Суддя Черняк В. Г.
Справа № 644/6893/20
Провадження № 2/644/496/21
29.04.2021
(заочне рішення)
29 квітня 2021 року м. Харків.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Черняка В.Г.,
за участю:
секретаря судових засідань - Красовської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 132 987,78 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Представник позивача за довіреністю надав суду клопотання, в якому позов підтримав та просив суд розглядати справу без його участі з прийняттям заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду, про поважність причин неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавала.
З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 б/н від 20.07.2011 року, між відповідачем та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «Приватбанк», укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказаний кредитний договір було укладено між сторонами шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.37).
Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконувала. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 31.07.2020 року, становить 545 280,18 грн. та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 18 688,59 грн., заборгованість за відсотками - 521 532,69 грн., пеня - 5058,90 грн. (а.с.15-18).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24.03.2016 року позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 були задоволені, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» вказаним рішенням суду було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 20.07.2011 року в розмірі 27 999,99 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 18 688,59 грн., заборгованість за процентами - 6981,16 грн., пеня та комісія - 520,72 грн., штрафи 500,00 та 1309,52 грн., судові витрати 1218,00 грн. (а.с. 12-14).
Враховуючи зазначене рішення суду, позивачем було розраховано розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 шляхом віднімання вже стягнутих сум за рішенням суду. Отже, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 , що підлягає стягненню за заявленими позивачем вимогами, за розрахунком позивача становить 132 987,78 грн та складається з заборгованісті по процентам за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до положень ст.ст. 549, 625, 1048, 1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, неустойки (штраф, пеня) у разі порушення боржником зобов'язання. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 20.07.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у вказаній анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.10.2011 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. З таких же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, оскільки вони також не містять підпису позичальника. Отже, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Отже підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами відсутні та позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (тіла кредиту). Проте, така вимога позивача вже буда задоволена рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24.03.2016 року.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих процентів та пені, у зв'язку з чим, в задоволенні позову слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76, 81, 141, 264, 265, 279, 280 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд -
В задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, враховуючи п. 15.5. Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення,
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий - суддя: Черняк В. Г.