28 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6678/20 пров. № А/857/5128/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі за його позовом до Поліської митниці Держмитслужби про скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації,
суддя у І інстанції Зозуля Д.П.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 04 лютого 2021 року,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000137/1 (далі - Рішення) від 30 червня 2020 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2020/00460 (далі - Картка відмови) Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця), а також стягнути з відповідача витрати, понесених у зв'язку із проведенням на вимогу Митниці експертизи та оплатою висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, відповідно до товарного чеку № 00057/2020 від 29 червня 2020 року та судові витрати.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 460/6678/20 у задоволенні позову було відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено у повній мірі. Відтак, Митницею обґрунтовано використано при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля марки, модель CHEROKEE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 резервний метод.
Оспорювані ОСОБА_1 . Рішення та Картка відмови у повній мірі відповідають встановленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності, а відтак до скасування не підлягають.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що під час оформлення імпортованого транспортного засобу декларантом було надано митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості. Висновки митного органу, з якими погодився суд першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, приписам митного законодавства та судовій практиці Верховного Суду.
При вирішенні цього публічно-правового спору судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини справи, не досліджено належним чином всі наявні в матеріалах справи докази, а також допущено порушення процесуальних норм.
У відзиві на апеляційну скаргу Митниця просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відсутність допущення Митницею порушень вимог законодавства України з питань митної справи. Під час розгляду справи судом першої інстанції повно, всебічно досліджено матеріали та обставини справи, висновки суду є об'єктивними та ґрунтуються на досліджених доказах та поясненнях сторін, а отже рішення є законним та таким, що не підлягає до скасування.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.
Представник Митниці у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, 22 червня 2020 року декларантом позивача було подано відповідачу митну декларацію №UA204020/2020/221275 з метою митного оформлення імпортованого вживаного автомобіля марки JEEP, модель CHEROKEE, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна 2360 см3 .
Разом із митною декларацією Митниці було подано такі документи:
рахунок-фактуру (інвойс) № 6008-29 від 07 квітня 2020 року;
акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/106752 від 20 червня 2020 року;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 13 березня 2020 року;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 червня 2020 року;
висновок про якісні характеристики товарів 200617/003 від 17 червня 2020 року, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;
витяг із сайту www.autoastat.com від 07 квітня 2020 року;
висновок про походження товару № 200617/008 від 17 червня 2020 року;
довідку євро №1723 від 17 червня 2020 року,
платіжні доручення про сплату митних платежів;
копії паспортних документів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 13 березня 2020 року власником цього автомобіля є американська компанія PROGRESSIVE CASUALTY INS CO, штат Оклахома, Сполучені Штати Америки.
Згідно з додатковим аркушем до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/106752 від 20 червня 2020 року при перетині кордону інспектором під час візуального огляду було виявлено пошкодження переднього та заднього бампера, кришки багажника, правих дверей і правого заднього крила.
Митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів було роблено висновок про наявність у них розбіжності і відсутність достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Відтак, відповідач направив позивачу запит, у якому зобов'язав надати додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та наданих транспортних послуг; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), з урахуванням положень, передбачених графою 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію експортної митної декларації країни відправлення; коносамент.
У відповідь на вказаний запит контролюючого органу декларантом був додатково наданий висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 00057/2020 від 29 червня 2020 року, у якому було зазначено про 21 пошкодження автомобіля, зокрема, переднього правого крила, капоту та вітрового скла.
Окрім того, було долучено банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспортного засобу: SW24K410О49124 від 22 червня 2020 року, у графі 70 якого зазначено, що оплата здійснювалась на підставі інвойсу №№ А549215/1, який не поданий до митного оформлення. Розмір сплачених коштів становив 5245 USD, що відрізняється від суми, зазначеної у поданому інвойсі №6008-29 від 07 квітня 2020 року (5198 USD). Платником відповідно до цього платіжного документу є ОСОБА_2 .
Інші витребувані документи митному органу не надавались, що не заперечується сторонами.
30 червня 2020 року Митницею було прийнято оспорюване Рішення, за яким митну вартість імпортованого позивачем автомобіля збільшено з 5698,00 доларів США до 13250,00 доларів США.
У обґрунтування вказаного Рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частина 2-4 статті 53 МК та у відповідності до частини 5 статті 54 МК, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зокрема, вказано:
1. У наданому до митної декларації інвойсі від 07 квітня 2020 року покупцем товару є ОСОБА_3 . ОСОБА_4 є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання автомобіля його перевезення і сплату за нього коштів на період з 15 червня 2020 року по 15 червня 2021 року, тобто на момент здійснення купівлі транспортного засобу згідно із датою, зазначеною у інвойсі, ОСОБА_4 не мав таких повноважень;
2. Додатково поданий банківський документ SWIFT в якості підтвердження оплати за придбаний товар містить розбіжності, а саме з цього документа вбачається, що платником є ОСОБА_2 . Загальна сума за платіжним документом є 5245 доларів США, що перевищує суму зазначену в інвойсі. У графі 70 цього доручення, як підставу для переказу коштів вказаний інвойс, реквізити якого відрізняються від реквізитів рахунку наданого декларантом до митного оформлення;
3. Згідно із витягом із джерела www.autoastat.com продавцем автомобіля є Progressiv Casualty Insurance. Разом із тим, ця інформація не збігається з продавцем ІАА, який зазначений у інвойсі;
4. Не надано належний документ про вартість транспортування автомобіля на територію України у розрізі складових витрат перевезення;
5. Долучений декларантом додатково висновок експерта не може враховуватись у якості джерела цінової інформації, оскільки вказані у ньому пошкодження не зазначені в акті огляду №UA205020/2020/106752 від 20 червня 2020 року, який був складений під час перетину митного кордону та підписаний перевізником.
Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу. З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguidеs.com) із застосуванням другорядного (резервного) методу.
Одночасно у Рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 МК) у зв'язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 МК) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно із методами на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 МК).
Відтак, Митницею винесено Картку відмови, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204020/2020/221275 від 22 червня 2020 року.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, згідно із приписами МК митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Разом із тим, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
При цьому наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення органом доходів і зборів іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, на переконання апеляційного суду, митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши документи, надання яких може усунути такі сумніви.
Відтак, відсутність у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про його протиправність.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Сам факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товару, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом на підставі поданих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для її коригування митним органом.
Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) апеляційний суд оцінює критично, оскільки спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.
Виходячи із приписів частини 2 статті 55 МК та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
На переконання апеляційного суду з урахуванням приписів пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом) відповідач має довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до змісту повідомлення відповідача про необхідність надання додаткових документів така вимога була обумовлена наявністю інформації про вартість аналогічних транспортних засобів згідно із сайтом відкритої мережі Інтернет (www.nadaguides.com), яка перевищує заявлену.
У оскаржуваному Рішенні Митниця зазначає лише про те, що володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - вартість аналогічних транспортних засобів згідно сайту відкритої мережі Інтернет www.nadaguides.com становить 12750 USD, що значно перевищує заявлену митну вартість товару, і митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту відкритої мережі Інтернет www.nadaguides.com. яка становить 12750 USD та наданих декларантом відомостей щодо вартості перевезення (500 USD).
Разом із тим, відповідачем не вказано яка саме інформація із зазначеного джерела в мережі Інтернет була використана, яка ціна була взята ним за основу, які конкретно автомобілі порівнювались, які комерційні умови досліджувались. а також чи було враховано індивідуальні ознаки технічного стану автомобіля.
При цьому лише наявність інформація із сайту відкритої мережі Інтернет www.nadaguides.com, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідний автомобіль дійсно було імпортовано до України.
Відсутність конкретних посилань з інформаційного ресурсу www.nadaguides.com. у оскаржуваному Рішенні не дає можливості перевірити доводи митного органу щодо визначення митної вартості ввезеного транспортного засобу.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційним судом під час вирішення цього спору враховуються висновки щодо врегулювання спірних правовідносин, що викладені Верховним Судом у своїх постановах під час касаційного перегляду адміністративних справ.
Так, у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Тому сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Крім того, відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Відтак, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що з урахуванням поданих митному органу рахунку-фактури (інвойсу) від 07 квітня 2020 року № 6008-29 та банківського платіжного документу від 22 червня 2020 року № SW24К410049124 про оплату транспортного засобу у відповідача була можливість ідентифікувати під час митного оформлення імпортований автомобіль, оскільки у платіжному документі у призначенні платежу (графа 70) чітко вказано VIN автомобіля 1С4РJMDВ0GW153581 (що є основною ознакою ідентифікації транспортних засобів) та номер лота 27287646, що повністю відповідають даним інвойсу від 07 квітня 2020 року № 6008-29.
Водночас апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що компанія G&G Auto Sales не є покупцем автомобіля та зазначена у виписці з аукціону від 07 квітня 2020 року №15117005 через те, що саме їй належить акаунт, з якого було викуплено автомобіль, що не впливає на визначення числового значення митної вартості зазначеного транспортного засобу. При цьому у виписці з аукціону вказана ціна автомобіля марки Jeep модель CHEROKEE, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2016 р.в. без аукціонних зборів - 4550,00 USD, що додатково підтверджується скріншотами з сайту https://autoastat.eom/en/vehicle/l С4Р JMDB0GW153581-11614609, який подавався до митного оформлення.
Щодо доводів Митниці про відсутність документу на підтвердження вартості транспортування імпортованого автомобіля, апеляційним судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 815/2501/18, відповідно до якої якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що декларант для митного оформлення подавав довідку про транспортні витрати від 22 червня 2020 року, яку Митниця врахувала при визначенні митної вартості товару у своєму Рішенні.
Окрім того, апелянт слушно зверну увагу на те, що Митниця у оспорюваному Рішенні не обґрунтувала належним чином неможливість застосування кожного попереднього методу відповідно до приписів частини 3 статті 57 МК.
Оскільки у відповідача була наявна інформація щодо митної вартості легкових автомобілів марки JEEP, модель CHEEROKEE, 2015 р.в., які ввезені на митну територію України з США та митне оформлення яких проводилось в зоні діяльності Митниці за період з 01 січня 2020 року по 03 листопада 2020 року (копія відповіді Поліської митниці Держмитслужби України на лист представника позивача від 10 листопада 2020 року б/н від 10 листопада 2020 №7.13-1/15/8.19-41/8658), апеляційний суд погоджується із висновком апелянта про зазначення Митницею неправдивих відомостей у Рішенні щодо відсутності інформації про вартість операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості, зазначених у статтях 58-63 МК.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, слід погодитися із апелянтом у тому, що подані ним до митного оформлення імпортованого автомобіля документи у своїй сукупності давали змогу ідентифікувати товар та містили достатні відомості про складові митної вартості, а зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
На переконання апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин оспорювані позивачем Рішення та Картка відмови Митниці таким критеріям не відповідають.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції при вирішенні цього публічно-правового спору, допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, помилково відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позову у частині визнання протиправними Рішення та Картки відмови Митниці.
Разом із тим, на думку апеляційного суду, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Митниці витрат, понесених у зв'язку із проведенням експертизи та оплатою висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, відповідно до товарного чеку №00057/2020 від 29 червня 2020 року у сумі 2670 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до приписів частини 3 статті 53 МК висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, подаються на вимогу митного органу за наявності.
Таким чином, понесені позивачем витрати на проведення такої експертизи, що була зроблена після подання 26 червня 2020 року декларантом митної декларації та виникнення у відповідача сумнівів у правильності задекларованої митної вартості, не можуть бути відшкодовані за рахунок митного органу, оскільки були понесені фактично з ініціативи самого позивача в рамках встановленої законом процедури митного контролю.
З урахуванням наведеного та на підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1681,6 + 2522,4 = 4204 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 460/6678/20 та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000137/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2020/00460 Поліської митниці Держмитслужби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 104).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді І. М. Обрізко
Р. П. Сеник
Постанова у повному обсязі складена 30 квітня 2021 року.