ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2021 року м. Київ № 640/22737/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С.,розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Економклас Захід"
до Київської митниці Держмитслужби
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Економклас Захід» із позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд: визнати протиправними і скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2020 №UA100020/2020/000068/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2020 №UA100020/2020/00469.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач необґрунтовано прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем на митну територію України товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, незважаючи на те, що позивач надав достатні докази на підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При цьому відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару.
13.10.2010 до суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог від 12.10.2020, в якій позивач просив визнати протиправними і скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2020 №UA100020/2020/000068/2;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2020 №UA100020/2020/00469;
- рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2020 №UA100020/2020/000074/2;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2020 №UA100020/2020/00507/2;
Розглянувши питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною сьомою статті 47 КАС України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
Враховуючи, що позивачем до заяви про зміну позовних вимог, наданої суду, не долучено доказів надіслання її відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття до розгляду та необхідність повернення позивачу.
Відтак, предметом судового розгляду у даній справі є правомірність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2020 №UA100020/2020/000068/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2020 №UA100020/2020/00469.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи, що позивачем документально не підтверджено заявлену митну вартість товару. Зауважив, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме він має довести правильність здійснення розрахунків митної вартості, обраного ним методу визначення митної вартості товарів, тоді як митний орган має лише довести наявність обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що між TOB «Економклас Захід» (покупець) та HONG KONG YUNFENG TRADE CO., LIMITED (продавець) укладено контракт від 16.12.2019 №1 на поставку товарів (далі - контракт).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 контракту продавець постачає, а покупець приймає товари для реалізації (продажу) їх на території України та оплачує їх. Товаром за цим контрактом є продукція, вказана в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. В інвойсах зазначаються найменування товару та його виробник, одиниця виміру, ціна за одиницю та інші необхідні параметри, які необхідні або будуть необхідні в майбутньому для завезення товару в Україну та його подальшої реалізації.
За змістом пунктів 5.1-5.5 контракту ціна товару, що поставляється, визначається сторонами в доларах США та зазначена в інвойсах, що є невід'ємними додатками до контракту. Вартість транспортної доставки товару в порт України зазначається окремим пунктом в інвойсі.
З метою митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України за вищевказаним контрактом, позивач подав до Київської митниці ДФС митну декларацію від 10.09.2020 №UA100020/2020/040873 з метою здійснення митного оформлення товарів №№1, 2, 3, 4, 5: шкарпетки, колготки, гамаші в асортименті торговельної марки: Bruno та Raval; виробник: Zhejiang Guohong Co., LTD; країна виробництва: Китай; країна походження: Китай.
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.09.2020 №UA100020/2020/000068/2 відповідач визначив митну вартість ввезеного позивачем в Україну товару із застосуванням резервного методу.
Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2020 №UA100020/2020/00469 (далі також - картка відмови), якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів через невірно розраховану митну вартість та обраний метод визначення митної вартості імпортованого товару.
Оцінюючи такі рішення та картку, прийняті відповідачем, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартістсть товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, поміж іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод», постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товару за МД від 10.09.2020 №UA100020/2020/040873 в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом по основному методу митній вартості, суд керується такими міркуваннями:
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У даній справі судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товару, що ввезений в України за митною декларацією від 10.09.2020 №UA100020/2020/040873 шкарпетки, колготки, гамаші в асортименті торговельної марки: Bruno та Raval; виробник: Zhejiang Guohong Co., LTD; країна виробництва: Китай; країна походження: Китай, за ціною договору, що підтверджується інвойсом від 29.07.2020 №701, та складає 90 066, 29 дол США.
Для проходження митних процедур та підтвердження митної вартості товару за вказаною митною декларацією позивач надав митному органу такі документи:
1) рахунок-фактура (інвойс) від 29.07.2020 №701;
2) коносамент від 30.07.2020 СOSU6270189670;
3) автотранспортна накладна від 09.09.2020 №380015;
4) декларація про походження товару від 29.07.2020№701;
5) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.09.2020 № UA500040/2020/3007;
6) зовнішньо-економічний договір (контракт) від 16.12.2019 №1;
7) договір про надання послуг митного брокера від 01.03.2020 №1/2020;
8) інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами від 10.09.2020 №5932700;
9) інші некласифіковані документи рішення КМВ UA100000/2020/000 від 11.03.2020 та акт зважування від 08.09.2020 №WGT172695$
10) митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 10.09.2020 №UA100020/2020/040873.
Судом встановлено, що листом від 14.09.2020 №14 позивач повідомив відповідача про відсутність інших документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару зводяться до того, що документи, надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті; надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, декларантом задекларовані умови постачання товару CFR - Одеса. За цими умовами оплату перевезення товару до визначеного міста в країні імпорту несе продавець. Разом з тим у наданій митній декларації Китайської Народної Республіки №310120200519701455 (при цьому судом встановлено, що в частині номер згаданої декларації відповідачем допущено описку, помилково зазначено №310120200519701455, тоді як вірним є №310120200517988925) відсутні суми транспортних витрат продавця, що зазначаються у відповідних графах та підтверджують відомості щодо ціни. Крім того, в даному документі наявна розбіжність: в графі копії експортної декларації вказано інший рахунок-фактура чи зовнішньоекономічний контракт, що не поданий до митного оформлення (ZKJ-LZF2005 вказаний в експортній декларації, а до митного органу подано рахунок №701 та договір від 16.12.2019 №1).
Надані роздруківки з мережі інтернет містять ціни на продукцію, що стосується зовсім інших товарів за виробником, артикулами та торговельною маркою, ніж ті, що оцінюються за даною митною декларацією, отже, вони не підтверджують дійсну вартість товару в розумінні статті УІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994. Згідно з контрактом з оригіналом коносаменту передаються також оригінали документів, зокрема, експортна декларація. В свою чергу митний орган має впевнюватись в правильності розрахунку, достовірності наданих відомостей та дані повинні піддаватись обчисленню (копія декларації країни відправлення підтвердить умови поставки, складові ціни товару щодо транспортування та вартість товару).
Відтак, відповідачем здійснено коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, яке ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (від 16.08.2020 №UA500070/2020/500422 - 12,01 дол.США/кг (товар №1), від 19.08.2020 № UA500020/2020/223545 - 12,1 дол.США/кг (товар №2), від 16.08.2020 №UA50070/2020/50422 - 12,1 дол.США/кг (товар №3), №UA500490/2020/501553 - 4,58 дол.США/кг (товар №4), №UA100130/2020/706923, №UA500010/2020/22309 - 7,51 дол.США/шт (товар №5).
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Слід зазначити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Водночас, такі документи містять всі необхідні відомості для визначення митної вартості товару за основним методом.
Під час судового розгляду справи митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.
Що стосується зауважень відповідача щодо митної декларації країни-експортера - Китаю, то суд звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом 3.1 контракту продавець постачає товар партіями на умовах CFR (порт в Україні) «Інкотермс-2010» (CFR - Одеса).
За вказаних умов поставки суд погоджується з доводами позивача, що вибір перевізника і витрати по доставці покладаються продавця і включаються в загальну ціну товару. Отже, до моменту доставлення в Одесі і передачі покупцю позивач не відповідає за вибір перевізника, правильність складених документів перевізником і дотримання всіх необхідних процедур при перетині митного кордону.
Щодо суперечностей, виявлених митним органом в експортній митній декларації Китайської Народної Республіки від 28.08.2020 №310120200517988925, то суд зауважує, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення (за наявності) подається до митного органу декларантом у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, за відсутності висновків відповідача в оскаржуваному рішенні про наявність будь-яких недоліків, розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає за ввезений позивачем в Україну товар, в основних наданих ним документах, які визначені частиною другою статті 53 МК України, суд не бере до уваги вказані ним недоліки вищевказаної експортної митної декларації як додаткового документа.
З тих самих міркувань суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що надані позивачем роздруківки з мережі інтернет містять ціни на продукцію, що стосується зовсім інших товарів за виробником, артикулами та торговельною маркою, ніж ті, що оцінюються за даною митною декларацією, отже, вони не підтверджують дійсну вартість товару в розумінні статті УІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994.
Такі роздруківки за змістом пункту 6 частини третьої статті 53 МК України можуть бути додатково надані митному органу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, відповідач в оскаржуваному рішенні вдався до надання оцінки документів, які можуть надаватися декларантом за наявності у разі виявлення митним органом недоліків, розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає за ввезений позивачем в Україну товар, в основних документах, наданих декларантом відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України.
На переконання суду, перевірка правильності розрахунку митної вартості імпортованого товару, здійсненого позивачем за основним методом, могла бути вчинена митним органом шляхом перевірки насамперед поданих позивачем основних документів і співставлення вказаних у них відомостей щодо товару. Проте, в оскаржуваному рішенні відсутня інформації про встановлені відповідачем недоліки в основних документах, поданих позивачем.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем митному органу разом із митною декларацію від 10.09.2020 №UA 100020/2020/040873 документи підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною контракту, оскільки інше відповідачем не доведено, тому у митного органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною контракту, а за іншим методом.
Що стосується обрання відповідачем другорядного методу при визначені митної вартості товару, необхідно зазначити, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а лише наведено посилання на митні декларації, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
За наведених обставин оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Оскільки вимога позивача про визнання протиправною і скасування оскаржуваної картки відмови є похідною від вимоги про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, яка підлягає задоволенню судом, то й ця вимога підлягає задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими у повному обсязі, а тому повністю підлягають задоволенню судом.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Економклас Захід» (02068, м.Київ, вул. Кошиця, 1/38, офіс 525, код ЄДРПОУ 40716108) задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2020 № UA100020/2020/000068/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2020 №UA 100020/2020/00469.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Економклас Захід» (02068, м.Київ, вул. Кошиця, 1/38, офіс 525, код ЄДРПОУ 40716108) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м.Київ, бул.Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 283,03 грн. (тринадцять тисяч двісті вісімдесят три тисячі гривень 03 коп.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу .
Суддя А.С. Мазур