ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2021 року м. Київ №640/24771/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт»
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01 липня 2020 року №1684507/38882917, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про відмову у реєстрації розрахунку коригування №44 від 30 квітня 2020.;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №44 від 30 квітня 2020 року, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт», датою подання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві безпідставно прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими відмовлено в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт», оскільки позивачем були подані усі необхідні документи для реєстрації таких розрахунків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником Головного управління Державної податкової служби у м. Києві подано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки у контролюючих органах наявна податкова інформація, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» є юридичною особою приватного права, створене як підприємницьке господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване 17 вересня 2013 року (номер запису 1 072 102 00000 29293).
Місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт»: 03164, м. Київ. вул. Малинська. буд. 16.
Керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» є Паліцин Владислав Васильович, який займає посаду директора та діє згідно повноважень визначених у Статуті Товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» взято на облік як платник податків та як платник єдиного внеску в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві 18 вересня 2013 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» зареєстроване платником податку на додану вартість, ІПН 388829126570.
Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» за кодами КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» є: Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» здійснює господарську торгівельну діяльність, в т.ч. по імпорту та продажу товарів, виключно у відповідності з зареєстрованими видами економічної діяльності та згідно укладених з контрагентами господарських договорів (контрактів).
Для здійснення господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» має належну матеріально-технічну базу та на підставі Договору оренди № 03 від 01 січня 2019 орендує в Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОЛІНІЙНИК» складське приміщення загальною площею 21,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. 16.
На підставі ЗЕД контракту - договору міжнародної купівлі-продажу товарів № 1/2019 від 25 лютого 2019 року та специфікації №1 від 01 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт», як покупець, придбало у резидента Китаю - компанії JINAN LUMA INTERNATIONAL TRADING CO.LTD, як продавця, автозапчастини в асортименті на загальну суму 11 250,00 доларів CLLIA.
Оплата товару за контрактом здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» на підставі виставленого продавцем Інвойсу №1 від 01 березня 2019 року в повному обсязі на загальну суму 11250,00 доларів CLLIA, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті.
Згідно пункту 4.1. Контракту товар поставляється на умовах FOB - порт Цинда, Китай, згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
У відповідності з даними умовами поставки за Контрактом товар прибув на судні з порту відвантаження - порт Цинда (Китай) до порту прибуття - Чорноморський торговий порт (Україна), де Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» за власний рахунок здійснив процедури по оплаті фрахту судна, розвантаженні товару в порту прибуття, імпортному митному оформленню товару та його доставці до місця призначення - складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» в м. Київ, вул. Малинська. буд. 16. що підтверджується митною декларацією (форма МД-2) UA12510/2019/41 І 142 з відміткою про проведення митного контролю від 18 червня 2019 року, Актом надання послуг № 4659 від 18 червня 2019 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №187 від 18 червня 2019 року та актом №Т-00000051 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2019 року.
Надалі, на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв», як покупцем, Договору поставки №8 від 12 листопада 201 року5, який діє до 31 грудня 2020 року, та видаткової накладної №255 від 30 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв» на умовах самовивозу покупцем товар - 2 (дві) коробки передач в зборі: - 9JS135TA-G7610 та 9JS135TA-G1800 на загальну суму 260 086,04 грн. з ПДВ.
Перевезення зазначеного товару зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв» здійснювалася за рахунок останнього, що підтверджується ТТН № 3009201901 від 30 вересня 2019 року.
По факту першої події-дати відвантаження товарів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» складено податкову накладну від 30 вересня 2019 року №29, яку згідно отриманої квитанції від 16.10.2019 було прийнято та зареєстровано в ЄРПН.
Товар повністю оплачений покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв». що підтверджується банківською випискою з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» від 06 липня 2020 року.
Враховуючи тривалі партнерські відносини за договором, покупець звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» з проханням здійснити йому повернення, як постачальнику, частини раніше поставленого згідно ВН №255 від 30 вересня 2019 року товару.
Досягнувши такої згоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв» згідно накладної на повернення постачальнику №34 від 30 квітня 2020 року здійснив повернення товару - 1 (однієї) коробки передач в сборі: - 9JS135TA-G1800 па загальну суму 127500,00 гри. з ПДВ.
Перевезення зазначеного товару зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв» на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» здійснювалася за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазрезерв», що підтверджується ТТН №3004202001 від 30 вересня 2019 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» у відповідності до вимог статті 187, 192, 201 ПКУ складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 30 квітня 2020 року № 44 (код причини коригування 103 - повернення товару) до податкової накладної від 30 вересня 2019 року № 29 та 12 травня 2020 року направлено для реєстрації в ЄРПН.
Згідно отриманої позивачем квитанції від 13 травня 2020 року реєстрацію РК № 44 від 30 квітня 2020 до ПН 29 від 12 травня 2020 року в ЄРПН зупинено в зв'язку з нібито тим, що сума компенсації вартості товару/послуги 8708, зазначеного у РК на зменшення суми податкових зобов'язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає п. 5 Критеріїв ризиковості здійснення опера цій.
Позивач 24 червня 2020 року подав на розгляд Комісії ГУ ДПС у м. Києві повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено від 24 червня 2020 №1 відносно зупиненого РК 44 разом з поясненнями та підтверджуючими документами в кількості 26 додатків стосовно підстав, змісту та реальності господарської операції по складеному РК 44.
Проте, Комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1684507/38882917 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме:
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).
Позивач звернувся зі скаргою на вищезазначене рішення до Державної податкової служби України, проте рішення від 14 липня 2020 року №34164/38882917/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.
Позивач, вважаючи рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, регулює Податковий кодекс України.
За правилами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з абзацом 1 пункту 201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 207 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
На виконання наведених норм законодавства позивачем складено та надіслано до контролюючого органу засобами електронного зв'язку розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №44 від 30 квітня 2020 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №341) (далі Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування (абзац 10).
Згідно з пунктом 17 Порядку №1246, у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165) та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно виконуються такі умови:
загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;
значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою:
D= S/T,
де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;
T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;
значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:
P = Pм х 1,4,
де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;
Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.
Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;
4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Перелік критеріїв ризиковості здійснення операцій міститься в Додатку 3 до Порядку №1165.
Пунктом 5 зазначеного додатку передбачено такий критерій ризиковості здійснення операцій як: перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 1 січня 2017р., зазначеного постачальником у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого/такої товару/послуги, та обсягу постачання з 1 січня 2017р., зазначеного отримувачем у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання такого/такої товару/послуги.
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Зі змісту квитанції контролюючого органу за №9102055283 про зупинення реєстрації розрахунку коригування вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність господарських операцій позивача критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Водночас, як встановлено судом за податковими накладними, сформованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт», постачання товарів було здійснено на суму більшу від суми товарів, що були повернуті покупцями та відповідно зазначені позивачем в розрахунках коригування.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» подано на розгляд комісії контролюючого органу - Головного управління ДПС у м. Києві, всі необхідні документи щодо господарської операції, на підставі якої позивачем сформовано розрахунок коригування, реєстрацію якого зупинено. Зазначені документи складені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства.
Суд зазначає, що квитанція за №9102055283 про зупинення реєстрації розрахунку коригування містить загальну пропозицію про надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, пропозиція надання документів зроблена без конкретизації їх переліку та без вказівки на норму права, котра такий містить.
Поряд з цим, пред'явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму виключає можливість такого органу надалі застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов'язані з ненаданням певного документа.
Неконкретизування податковим органом переліку документів, які необхідно надати позивачу, призвело до обмеження права останнього бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до застосованого критерію, а не будь-яких на власний розсуд.
З урахуванням вищенаведеного суд констатує, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18 (№К/9901/14651/19), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України..
Крім того, у порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо перевищення суми компенсації вартості товарів, зазначених в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, поданому отримувачами такого товару для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 1 січня 2017 р., зазначеного постачальником у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувачів такого товару, та обсягу постачання з 1 січня 2017 р., зазначеного отримувачами у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання такого товару.
У сукупності викладеного, суд вважає, що контролюючим органом реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №44 від 30 квітня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено безпідставно.
Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за №1245/34216 (далі Порядок №520), прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Пунктом 3 Порядку №520 передбачено, що комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4 Порядку №520).
Згідно з пунктом 5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку №520).
Пунктом 9 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Відповідно до пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).
Форма зазначеного рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з ненаданням платником податку копій документів, документи, яких не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), належить підкреслити.
Як зазначено судом вище, Комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від від 01 липня 2020 року №1684507/38882917 про відмову у реєстрації поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №44 від 30 квітня 2020 року.
Суд зазначає, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що у спірних рішеннях про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, не зважаючи на обов'язок підкреслити документи, які не надано, будь які підкреслення відсутні.
Поряд з цим, позивачем подано на розгляд комісії контролюючого органу - Головного управління ДПС у м. Києві, всі необхідні документи щодо господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, реєстрацію яких зупинено.
Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 жовтня 2018 року в справі №822/1817/18 (№К/9901/62472/18).
Отже, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації розрахунку коригування щодо належного оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування, також не є законним.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18 (№ К/9901/14664/19).
У сукупності викладеного, рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01 липня 2020 року №1684507/38882917 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Оспорюване рішення порушує права й охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та скасування.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання зареєструвати розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року (заява №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п.65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до сформованої практики Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Класс та інші проти Німеччини" (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) від 13 січня 2011 року (заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Враховуючи викладене, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-яких підставних та правомірних зауважень до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача належить захистити як шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, так і шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд також зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.
Відтак, покладання в даному випадку на Державну податкову службу України обов'язку зареєструвати розрахунок коригування не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Обермайєр проти Австрії" (Obarmeier v. Austria) від 28 червня 1990 року (заява №11761/85); п.155 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гранд Стівенс та інші проти Італії" (Grande Stevens and Others v. Italy) від 4 березня 2014 року (заява №18640/10).
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01 липня 2020 року №1684507/38882917, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про відмову у реєстрації розрахунку коригування №44 від 30 квітня 2020.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №44 від 30 квітня 2020 року, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт», датою подання.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» (03164, м. Київ, вулиця Малинська, 16, код ЄДРПОУ 38882917) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1051,00 грн.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркіт» (03164, м. Київ, вулиця Малинська, 16, код ЄДРПОУ 38882917) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1051,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко