Справа № 645/7910/19
Провадження № 2/645/116/21
21 квітня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого -судді Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Овсяник Сергій Анатолійович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002257 від 01.08.2018,
представник відповідача - адвокат Чернікова Софія Олегівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5418 від 22.03.2019,
представник третьої особи - адвокат Іванова Наталя Олександрівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5390 від 27.02.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про вселення і зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, у якому, з урахуванням уточнень та змін позовних вимог, просить вселити позивача у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні ним спільною квартирою.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що 26.12.2010 року ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_5 взяли у позивача у борг 42250 доларів США, що за курсом національної валюти на той період становило 336538 гривень, проте, у вказаний строк гроші не повернули. 27.03.2012 року рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова стягнуто з боржників суму боргу у розмірі 336538 гривень на користь позивача. боржники добровільно не виконали рішення суду, у зв'язку з чим приватний нотаріус Чуприна Г. О., відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до Акту про проведення електронних торгів від 25.03.2015 року, затвердженого в.о. начальника виконавчої служби Фрунзенського району Харківського міського управління юстиції від 25 березня 2015 року і протоколу №58993 проведення електронних торгів, сформованого 06.03.2015 державним підприємством «Інформаційний центр» засвідчила, що ОСОБА_1 , належить на праві власності 1/5 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2015 року, номер запису про право власності 9923226. Відповідачі чинять перешкоди у користуванні житловим приміщенням, позивач не має можливості зайти у квартиру, жити, користуватись і розпоряджатись своїм майном, що є порушенням його законних прав. Добровільно пускати у квартиру, виділяти і визначати порядок користування кімнатами відповідачі відмовлються. У зв'язку з неправомірними діями відповідачів позивач позбавлений права та можливості користуватись своєю власністю.
Ухвалою суду від 13січня 2020 року цивільну справу за вказаною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
18.02.2020 року представник ОСОБА_2 адвокат Бреславець М.Г. надала суду письмові пояснення по справі.
01.07.2020 від адвоката Іванової Наталі Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача. До заяви також надала клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі.
01.07.2020 року також надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Головкова О.М. про залучення служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 06.10.2020 року клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Іванової Н.О. та представника ОСОБА_2 адвоката Головкова О.М. задоволені, залучено до участі у справі ОСОБА_3 та службу у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою суду від 30.11.2020 підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 12.03.2021 в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про призначення будівельно - технічної експертизи - відмовлено.
Ухвалою суду від 21.04.2021 в задоволенні повторного клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_7 про призначення будівельно - технічної експертизи - відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Овсяник С.А. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав відповідно пояснення та просив вселити ОСОБА_1 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні належним йому житловим приміщенням. Також зазначив, що на цей час ведуться переговори з відповідачем з питання вселення, але позитивні результати відсутні, позивач до теперішнього часу не вселений. Крім того вказав, що відсутні докази чинення перешкод у користуванні житловим приміщенням, оскільки процес вселення був проведений шляхом переговорів з відповідачем та була отримана негативна відповідь.
Представники відповідача - адвокат Чернікова С.О. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити в повному обсязі та надавала пояснення по справі.
Представник третьої особи - адвокат Іванова Н.О.заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просила відмовити в повному обсязі та надавала пояснення по справі.
Представник служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Неонета О.І. у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 20.04.2006 за № 4257 виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комінального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1/5 частині кожному.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова 27.03.2012 року з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 стягнуто суму боргу у розмірі 336538,00 гривень на користь ОСОБА_1 , згідно складеної сторонами розписки.
05.06.2015 свідоцтвом (зареєстрованим в реєстрі за № 1456) приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акта про проведення електронних торгів від 25.03.2015 року затвердженого в.о. начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 25 березня 2015 року ОСОБА_10 та Протоколу № 58993 проведення електронних торгів сформованого 06.03.2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр», посвідчила, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності майно, що складається з: 1/5 частини квартири номер АДРЕСА_1 , яке придбане ОСОБА_1 за 53884,47 грн., що раніше належало ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про правовласності на житло реєстраційний № 8-06-255194 від 20.04.-2006 року, виданого ВПЖФ УКМ та П Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 03.05.2006 року за реєстровим № П-8-27781.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири номер АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 20.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2018 виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Фесенко О.Ю. зареєстрованого в реєстрі № 10/2017 - ОСОБА_3 є власником 4/15 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 після померлих батька ОСОБА_9 та матері ОСОБА_8 .
Таким чином суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 є власником 7/15 частини квартири номер АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 є власником 5/15 частини квартири номер АДРЕСА_1 .
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України учасники спільної часткової власності здійснюють свої права за їх згодою та можуть домовитись про порядок користування і володіння майном, яке перебуває у їх спільній власності. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (частина перша статті 183 ЦК України).
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Позивачем не надано доказів виділу частини квартири в натурі та не надано доказів вчинення перешкод позивачу у користуванні цим майном, зокрема, де, коли та яким чином були здійснені перешкоди. Факт вчинення перешкод виходячи підтверджується лише з пояснень сторони позивача, матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Однак, право власності за своєю правовою природою не є необмеженим.
На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
З огляду на ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законодавчі обмеження здійснення права власності, які пов'язані із особливостями правового регулювання інституту права спільної власності містяться у спеціальних нормах глави 26 першого розділу Книги третьої Цивільного кодексу України «Право спільної власності».
Зокрема, як убачається із ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Така компенсація може мати разовий або періодичний характер залежно від домовленості сторін або обставин справи.
За таких обставин вселення за судовим рішенням учасника спільної власності на житлове приміщення до іншого при відсутності технічної можливості поділу, виділу або встановлення порядку користування житлом, не узгоджується із частиною третьою статті 358 ЦК України.
Крім того згідно матеріалів справи стороною відповідача та третьої особи було подано два клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи для вирішенняпитання можливості виделення частки квартири та встановлення порядку користування та дотримання прав співвласників нерухомого майна у випадку вселення позивача до квартири. Але сторона позивача в особі адвоката Овсяник С.А. обидва рази заперечували проти клопотання, зазначивши, що це приведе до затягування вирішення справи. Клопотань з боку позивача про призначення експертизи до суду не надходило.
Крім того, стаття 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла чи іншого володіння.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, за наявності у національному праві відповідної норми частини третьої статті 358 ЦК України, вселення за судовим рішенням учасника спільної власності до іншого, який використовує приміщення для постійного проживання, за відсутності можливості надання учаснику спільної власності, який звернувся з такими вимогами, у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності порушує як право на недоторканість житла, гарантоване Конституцією України, так і право на повагу до свого житла, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак ч. 3 ст. 358 ЦК України передбачає у цьому випадку право власника вимагати компенсації.
Виходячи із застосування практики Європейського Суду з прав людини при здійсненні правосуддя, термін «житло» в тлумаченні Суду означає насамперед місце, де особа є «вдома». Цей висновок здійснено в результаті аналізу семантичного значення цього терміну офіційними мовами Конвенції. Так, в англійському тексті вживається «home», що значить дім, житло; батьківщина; at home - удома; у французькому - «domicile» -житло; місце проживання; а domicile - вдома. Тобто наголос робиться на аспекті важливості об'єкту (помешкання) для особи, задоволення її потреб, а не на характеристиці самого об'єкту, приміром, його відповідності певним вимогам. Для порівняння, у статті 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно доч. 1 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Визначати предмет та підстави позову відповідно до ст. 13, 49, 175 ЦПК є виключним правом позивача.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстава позову обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив вселити його до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Частиною першоюстатті 383 ЦК Українитастаттею 150 ЖК УРСРзакріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Такими доказами на підтвердження наявності перешкод у користуванні майном, що належить особі на праві власності, зокрема у його вселенні до спірного житлового приміщення можуть бути: акти про не допуск до належного особі на праві власності майна, звернення до правоохоронних органів, пояснення осіб, які можуть підтвердити ті чи інші обставини, які мають значення для вирішення справи, показання свідків тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано доказів про надання власнику у його володіння та користування належної йому частини спільного майна в натурі.
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, тому суд покладає судові витрати на позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 43, 81, 141, 258 - 259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, ст. 15, 16, 316, 317, 319, 358, 383, 391 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про вселення і зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Представник позивача - адвокат Овсяник Сергій Анатолійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002257 від 01.08.2018, адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача - адвокат Чернікова Софія Олегівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5418 від 22.03.2019, адреса: м. Харків, вул. Лебединська, буд. 3, оф. 2.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник третьої особи - адвокат Іванова Наталя Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5390 від 27.02.2019 року, адреса: м. Харків, вул. Лебединська, буд. 3, оф. 2.
Третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26450870, адреса: м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 17.
Повний текст судового рішення складено 30.04.2021 року.
Головуючий суддя -