актом виконаних робіт від 6.06.2013 №1107 щодо виготовлення та монтаж ТОВ «Смартік» на користь позивача рекламного банеру, без укладання письмового договору.
Ознайомившись із змістом акту податкової перевірки в цій частині, а також рішень судів попередніх інстанцій, висновком експерта, Верховний Суд вважає доведеним факт завишення позивачем витрат у розмірі 40000 грн., так як такі не підтверджені документально. Доводи касаційної скарги позивача встановленого факту не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній позивачем частині, і не спростованими доводами касаційної скарги позивача.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваній позивачем частині, не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Гауда» Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав і Ко» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник