Справа № 727/1527/18
Провадження № 2/727/380/21
23 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Гладкій Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Чернівецької філії Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про повернення безпідставно набутого майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна до відповідача Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Чернівецької філії Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» посилаючись на те, що він з 2005 року є VIP-клієнтом АТ КБ «Приватбанк», користувачем платинової та золотої карток.
Зазначає, що 18.08.2017 року з його карткового рахунку НОМЕР_1 були списані кошти в сумі 52346,75 грн.
Вказує, що при наданні відповідачем роздруківки руху коштів по картковому рахунку, підставою для списання коштів зазначено погашення простроченої заборгованості.
Позивач стверджує, що ніякої угоди, окрім як на обслуговування як клієнта банку, не підписував, тобто відповідач безпідставно набув грошові кошти в сумі 52346,75 грн.
Зазначає, що він неодноразово звертався до АТ КБ «Приватбанк» щодо повернення йому безпідставно набутих грошових коштів шляхом перерахування на його картковий рахунок, однак відповідач кошти не повернув.
Крім того, позивач вказує, що відповідач має сплатити йому 3% річних за користування коштами за період з 18.08.2017 року по 18.02.2018 року, що становить 785,20 грн.
На основі наведеного, позивач просить суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь безпідставно набуте майно грошові кошти в сумі 52346,75 грн. та 3% річних в сумі 785,20 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 12 березня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» в особі Чернівецької філії АТ КБ «Приватбанк» про повернення безпідставно набутого майна - відкрито.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волошина Т.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Доповнила, що позивач ОСОБА_1 договір поруки №Г100Г/С від 17.02.2011 року, який укладався з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Гофра України» не підписував. Вказала, що відповідачем не надано суду ні копії вимоги, яка мала бути надіслана на адресу поручителя ОСОБА_1 відповідно до п.5 договору поруки, ні докази її отримання ОСОБА_1 (п.6 договору поруки), ні копію меморіального ордера з відповідним призначенням платежу (п.7 договору поруки). Зазначила, що АТ КБ «Приватбанк» не надав жодного доказу про існування заборгованості та жодного доказу про дотримання умов договірного списання коштів. Ствердила, що позивач на день укладення договору поруки в м.Дніпро не працював, не проживав та не перебував. В останнє судове засідання представник позивача не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Бацей Т.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив. Доповнила, що 17.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Гофра України» було укладено кредитний договір №Г100Г/С, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 47251102 грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 18% річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 17.02.2011 року укладено договір поруки №Г100Г/С-2. Вказала, що банк, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, здійснив договірне списання коштів в сумі 52346,75 грн. з належної позивачу картки на рахунок погашення заборгованості за договором №Г100Г/С-2 від 17.02.2011 року. Зазначила, що в підтвердження правомірності списання коштів є наявний меморіальний ордер від 18.08.2017 року. Ствердила, що вказані кошти не є безпідставно набутим майном відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, оскільки вони були списані з рахунку позивача в порядку виконання договірного зобов'язання. В останнє судове засідання представник відповідача не з'явилась, надала суду письмову промову в дебатах, в якій просила розглянути справу в її відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється клієнтом АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.48) та копією інформації про клієнта та фотознімком з карткою клієнта (а.с.195-196).
17.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Гофра України» було укладено кредитний договір №Г100Г/С (а.с.204-210), відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 47251102 грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 18% річних.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 17.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір поруки №Г100Г/С-2 (а.с.51), відповідно до п.7 якого у випадку порушення поручителем зобов'язання, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку. Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформляється меморіальним ордером.
Відповідно до меморіального ордеру від 18.08.2017 року (а.с.200), кошти в сумі 52346,75 грн. списані з рахунку позивача.
Суд вважає, що посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що позивач ОСОБА_1 не підписував договір поруки та йому не було відомо про існування договору поруки є безпідставним, виходячи з наступного.
Ухвалою суду від 22.05.2018 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.64-65).
Відповідно до висновку експерта №812-К від 19.06.2018 року (а.с.68-71), підпис в графі «Поручитель» в договорі поруки №Г100Г/С-2 від 17.02.2011 року виконаний ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 04.07.2019 року по справі призначено комплексну судово-технічну експертизу (а.с.115-117).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи №21475-21477/18-32 від 19.11.2019 року (а.с.133-141), підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у рядку «( ОСОБА_1 )» в графі «Поручитель» у договорі поруки №Г100Г/С-2 від 17.02.2011 року, укладеному від імені ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», виконаний ОСОБА_1 .
Як вбачається з виписки по рахунку позивача ОСОБА_1 (а.с.11-13), 18.08.2017 року з рахунка позивача було списано кошти в сумі 52346,75 грн., в графі «деталі операції» зазначено погашення простроченої заборгованості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Виходячи із норм статті 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Згідно з частинами першою, другою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. В разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі №638/19467/15-ц.
Суд вважає, що оскільки правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку послався позивач як на підставу позовних вимог, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно посилань представника позивача на те, що відповідачем не надано суду ні копії вимоги, яка мала бути надіслана на адресу поручителя ОСОБА_1 відповідно до п.5 договору поруки, ні докази її отримання ОСОБА_1 , то вони до уваги судом не приймаються, оскільки з цих підстав позивачем позовні вимоги не пред'являлись.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» в особі Чернівецької філії АТ КБ «Приватбанк» про повернення безпідставно набутого майна необхідно відмовити.
Крім того, позовні вимоги про стягнення 3% річних є похідними від позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача АТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 509, 205, 1212 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Чернівецької філії Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 30 квітня 2021 року.