29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 821/73/18
адміністративне провадження № К/9901/69141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на окрему ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі №821/73/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» (надалі - позивач, товариство, підприємство) у січні 2018 року звернулося до суду з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач, митний орган, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 5 грудня 2017 року №UA508070/2017/000041/2 та стягнення з відповідача на користь позивача зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару у сумі 129 254,37 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці Державної фіскальної служби України від 5 грудня 2017 року № UA508070/2017/000041/2 про коригування митної вартості товарів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Також П'ятий апеляційний адміністративний суд окремою ухвалою від 14 листопада 2018 року постановив довести до відома Державної фіскальної служби України про допущені посадовими особами митного органу порушення законодавства та вжиття відповідних заходів. Про наслідки розгляду окремої ухвали повідомити П'ятий апеляційний адміністративний суд у встановлений законом строк.
В обґрунтування підстав для постановлення вказаного судового рішення суд апеляційної інстанції посилався на системне протягом 2017-2018 років допущення митним органом порушень статті 55 Митного кодексу України, які полягали у протиправному прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів, що імпортувалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер», без дотримання порядку (механізму) застосування методу визначення митної вартості товару. За висновками суду апеляційної інстанції, прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів з подібних підстав зумовлене неуважним дослідженням пред'явлених позивачем у підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що було встановлено при розгляді ряду адміністративних справ (№ 821/1618/17, 821/1616/17, 821,1617/17, 821/1697/17, 821/101/18, 821/99/18, 821/659/18, 821/75/18, 821/407/18, 821/191/18, 821/189/18, 821/190/18,821/408/18, 821/289/18, 821/410/18, 821/287/18, 821/405/18, 821/409/18, 821/406/18, 821/544/18, 821/882/18, 821/596/18, всього з урахуванням даної - 24 справи), за результатами провадження у яких такі акти індивідуальної дії (рішення про коригування митної вартості) були скасовані. На думку суду апеляційної інстанції, внаслідок незаконних дій митниці на протязі 2017-2018 років позивачу завдана матеріальна шкода внаслідок сплати зайвих коштів на митне оформлення на суму майже 3 000 000 грн. Митний орган здійснював безпідставне оскарження судових рішень у вказаних адміністративних справах, що призвело до завдання матеріальної шкоди державі у вигляді сплати судового збору та відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» судових витрат.
Митний орган звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на окрему ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує на те, що предмети спорів у перелічених в окремій ухвалі адміністративних справах та у цій справі є різними, тому ухвалення у таких справах судових рішень на користь декларанта не може бути узагальнене висновком про протиправність здійснення повноважень митним органом. Дії посадових осіб митного органу щодо здійснення контролю заявленої митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення складових такої вартості, а також відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, відповідають вимогам Митного кодексу України та Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року №684, а тому необґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції неправомірними. Скаржник вказує про не зазначення в оскаржуваному судовому рішенні конкретних положень закону, вимоги яких порушено митним органом.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Верховним Судом у складі колегії суддів палати Касаційного адміністративного суду розглядалась справа № 821/597/18 з аналогічними правовідносинами в якій зроблено правовий висновок про відсутність підстав для прийняття окремої ухвали у разі, якщо суб'єктом владних повноважень вчиняються певні дії та приймаються відповідні рішення у відповідності до митного та податкового законодавства, незалежно від того, яке судове рішення буде прийнято за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (постанова від 18.10.2019).
Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
У справі, що розглядається, в основу висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для постановлення окремої ухвали фактично покладено позицію про неврахування митним органом при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер», у кожному наступному випадку викладеної у судових рішеннях, ухвалених на користь підприємства, позиції щодо порядку здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, що мало наслідком прийняття численних рішень про коригування митної вартості товарів.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262-ІV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом касаційної інстанції з'ясовано таке.
Так, предметом позову у адміністративних справах, на які посилався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі (№ 821/1618/17, 821/1616/17, 821,1617/17, 821/1697/17, 821/101/18, 821/99/18, 821/659/18, 821/75/18, 821/407/18, 821/191/18, 821/189/18, 821/190/18,821/408/18, 821/289/18, 821/410/18, 821/287/18, 821/405/18, 821/409/18, 821/406/18, 821/544/18, 821/882/18, 821/596/18), а також у цій справі, були, зокрема, вимоги про скасування рішень про коригування митної вартості товарів, які стосувалися різних випадків поставки товарів позивача. Такі поставки відрізнялися типами товарів (обладнання санітарно-технічне, раковини кухонні, труби металеві, меблева фурнітура, двері, піна монтажна у металевих балонах, будівельний інструмент тощо), зовнішньоекономічними контрактами, переліками наданих декларантом у підтвердження заявленої митної вартості документів та інше. За наслідками вирішення спорів ухвалено судові рішення на користь підприємства, які станом на момент постановлення оскарженої окремої ухвали та на момент її касаційного перегляду набрали законної сили.
Системний аналіз положень статей 53, 54 митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, процедура якого передбачає, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що зумовлено неповнотою поданих документів, невідповідністю характеристик товарів їх митному огляду, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З огляду на викладене, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є актом індивідуальної дії, прийнятим за наслідком проведеної митним органом процедури контролю правильності визначення митної вартості цих товарів у кожному конкретному випадку їх імпорту за результатами оцінки на основі пред'явлених декларантом документів заявленої митної вартості у контексті ряду категорій: вид товару, умови поставки, договірні зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом, рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів тощо.
У свою чергу, за загальним правилом адміністративний розгляд кожної окремої справи по суті передбачає вирішення спору судом за результатами повного і всебічного з'ясування обставин у справі крізь призму дослідження наданих сторонами доказів (самостійно або за наслідками витребування за ініціативою суду) та юридичної оцінки спірних правовідносин за наслідками застосування відповідних норм матеріального права. При цьому суд не може обмежити право сторони у справі довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, поданням виключно тих доказів, що були наявні у неї під час виникнення спірних правовідносин.
З огляду на специфіку предметів спорів у адміністративних справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, а також особливості адміністративного провадження щодо вирішення кожного спору по суті, суд касаційної інстанції вважає, що скасування в судовому порядку таких рішень про коригування митної вартості товарів стосовно різних випадків поставок не є підставою для висновку про триваючу системність порушень митного органу у межах здійснення покладених на нього повноважень.
Використаний судом апеляційної інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі підхід є надто формалізованим, адже породжує упереджену негативну оцінку діям митного органу у наступних випадках митного контролю та митного оформлення товарів, імпортованих товариством, безвідносно до специфіки кожної з поставок.
Суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана окрема ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає закріпленій Кодексом адміністративного судочинства Україні меті ухвалення такого процесуального судового рішення. Зазначений судовий акт не сприяє будь-якому припиненню правопорушення та/або відновленню порушеного права позивача, що не може бути забезпечене вирішенням спору по суті.
Натомість, виявлені за наслідками розгляду адміністративної справи порушення, допущені митним органом щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів, усунені при вирішенні адміністративного спору шляхом задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Підстави для додаткового реагування судом на такі порушення у спосіб постановлення окремої ухвали відсутні.
Крім того, судом апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно розцінено як порушення, яке спрямоване на завдання шкоди інтересам держави у вигляді сплати судових витрат, реалізацію митним органом права на оскарження до судів вищих інстанцій судових рішень, ухвалених на користь позивача.
Закріплене пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України право щодо ініціювання апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень не підлягає обмеженню у спосіб постановлення окремої ухвали.
Таким чином, прийняття окремої ухвали в цій справі не відповідає вимогам частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали).
Відповідно до частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити.
Окрему ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі №821/73/18 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева С.С. Пасічник