Справа № 645/2834/20
Провадження № 1-кс/645/506/21
31 березня 2021 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
представник особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 від 01.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року про відмову у визнанні потерпілим,
ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою, в якій просить суд скасувати постанову прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 від 01.03.2021 р. у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 р. про відмову у визнанні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілим. Зобов'язати прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 доручити слідчому СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області у встановлений нею строк, вручити ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 р.
В обгрунтування скарги зазначив, що 26.12.2019 року за адресою АДРЕСА_1 , відбулося зіткнення автомобіля ТАТА LPT613/58 р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та автомобіля FORD FUSION р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останнього з діагнозом ЧМТ, СГМ, забій шийного відділу хребта, закритий перелом лучової кістки з правої сторони, було доставлено до КНП «МКЛШНМД» ім. проф. Мещанінова» ХМР..
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/57-А/20 від 03.02.2020 року, внаслідок ДТП водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Відповідно до обставин ДТП, автомобіль FORD FUSION виїжджав на просп. Московський з боку вулиці Енергетичної на зелений для нього сигнал світлофора. Автомобіль ТАТА в цей же час рухався по просп.. Московському, відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи звуко- та відеозапису також на зелений для нього сигнал світлофора, внаслідок таких дій водіїв було допущено зіткнення транспортних засобів.
Відповідно до висновку експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ТАТА ОСОБА_6 повинен був виконати норми 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до яких: п.12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. п. 12.4. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
При цьому фактична швидкість руху автомобіля ТАТА становила 68,4 км./год.
Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної експертизи водій автомобіля ТАТА ОСОБА_6 при обраній швидкості руху, яка перевищила максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, не мав технічної можливості шляхом своєчасного гальмування уникнути зіткнення з автомобілем FORD FUSION.
Постановою слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 30.03.2020 року, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, закрито кримінальне провадження № 12019220000001857 від 27.12.2019 року та зроблено висновок про те, що причиною ДТП стали виключно порушення, допущені самим ОСОБА_4 , які і перебували в безпосередньому причинному зв'язку із ДТП. Натомість, вину водія, який здійснив наїзд на транспортний засіб потерпілого, слідчий виключає, у зв'язку із відсутністю технічної можливості у вказаного водія запобігти ДТП шляхом своєчасного здійснення маневру або екстреного гальмування.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_4 було оскаржено таку до суду. В скарзі було надано оцінку протиправності висновків спірної постанови в світлі того, що водієм автомобіля FORD FUSION ОСОБА_4 порушено норми п.п. 8.7.3 та 8.10 Правил дорожнього руху, оскільки ним розпочато рух на червоний сигнал світлофора (що суперечить висновку експертизи відеозапису, відповідно до якого в момент початку руху даним водієм на світлофорному об'єкті горить зелений сигнал світлофора). Вказана оцінка полягає у тому, що досудове розслідування у даному випадку проведено не належним чином, не зібрано усіх необхідних доказів, які б забезпечили достовірність висновків експертизи та при цьому спотворено зміст отриманих у ході досудового слідства доказів. Так, зокрема, не зважаючи на те, що висновок експертизи вказує на виїзд водія автомобіля FORD FUSION на зелене світло світлофора, слідчим у оскаржуваній Постанові зроблено протилежний висновок про те, що він здійснював виїзд на червоне світло. Висновком експертизи встановлено, що водій автомобіля ТАТА рухався зі швидкістю 68,4 км./год та при цій швидкості не мав технічної можливості уникнути ДТП. Однак, при цьому така характеристика як завантаженість автомобіля, яка суттєво впливає на його 'гальмівний шлях, слідчим встановлена виключно зі слів самого водія вантажного автомобіля, хоча безпосередньо перед ДТП останній здійснив завантаження автомобіля товаром у юридичної особи (супермаркет АТБ) та повинен був мати при собі супровідні документи на вантаж, який перевозився. Однак, жодних дій, аби встановити дійсну вагу вантажного автомобіля, який здійснив наїзд на легковий, слідчим так і не було здійснено.
Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду від 23.06.2020 року (справа № 645/2834/20) було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Вказана ухвала була скасована ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.08.2020 року. Даною ухвалою Харківський апеляційний суд також скасував постанову слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 30.03.2020 р. про закриття кримінального провадження № 12019220000001857 від 27.12.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Скасовуючи ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду від 23.06.2020 року (справа № 645/2834/20) Харківський апеляційний суд дійшов висновку про передчасність висновків слідчого, якими він обґрунтовує у своїй постанові необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
ОСОБА_4 звернувся 23.02.2021 року засобами поштового зв'язку з заявою, до Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області копію якої надано також Немишлянському відділу Харківської місцевої прокуратури №3, в якій просив надати інформацію щодо стану досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року, виходячи з наявності ухвали Харківського апеляційного суду від 12.08.2020 року, якою було, у тому числі, скасовано постанову слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 30.03.2020 р. про закриття кримінального провадження № 12019220000001857 від 27.12.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та, беручи до уваги що події, які відбулись 26.12.2019 року, призвели до отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
На вказану заяву було надано відповідь Харківською місцевою прокуратурою № 3 від 02.03.2021 року в якій зазначено, що кримінальне провадження № 12019220000001857 від 27.12.2019 року перебуває в провадженні СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області. Крім того, у даному листі, зазначено, що заява ОСОБА_4 в частині визнання його потерпілим була вирішена процесуальним керівником.
Так, постановою від 01.03.2021 року прокурором Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 вважає оскаржувану постанову незаконною, такою, що порушує його права та законні інтереси, і підлягає скасуванню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілим, прокурор виходив з того, що ДТП, яке мало місце 26.12.2019 р. сталося у тому числі, з причин порушення водієм ОСОБА_4 вимог ПДР України. Вважає, що оскаржувана постанова не є вмотивованою, так як не містить жодної підстави вважати ОСОБА_4 особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України.
У свою чергу, завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_4 (діагноз ЧМТ, СГМ, забій шийного відділу хребта, закритий перелом лучової кістки з правої сторони ) внаслідок подій, які сталися 26.12.2019 року, підтверджується витягом даних про пацієнта ОСОБА_4 від 26.12.2019 року КНП «МКЛШНМД» ім. проф. Мещанінова» ХМР, висновком судово-медичної експертизи №12-14/57- А/20 від 03.02.2020 року, яким констатовано, що внаслідок ДТП 26.12.2019 року водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Крім того, про отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості внаслідок ДТП 26.12.2019 року вказує сам прокурор у спірній постанові від 01.03.2021 р.
Також вважає, що оскаржувана постанова складена всупереч вимог 110 КПК, а саме ч.5 п.2, згідно якої, постанова слідчого, прокурора складається мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Отже, кримінальним процесуальним законодавством передбачена можливість відмови слідчим чи прокурором у наданні статусу потерпілого виключно особі, якій однозначно та безсумнівно не була спричинена моральна, фізична або майнова шкода.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону, навіть наявність сумніву в тому, чи була завдана особі відповідна шкода, або ні, виключає можливість прийняття рішення про відмову у визнанні її потерпілим, оскільки для такого рішення необхідна наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що шкоду не було завдано.
Прокурором в оскаржуваній постанові лише вказано про отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, проте, не надано жодних оцінок зазначеному.
Щодо доводів прокурора, в контексті відмови у визнанні ОСОБА_4 потерпілим через висновки, що ДТП, яке мало місце 26.12.2019 р. сталося у тому числі, з причин порушення водієм ОСОБА_4 вимог ПДР України, вважає, що такі підлягають відхиленню як обставини неможливості визнання його потерпілим у кримінальному провадженні з наступних мотивів: приписів ч.1 ст.55 КПК України та Рекомендації Rec (2006) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 р., за якими, під поняттям "потерпілий" слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів; оцінка прокурором висновків авто технічної, фототехнічної експертиз та експертизи звуко і відеозапису зводиться до дублювання висновків постанови слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 30.03.2020 року про закриття кримінального провадження № 12019220000001857 від 27.12.2019 року, яка була скасована у судовому порядку ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.08.2020 року (справа № 645/2834/20), витяг з ЄДРСР додається.
Таким чином, в органу прокуратури не було очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 не завдано шкоду (навпаки - в матеріалах кримінального провадження наявні необхідні документальні підтвердження факту спричинення шкоди ОСОБА_4 ).
На підставі всього вищевикладеного зазначає, що, йому була завдана фізична шкода у вигляді тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, в площині спірної постанови щодо тверджень прокурора про порушення ПДР обома водіями, як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_4 , беручи до уваги настання наслідків, передбачених ст. 286 КПК України у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , спірна постанова про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні, підлягає скасуванню. Враховуючи, що кримінальне провадження № 12019220000001857 від 27.12.2019 року перебуває в провадженні СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області, у якого саме слідчого, заявнику невідомо, оскільки Немишлянським ВП ГУНП в Харківській області не надано жодної відповіді на його заяви, а органом прокуратури в листі від 02.03.2021 ОСОБА_4 не повідомлено ПІБ слідчого, вважає, що його права як потерпілого можуть бути відновлені у спосіб зобов'язання прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 доручити слідчому СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області у встановлений нею строк, вручити ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року.
Також зазначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав 10.03.2021 року у своїй поштовій скриньці простою кореспонденцією (копію конверту додає), отже строк на її оскарження спливає 19.03.2021 року, отже строки для звернення зі скаргою до слідчого судді ним не пропущено.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 доводи скарги підтримав, та зазначив, що оскільки ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та йому спричинено моральну та матеріальну шкоду, то існують усі підстави для визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12019220000001857.
Представник Немишлянської окружної прокуратури у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що СВ ВП № 2 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року за ч. 1 ст. 286 КК України.
22.02 2021 року ОСОБА_4 подано прокурору Харківської місцевої прокуратури №3 заяву про визнання ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року за ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 від 01.03.2021 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Підставою для відмови ОСОБА_4 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12019220000001857 стало те, що на даний час досудове слідство триває та проводяться слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення, тому клопотання ОСОБА_4 про визнання його потерпілим на даний час є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.
При цьому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України).
Окрім того, імперативним приписом, зафіксованим у ст. 7 цього Кодексу, законодавець визначив, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, доступ до правосуддя тощо.
Як зазначено у ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Приписами ст. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Системний аналіз положень кримінального-процесуального закону дає підстави вважати, що процесуальне значення визнання особи потерпілою фактично означає завдання фізичній особі, моральної, фізичної або майнової шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням та як наслідок отримання цією особою відповідних прав, зокрема прав знати про рух кримінального провадження, подавати докази, заявляти відводи і клопотання, давати пояснення, показання або відмовитися їх давати, оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, мати представника тощо.
Визначення процесуального статусу особи у кримінальному провадженні залежить, зокрема, від об'єкту та об'єктивної сторони того чи іншого складу злочину, оскільки є низка злочинів, у яких шкода завдається лише державним та суспільним інтересам, а відтак участь потерпілих у таких кримінальних провадженнях не передбачена.
Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи особи було порушено; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Як вбачається з ухвали Харківського апеляційного суду від 12.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року скасовано. Скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 30.03.2020 р. про закриття кримінального провадження № 120192200000001857 від 27.12.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України задоволено. Постанову слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 30.03.2020 р. про закриття кримінального провадження № 120192200000001857 від 27.12.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України скасовано. Матеріали кримінального провадження направлено прокурору для організації досудового розслідування.
В матеріалах скарги мається лист слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 31.03.2021 року, з якого вбачається, що 05.03.2021 року на виконання вказівок процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 120192200000001857 від 27.12.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, слідчим винесено постанову про призначення комплексної експертизи відео-, звукозапису та автотехнічної експертизи та матеріали зазначеного кримінального провадження разом із вказаною постановою для проведення експертизи направлено до Національно - наукового центу «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бакаріуса».
Дослідивши доводи особи, яка подала скаргу, та зміст оскаржуваної постанови на предмет її обґрунтованості, слідчий суддя доходить висновку, що постанова прокурора не обґрунтована з наступних підстав.
В матеріалах скарги мається ухвала Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, зі змісту якої вбачається, що відповідно до висновків експертизи, обидва водії мали можливість уникнути зіткнення шляхом виконання відповідних правил дорожнього руху свідчить про наявність спільної вини обох водіїв. Проте, як зазначено в постанові про відмову в задоволені клопотання від 01.03.2021 року, ДПТ сталося у тому числі з причин порушенням водієм ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України.
Всупереч вказаних вимог прокурор не навів очевидні та достатні підстави вважати, що події ДТП знаходяться в причинному зв'язку з діями ОСОБА_4 , крім того останньому не завдано тілесні пошкодження з посиланням на певні докази та слідчі дії, а прийти до висновку, що прокурором під час досудового розслідування вчинено всі можливі дії по перевірці факту щодо спричинення заявнику шкоди, виходячи з відсутності у слідчого судді матеріалів кримінального провадження, не можливо.
Прокурор правом заперечувати доводи скарги не скористався, доказів на підтвердження повноти слідства та обґрунтованості постанови про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 у зазначенного кримінальному провадженні слідчому судді не надав.
Виходячи з практики ЄСПЛ ефективним розслідування, як вказано в рішенні ЄСПЛ у справі «КУЛІК ПРОТИ УКРАЇНИ», буде, якщо органи державної влади здійснять всіх заходів для отримання усіх наявних доказів, які мають стосунок до події, зокрема показів очевидців та експертних висновків тощо, однак в даному кримінальному провадженні цього зроблено не було.
Вказане свідчить про не вичерпання органом слідства всіх можливостей щодо встановлення факту спричинення шкоди ОСОБА_4 , що є обов'язком слідчого, прокурора згідно ч. 1 ст. 92 КПК України.
За вказаних обставин скарга в частині скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, за результатом розгляду скарги на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим слідчий суддя може або скасувати рішення (постанову) слідчого, або відмовити у задоволенні скарги.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Щодо зобов'язання прокурора вчинити певні дії, а саме: доручити слідчому у встановлений ним строк, вручити ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у зазначеному кримінальному провадженню, не підлягає задоволенню і з тих підстав, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України слідчий та прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Таким чином, слідчий суддя в межах розгляду скарги на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим не наділений відповідними процесуальними повноваженнями для вирішення питання про зобов'язання прокурора визнати потерпілим у кримінальному провадженні. Крім того, відповідно до змісту КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого(ч.2 ст.55 КПК України). Тобто за відсутності рішення про відмову у залученні потерпілим, особа, яка звернулась із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заявою про залучення її до провадження як потерпілого, наділена процесуальними правами потерпілого.
За змістом ст.9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об'єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Крім того, вимоги п.3 ч.2 ст.307 КПК України застосовуються слідчим суддею лише у випадку зобов'язання слідчого чи прокурора вчинити дію, яку він зобов'язаний вчинити.
Аналіз викладених обставин справи і діючого законодавства свідчить, що є підстави для часткового задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 303-307, 372 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 від 01.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Постанову прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 від 01.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12019220000001857 від 27.12.2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілим - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено та оголошено 28 квітня 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1