ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2021 року м. Київ № 640/15533/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
09.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по призначенню, нарахуванню та виплаті пенсії на свій розсуд, всупереч бажанню позивача про призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХХІ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення і не нарахування та невиплати із 03.07.2019 пенсії ОСОБА_1 як пенсіонеру військовослужбовцю, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з нарахуванням за бажанням позивача з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року як це визначено ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХХІ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до заяви позивача від 03.07.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу з 12.05.2020 державну (основну) пенсію по інвалідності відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХХІ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як норми прямої дії, з нарахуванням за бажанням позивача виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, (а не іншим підзаконними актами), на 1 січня відповідного року, (який з 01.01.2020 становить 5х4732,00=23 615,00 грн.), а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві різницю між належною до сплати відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХХІ, та фактично виплаченою пенсією за період з 03.07.2019 по 12.05.2020 в сумі 129 313,75 грн (сто двадцять дев'ять тисяч триста тринадцять гривень 75 коп.).
В якості підстав позову позивач вказує що відповідачем протиправно відмовлено в призначені пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема позивач зазначає те, що він до липня 2019 отримував пенсію як пенсіонер МВС; у липні 2019 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХХІ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ГУ ПФУ на власний розсуд протиправно призначило пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України № 796-ХХІ та не задовольнило заяву про призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
17.07.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15533/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
20.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляну на таке. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, розраховану з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати; відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потрібно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві; згідно до примітки до ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань; отже, зазначеною нормою визначено, що учасники ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві; як вбачається із назви ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби; таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, приписи ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і стали інвалідами; особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, набудуть право на обчислення розміру пенсії після внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХХІ та п. 9-1 постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210; суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача; нарахування сум різниці пенсій належить до компетенції пенсійного органу.
27.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, має право на пенсію, призначену на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
27.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить п. 2 позовних вимог викласти у наступній редакції: «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу з 03.07.2019 державну (основну) пенсію по інвалідності відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХХІ, як норми прямої дії, з нарахуванням за бажанням позивача виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, (а не іншим підзаконними актами), на 1 січня відповідного року, (який з 01.01.2020 становить 5х4732,00=23615,00 грн.), а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 01.08.1995.
Відповідно до вкладки № НОМЕР_2 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вкладка дійсна безстроково.
Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 08.12.2008, позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.
Відповідно до копії маршрутного листа Головного управління МВС України по Київській області від 18.05.1998 № 20/Ш-0173 капітан міліції ОСОБА_1 при участі в заходах по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС знаходився в 30-км зоні (зоні відселення) в 1986 році з 01.06 по 11.06. Кількість днів - 11. Номер наказу 0168-86.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 148927 позивачу вперше безстроково встановлено другу групу інвалідності з 19.04.1995 по захворюванню, пов'язаному з виконанням службових обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС. Зв'язок захворювань з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується постановою Центральної військово-лікарської комісії МВС України (протокол № 5 від 14.02.1995).
03.07.2019 позивач звернувся до Управління ПФУ в Деснянському районі м. Києва із заявою щодо встановлення йому розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням 262340004002 від 01.08.2019 ГУ ПФУ в м. Києві позивачеві призначено пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 03.07.2019.
10.03.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо отримання повного розрахунку пенсії, яку позивач буде отримувати в разі її призначення за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
24.03.2020 ГУ ПФУ в м. Києві листом за № 4900/6714/Ш-02/8-2600/20 повідомило позивача про те, що він перебуває на обліку в ГУ та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи в розмір відшкодування фактичних збитків внаслідок Чорнобильської катастрофи, розраховану з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019. Матеріали пенсійної справи перевірені, розрахунок пенсії відповідає чинному законодавству.
12.05.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
19.05.2020 ГУ ПФУ в м. Києві листом за № 2600-0304-8/62930 повідомило позивача, що його пенсійна справа перевірена та розрахунок пенсії відповідає чинному законодавству.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», регламентується Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок №1210).
Відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210 за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019 року.
З огляду на це чинними з 25.04.2019 є положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення рішення Конституційним Судом України змінено положення ч. 3 ст. 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.04.2019.
До того, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, викладено у такій редакції: « 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Відтак, у зв'язку із цими змінами у п. 9-1 Порядку № 1210 зникла прив'язка до «строкової дійсної служби».
Суд акцентує увагу і на тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту.
Отже, наведеним підтверджується, що п. 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак, може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.
При цьому особам, які отримують пенсію на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія розраховується за п. 9 Порядку № 1210.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18 (адміністративне провадження № К/9901/62803/18), від 26.03.2019 у справі № 816/99/18 (адміністративне провадження № К/9901/53192/18), від 23.04.2019 у справі № 822/1311/18 (адміністративне провадження № К/9901/62789/18), 23.04.2020 у справі № 816/1892/18 (адміністративне провадження № К/9901/65271/18).
Суд також вважає, що частину 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, зазначеною нормою визначено, що до військовослужбовців, які постраждали від Чорнобильської катастрофи є, зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, якщо вони відповідають ознакам, які наведені у ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд зазначає, що стаття 59 має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
З сукупного аналізу норм вбачається, що ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження служби.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з довідки МСЕ № 148927 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з 19.04.1995, захворювання, ТАК, отримане при виконанні службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС.
У маршрутному листі від 18.05.1998 № 20/Ш-0173 зазначається, що капітан міліції ОСОБА_1 при участі у заходах при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС знаходився у 30-км зоні з 01.06.1986 по 11.06.1986 (11 днів, наказ № 0168-86).
Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме в період знаходження позивача в зоні ЧАЕС в період 01.06.1986 по 11.06.1986 року, позивач проходив військову службу в органах внутрішніх справ (міліції), а тому відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку № 1210.
Як видно з матеріалів справи, зокрема, із протоколів про перерахунок пенсії станом на 25.11.2019, 29.04.2020, 10.06.2020 та із листа ГУ ПФУ у м. Києві № 15006-14922/Ш-02/8-2600/20 від 09.07.2020, пенсія позивачу рахується як призначена відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але розрахована відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210.
Так, як зазначалося вище, відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210 мають розраховуватися пенсії, призначені відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Беручи до уваги все викладене вище, позовні вимоги позивача в частині протиправності не призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають задоволенню, оскільки як видно з усіх матеріалів у сукупності, то пенсія ОСОБА_1 виплачується у розмірі, який розрахований відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210, яким регулюється призначення пенсії за ч. 3 ст. 59 вищевказаного Закону.
Зобов'язальна вимога щодо призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також не підлягає задоволенню як похідна.
Що стосується вимог про розрахунок пенсії ОСОБА_1 виключно у розмірі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), то варто зазначити таке.
Вище судом було встановлено, що п. 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підлягає застосуванню до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.
Відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210 за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв / 100), де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = (Зп (мін) х 5) / Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд першочергово виходить з того, що спір у цій справі виник внаслідок різного тлумачення учасниками спору формули обчислення розрахунку пенсії по інвалідності військовослужбовцям та військовозобов'язаним, інвалідність яких пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що передбачена п. 9-1 Порядку № 1210, та безпосередньо самої ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі змісту спірних у цій справі дій ГУ ПФУ у м. Києві вбачається, що пенсію позивачу було перераховано за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв / 100), визначеною п. 9-1 Порядку № 1210.
Отже, формулу, за якою пенсія ОСОБА_1 перерахована у цьому випадку, визначено пунктом 9-1 Порядку № 1210. Цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу), середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. Іншого способу (формули) для обчислення пенсії по інвалідності особам з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи чинним законодавством не передбачено.
У свою чергу, суд зазначає, що п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, враховується при обчисленні пенсії для розрахунку значення «Кзс» - середньомісячного коефіцієнту заробітної плати. При цьому суд акцентує увагу, що висновок позивача щодо необхідності перерахунку його пенсії виходячи безпосередньо з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати є хибним, оскільки п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати є не сталою величиною, з якої визначається розмір пенсії, а лише складовою формули для визначення середньомісячного коефіцієнту заробітку, з якого проводиться обчислення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Більше того, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, являє собою вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку № 1210, дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18 (адміністративне провадження № К/9901/62803/18) зазначив, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що пенсія ОСОБА_1 перерахована відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням формули, відображеної у п. 9-1 Порядку № 1210.
Суд принагідно зазначає, що зазначення у протоколах перерахунку пенсії умови призначення «ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не впливає на розмір пенсії позивача, оскільки такий розмір розраховано за формулою відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210, за якою розраховується саме пенсія за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин, пенсія позивачу розрахована вірно, за формулою, що передбачена п. 9-1 Порядку № 1210, і наведені вище положення Порядку не скасовані та є чинними.
Щодо позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, то, як видно з матеріалів справи, обмеження максимальним розміром не застосовувалося до пенсії ОСОБА_1 .
У свою чергу, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Аналогічний висновок викладено і Верховним Судом у його ухвалі від 12.07.2019 у справі № 620/4300/18 (адміністративне провадження № К/9901/18673/19).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко