ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 березня 2021 року 12:23 № 640/19678/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7)
третя особа Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15)
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Стретович М.О.,
представника третьої особи - Були Р.Б.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Прокуратури Полтавської області, третя особа - Офіс Генерального прокурора, у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за липень 2020 року наказ виконувача обов'язків прокурора Полтавської області Глушка А.М. «Про преміювання» від 29 липня 2020 року №543к.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного в частині наказу у відповідача відсутні повноваження з питань оцінки належності виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади. Натомість формулювання, викладені у рапорті, який слугував підставою для видання спірного в частині наказу, стосуються виключно оцінки виконання посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Додатково позивач стверджував, що у відповідача відсутні повноваження, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України чи іншими законами, у т.ч. щодо моніторингу повноти та об'єктивності внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань іншими особами, в т.ч. працівниками інших державних органів (слідчими поліції) у кримінальному провадженні, особливо щодо керівника, який не включений до групи процесуальних керівників та не здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, без вивчення матеріалів вказаних кримінальних проваджень.
Крім того, на переконання позивача, підстави для зменшення розміру премії є некоректним та не відповідає дійсності; рапорт, з урахуванням якого прийнято оскаржуваний в частині наказ, не відповідає вимогам чинного законодавства.
В ході судового розгляду даної справи позивач адміністративний позов підтримав та просив суд його задовольнити.
У відзиві на адміністративний позов представник Прокуратури Полтавської області зазначив, що оскаржуваний наказ, в частині, що стосується позивача, є правомірним, адже на виконання Закону України «Про прокуратуру» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», пунктом 2 частини 2 якої встановлено, що керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних світ та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Також у відзиві вказано, що твердження позивача про відсутність повноважень прокуратури Полтавської області щодо моніторингу повноти та об'єктивності внесення відомостей до ЄДРД працівниками інших правоохоронних органів, а також керівника Полтавської місцевої прокуратури не відповідає дійсності та спростовується вимогами статей 8, 10 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, згідно тверджень відповідача, виконувач обов'язків начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області мав право не тільки проводити перевірку об'єктивності звітності у Полтавській місцевій прокуратурі, а й складати рапорт про зменшення розміру премії керівнику місцевої прокуратури за допущені в роботі недоліки. При цьому, преміювання працівників органів прокуратури є правом керівника, ане його обов'язком.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Генерального прокурора України №120к від 16 серпня 2018 року призначений на посаду керівника Полтавської місцевої прокуратури.
Згідно наказу Прокуратури Полтавської області від 29 липня 2020 року №543к «Про преміювання», а саме пункту 5 даного наказу, вирішено не виплачувати премію ОСОБА_1 - керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (пропозиція ОСОБА_2 ).
Незгода позивача із зазначеним наказом в частині зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (надалі по тексту також Закон №1697-VII) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Вимогами статті 81 Закону №1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З урахуванням вимог статті 81 Закону №1697-VII, 31 травня 2012 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (надалі також Постанова №505), пунком 2 якої керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
При цьому, конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.
Так, наказом Генерального прокурора України від 09 серпня 2017 року №234 затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури, національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (надалі також Положення №234).
Згідно пункту 1 Положення №234 це Положення визначає підстави і порядок преміювання прокурорів, слідчих, працівників, що виконують функції з обслуговування, службовців, робітників органів прокуратури, працівників Національної академії прокуратури України (далі - працівники), а також членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - члени Комісії).
Відповідно до пункту 3 Положення №234 премії виплачуються працівникам та членам Комісії на підставі наказів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур, ректора Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії (пункт 4 Положення №234).
Згідно пункту 5 Положення №234 преміювання керівників регіональних прокуратур, їх перших заступників та заступників, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів здійснюється щомісяця в порядку та розмірах, визначених пунктами 3 та 4 цього розділу. Преміювання ректора, першого проректора та проректорів Національної академії прокуратури України здійснюється у порядку та розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №329 «Деякі питання матеріального забезпечення працівників Національної школи суддів України та Національної академії прокуратури України».
При цьому, загальними критеріями оцінки роботи працівників є: сумлінне виконання службових обов'язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; дотримання трудової дисципліни (пункт 10 розділу І Положення №234).
Порядок преміювання працівників та членів Комісії врегульований розділом ІІ Положення №234.
Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення №234 у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов'язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.
Рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу.
Мотивовані пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури, Національної академії прокуратури України, членів Комісії.
Згідно пункту 4 розділу ІІ Положення №234 на підставі цих пропозицій кадровими підрозділами, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів готуються проекти відповідних наказів про виплату середньовизначеного розміру премії із зазначенням працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.
При цьому, вимогами пункту 6 розділу ІІ Положення №234 визначено, що до 18 числа кожного місяця керівники регіональних прокуратур надають до кадрового підрозділу Генеральної прокуратури України пропозиції щодо преміювання їх перших заступників та заступників, ректор Національної академії прокуратури України - першого проректора та проректорів. У пропозиціях указується, яким працівникам пропонується виплачувати середньовизначений розмір премії, а яким, за наявності підстав, - у меншому розмірі (із зазначенням відсотка зменшення) чи не виплачувати взагалі.
Як стверджує представник відповідача у відзиві на адміністративний позов, саме на виконання зазначених норм в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 складено рапорт про зменшення розміру премії керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 , з урахуванням якого, в подальшому і прийнято оскаржуваний наказ від 29 липня 2020 року №543к «Про преміювання».
Суд звертає увагу, що вищенаведеними нормами законодавства передбачена не лише наявність відповідного рапорту щодо зменшення розміру премії працівнику, а передбачено, що такий рапорт має містити обґрунтування (з урахуванням критерію неналежності виконання працівником службових обов'язків) підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії. Крім того, такий рапорт та пропозиції повинні надаватись з дотриманням законодавчо визначеного терміну.
Водночас, в адміністративному позові позивач стверджує, що формулювання, викладені у рапорті, який слугував підставою для видання спірного в частині наказу, стосуються виключно оцінки виконання посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
З метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин в даній справі, судом відповідно до ухвали суду від 02 листопада 2020 року витребувано в Офісу Генерального прокурора інформацію щодо дати та часу створення, дати та часу реєстрації, номеру та дати вихідної кореспонденції, спосіб внесення даних щодо дати вихідної кореспонденції, дати направлення, дати отримання, виконавців, реєстраторів та іншої інформації, надання якої технічно можливо, у Системі електронного діловодства в органах прокуратури наступних документів прокуратури Полтавської області:
а) лист прокурора Полтавської області Голинського Я.О. №27-92вих-а) лист прокурора Полтавської області Голинського Я.О. №27-92вих-а) лист прокурора Полтавської області ОСОБА_3 №27-92вих-20, який фактично згідно штампу, виготовленого автоматично в Системі електронного діловодства в органах прокуратури зареєстровано 29.07.2020 (про що свідчить відповідний штамп зі у відповідному полі бланку явно 29.07.2020 виправлено на 28.07.2020;
б) лист про посилення контролю за об'єктивністю внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та результатів досудового розслідування, що датовано 28.07.2020, має номер 27-93вих-20 (що внесено до СЕД після документу з попереднім порядковим номером, датованим 29.07.2020);
в) рапорт в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 від 28 або 29 липня 2020 року.
На виконання вимог вказаної ухвали суду Офісом Генерального прокурора надано інформацію, що за результатами пошуку в ІС «СЕД» знайдені наступні документи:
- вих.лист №27-92вих-20 від 29 липня 2020 року - створення проекту документа ( ОСОБА_5 ) 28.07.2020 17:30; документ відправлено на узгодження ( ОСОБА_5 ) 28.07.2020 17:33; узгодження проекту документа ( ОСОБА_2 ) 29.07.2020 10:11; узгодження проекту документа ( ОСОБА_3 ) 29.07.2020 10:26; реєстрація документа ( ОСОБА_6 ) 29.07.2020 10:51; відправлення документа ( ОСОБА_6 ) 29.07.2020 10:54;
- вих. лист №27-93вих-20 від 28 липня 2020 року - створення проекту документа ( ОСОБА_5 ) 28.07.2020 17:32; документ відправлено на узгодження ( ОСОБА_5 ) 28.07.2020 17:33; узгодження проекту документа ( ОСОБА_2 ) 29.07.2020 10:11; узгодження проекту документа ( ОСОБА_7 ) 29.07.2020 10:26; реєстрація документа ( ОСОБА_6 ) 29.07.2020 10:51; відправлення документа ( ОСОБА_6 ) 29.07.2020 10:54.
Додатково суду повідомлено, що згідно з довідником організаційної структури ІС «СЕД» користувача ОСОБА_4 не існує. Водночас, в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 в період часу, зазначеного в запиті, будь-які проекти чи документи в ІС «СЕД» не створювались та не підписувались.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рапорту в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 , адресованого прокурору Полтавської області ОСОБА_3 вбачається, що зареєстрований він у Полтавській місцевій прокуратурі 29 липня 2020 року №11279-20, датований 28 липня 2020 року та не містить резолюції ОСОБА_3 .
При цьому, як дата самого рапорта, так і дата його реєстрації свідчить про порушення строку подання такого рапорту із пропозицією зменшення розміру премії працівнику, який визначений пунктом 6 розділу ІІ Положення №234.
Крім того, зміст самого рапорта свідчить, що складений він не з урахуванням критерію неналежності виконання працівником службових обов'язків, а за результатами здійсненого моніторингу об'єктивності висвітлення в інформаційній системі ЄРДР відомостей щодо осіб, які вчинили кримінальні порушення та джерел отримання інформації про злочини впродовж червня-липня 2020 року.
Також, як уже зазначалось, рапорт датований 28 липня 2020 року, в той час як містить у собі інформацію щодо 29 липня 2020 року (включно).
Наведене в сукупності свідчить про недотримання при прийнятті оскаржуваного наказу в частині зменшення розміру премії позивачу порядку, визначеного Положенням №234, як щодо терміну подання рапорту (пропозиції), так і змісту такого рапорту, зокрема, відсутності відмітки щодо його погодження заступником керівника регіональної прокуратури та обґрунтування відсотку зменшення розміру премії.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з критеріїв правомірності прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, визначених частиною 2 статті 19 та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про протиправність прийняття спірного наказу в частині, що стосується позивача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування не виконав, відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 47, 72 - 78, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків прокурора Полтавської області Глушка А.М. «Про преміювання» від 29 липня 2020 року №543к в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за липень 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук