ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2021 року м. Київ № 640/2149/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження, з урахуванням особливостей визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби
у місті Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа без
самостійних вимог - Департамент патрульної поліції (Управління патрульної поліції у м. Києві),
на предмет спору
про визнання протиправними дій, скасування постанов від 12.01.2021 року №64045174 та №64045174,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Святошинський РДВС) та просить визнати протиправними дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаража М.Г. у виконавчому провадженні №64045174, які полягають у відкритті виконавчого провадження та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2021 року №64045174 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.01.2021 року №64045174.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що старшим лейтенантом поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Кушніром Б.В. 19.10.2019 року винесено постанову ЕАК №1643407, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП України.
Зазначена постанова набрала законної сили 28.10.2019 року, не оскаржувалася позивачем, призначений штраф не сплачувався. Разом з тим позивач посилається на положення частини першої статті 303 КУпАП, відповідно до якої не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, та зазначає, що наведених вимог Закону державним виконавцем не дотримано, не перевірено строки звернення виконавчого документу до примусового виконання, та відкрито виконавче провадження після спливу строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки з моменту винесення 19.10.2019 року постанови про накладення адміністративного стягнення пройшло більше трьох місяців. Виходячи з такого державний виконавець, на думку позивача, мав повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
Окрім того позивач зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувача про примусове виконання постанови від 19.10.2019 року, тому дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження є протиправними.
До того ж постанова державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.01.2021 року №64045174 винесена внаслідок протиправного відкриття виконавчого провадження, тому також підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, після чого ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року відкрито провадження у справі №640/2149/21, визначено розгляд провадити суддею одноособово з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 11 березня 2021 року, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент патрульної поліції (Управління патрульної поліції у м. Києві), витребувано у Святошинського РДВС завірені матеріали виконавчого провадження ВП №64045174.
Від відповідача не надходило відзиву на позовну заяву, при цьому ухвалу суду від 03 березня 2021 року отримано Святошинським РДВС, на її виконання направлено до суду витребувані матеріали виконавчого провадження.
В судовому засіданні 11 березня 2021 року представник позивача надав свої пояснення щодо позовних вимог, представник відповідача в судове засідання не з'явився, з урахуванням думки представника позивача суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, врахувавши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з фактичних обставин справи, старшим лейтенантом поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Кушніром Б.В. 19.10.2019 року винесено постанову ЕАК №1643407, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП України.
Відповідно до частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати порушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у сумі 510,00 грн.
Як зазначає сам позивач, постанова старшого лейтенанта поліції №ЕАК 1643407 від 19.10.2019 року набрала законної сили 28.10.2019 року, упродовж 10-денного строку, встановленого Законом, штраф позивачем не сплачувався, постанова не оскаржувалася, тому у разі несплати штрафу протягом 30 банківських днів після набрання сили постановою, така постанова підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Згідно з частиною першою статті 307 цього Кодексу штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу (ст. 299 КУпАП).
Згідно із статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Водночас, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складена 19.10.2019. Датою набрання постановою законної сили зазначено 28.10.2019 року, та саме у цю дату постанова набрала законної сили, оскільки не оскаржувалася, що не заперечується позивачем.
Управління патрульної поліції у місті Києві звернулося до ВДВС Святошинського району в м. Києві із заявою про примусове виконання постанови №ЕАК 1643407 від 19.10.2019 року (дати звернення із наданої копії заяви не вбачається).
Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64043174 винесена державним виконавцем Святошинського РВДВС у місті Києві Гаражем М.Г. 12 січня 2021 року, тобто зі сплином одного року та більше двох місяців після набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини першої статті 3030 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Зазначених вимог Закону державним виконавцем, як встановив суд, не дотримано, не перевірено строки звернення виконавчого документу до примусового виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження після спливу строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки з моменту винесення - 19.10.2019 року постанови про накладення адміністративного стягнення минуло більше трьох місяців.
Виходячи з такого, державний виконавець мав повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання на підстав положень статті 303 КУпАП, оскільки виконавчий документ подано для примусового виконання поза визначеними строками, тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2021 року винесена державним виконавцем протиправно та підлягає скасуванню.
При цьому суд зазначає, що інші доводи позивача щодо відсутності в матеріалах виконавчого провадження заяви стягувача про примусове виконання постанови від 19.10.2019 року №ЕАК 1643407 не підтверджуються, оскільки з наданих Святошинським РДВС в м. Києві копій матеріалів виконавчого провадження №64045174 вбачається наявність такої заяви від Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції у місті Києві), проте без зазначення дати направлення до органу виконавчої служби.
Також суд зазначає, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, одночасно державний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, перелік яких визначений Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року.
Пунктом 2 Інструкції передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження приймається виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня.
Разом з тим, враховуючи те, що відповідач мав повернути без виконання №ЕАК 1643407 від 19.10.2019 року про стягнення штрафу з ОСОБА_1 , яка надійшла до Святошинського РВДВС в м. Києві від Управління патрульної поліції у м. Києві поза строками, передбаченими КУпАП для звернення до примусового виконання, державний виконавець не мав вчиняти й інших виконавчих дій, зокрема, щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.01.2021 року №64045174.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Судом у даній справі встановлено, що таким принципам дії державного виконавця у даному випадку не відповідають, зокрема оскаржувані постанови винесені державним виконавцем Святошинського РВДВС у місті Києві Гаражем М.Г. без урахування принципу розумності строків виконавчого провадження, без належної перевірки строків звернення виконавчого документу - постанови старшого лейтенанту поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Кушніра Б.В. від 19.10.2019 року серії ЕАК №1643407, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, не пояснено причин відкриття виконавчого провадження №64045174 поза строками, визначеними чинним законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявним документами.
Відповідно до частин другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову.
Звертаючись до суду позивачем сплачено 1 816,00 грн. відповідно до квитанцій від 29.01.2021 року та від 23.02.2021 року. Зазначена сума з урахуванням результатів розгляду справи підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Також у додатках до позовної заяви містяться: договір про надання правової допомоги від 27.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Левіком П.О., розрахунок судових витрат від 23.02.2021 року, Акт виконаних робіт/наданих послуг згідно договору від 27.01.2021 року, відповідно до якого сторони узгодили суму послуг професійної правничої допомоги (гонорару адвоката) у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до приписів частин першої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд враховую окрім іншого висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/7806/17, щодо застосування статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. У вказаному судовому рішенні зазначено, що аналіз положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Позивачем серед інших документів не надано документів, які б свідчили про фактичну оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформленні у встановленому законом порядку.
За таких обставин, суд не вбачає достатніх та підтверджених документально підстав для відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу).
Керуючись статтями 94, 160-165, 167, 254, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції (Управління патрульної поліції у м. Києві), про визнання протиправними дій, скасування постанов від 12.01.2021 року №64045174 та №64045174.
2. Визнати протиправними дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Гаража Михайла Геннадійовича щодо відкриття виконавчого провадження №64045174.
3. Скасувати постанови державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Гаража Михайла Геннадійовича про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2021 року №64045174 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12 січня 2021 року №64045174.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1 816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .
Відповідач: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код ЄДРПОУ 34999049, тел. 0444070181.
Суддя В.І. Келеберда