Справа № 643/20256/20
Провадження № 2/643/2195/21
26.04.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Афанасьєва В.О.,
за участі секретаря судових засідань Абдуллаєвої А.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить здійснити поділ майна: квартиру АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за позивачем право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у шлюбі з відповідачкою з 07.02.2004 року. Шлюб було розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.06.2020. В період шлюбу за спільні кошти було набуте відповідне спірне майно, а саме квартира за наступною адресою: квартира АДРЕСА_1 . На даний час позивач та відповідач проживають майже окремо. Припинивши ведення спільного господарства. Відповідач, коли буває в спірній квартирі намагається висилити його з неї, та вказує, що ця квартира належить тільки їй і вона найближчим часом намагається виставити її на продаж.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.12.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного.
04.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , є особистою приватною власністю дружини, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто. 03.11.1998 відповідач купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . 07.02.2004 вона з відповідачем зареєструвала шлюб в Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського управління юстиції. 27.04.2021 . ОСОБА_4 продала однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 за 278600, 00 грн. Того ж дня, 27.04.2011, ОСОБА_4 придбала чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 100 000,00 грн. Таким чином, спірна квартира АДРЕСА_1 , придбана виключно за її особисті кошти, які вона отримала за договором купівлі-продажу однокімнатної квартири.
09.02.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позов підтримав та зазначив, що з весни 1997 року знаходився зі ОСОБА_5 у цивільному шлюбі та разом проживали за адресою: АДРЕСА_4 , разом з його батьками та вели спільне господарство. Назбиравши грошей, вони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , оформив її на ОСОБА_4 07.02.2004 між ним та відповідачем зареєстровано шлюб. В цій однокімнатній квартирі народились їх спільні діти. У зв'язку з тим, що відповідач з 2003 року не працювала, ОСОБА_3 , як єдина працююча людина в нашій сім'ї, утримував усю родину, сплачував комунальні послуги за однокімнатну квартиру, робив ремонт, обставляв її меблями. 27.04.2011 квартира придбана не тільки за кошти з продажу однокімнатної квартири, оформлену на ОСОБА_4 , а й на гроші, які позивач позичав у свого брата. Крім того, позивач зареєстрований у спірній квартирі з 21.09.2011, мешкає у ній. Під час придбання спірної квартири він з відповідачем ходили до нотаріуса і він надаючи згоду на купівлі цієї квартири розумів, що буде її співвласником.
12.02.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення у яких вона зазначила, що з наведеними доводами позивача не погоджується в повному обсязі та заперечує факти викладені ним. Наголошує на тому, що не дивлячись на придбання за роки перебування в офіційному шлюбі з позивачем спірної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , остання є особистою приватною власністю дружини, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто. Твердження позивача, що однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , придбана на спільні кошти під час «цивільного шлюбу», є необґрунтованим, оскільки для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримали в повному обсязі.
Відповідач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.06.2020 шлюб між сторонами розірвано. З цього ж рішення вбачається, що шлюб між сторонами був зареєстрований 07.02.2004.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. 27.04.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 2731, ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 . Продаж зазначеної квартири проводився за 100000,00 грн. (а.с. 49)
Право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 30019591 від 19.05.2011, сформованим ПН ХМНО Гібадуловою Л.А (ас. 51).
Також ОСОБА_4 на праві власності належала однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яку 27.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 186 продано за 278000,00 грн. (а.с. 47)
Позивачем на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 18.02.2021 про витребування оригіналу розписки від 25.04.2011 та оригіналу розписки про повернення грошових коштів від 05.01.2016, суду надано розписку від 25.04.2011 про те, що ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 200 000 грн. та розписку від 05.01.2016 ОСОБА_6 про те що ОСОБА_3 повернув йому борг у розмірі 200 000 грн. (а.с.103).
Про те надані позивачем розписки від 25.04.2011 та 05.01.2016 не є оригіналами, а кольоровим копіями. Тому суд, не може визнати ці докази належними та допустимими, оскільки позбавлений можливості оглянути в судовому засіданні оригінали наданих розписок.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є рідним братом позивача, пояснив, що його брат ОСОБА_3 25.04.2021 почив у нього в борг грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. для покупки квартири АДРЕСА_1 . У 2016 році брат йому в повному розмірі повернув йому грошові кошти.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який був сусідом позивача та відповідача, пояснив, що знайомий з позивачем приблизно 1999 року, проживали разом у одному будинку, жили практично однією сім'єю. У 2011 році позивач попрохав його супроводити з грошима, коли вони купували квартиру, в якій вони зараз мешкають. Вони внесли гроші до банку та поїхали. Грошей у позивача було приблизно 30000 доларів США. Про те, що позивач позичав у когось гроші йому невідомо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою відповідача ОСОБА_4 , пояснила, що позивач та її рідна сестра придбали спірну квартиру під час шлюбу. У сестри була однокімнатна квартира, яку вони продали, а позивач позичив кошти у свого брата на які вони придбали чотирьох кімнатну квартиру. Однокімнатну квартиру вони продали за 35 000 доларів США, а чотирьох кімнатну придбали за 55000 доларів США. Також зазначила, що спірна квартира придбана за спільні гроші її сестри та позивача. У неї гарні стосунки із її сестрою із позивачем по справі ОСОБА_3 .
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи немає, їх показання об'єктивно підтверджуються і не спростовуються іншими зібраними у справі доказами.
Позивачем суду надані копії видаткових накладних та копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, які підтверджують факт участі в утриманні ОСОБА_3 спірної квартири (а.с. 65-73).
Згідно ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ч. 2 вказаної статті неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 вказаної статті у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони з 07.02.2004 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 30.06.2020, та під час шлюбу 27.04.2011 ОСОБА_4 продала однокімнатну квартиру, яка належала їй на праві власності за 278600,00 грн., що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 27.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О.А., з метою купівлі спірної квартири, позивач ОСОБА_3 25.04.2011 позичив у борг грошові кошти у розмірі 200000,00 грн. у свого брата для придбання спільної квартири з позивачем, які в подальшому йому були повернуті, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , наданими ними в судовому засіданні, 27.04.2011 в той же день, коли ОСОБА_5 продала однокімнатну квартиру, подружжя придбало нерухоме майно, на ім'я відповідача, а саме квартиру АДРЕСА_1 за 100000,00 грн., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. від 27.04.2021 за № 2731. Доказів того, що в цей період часу вчинялись інші правочини, сторонам не надано.
Отже суд приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_1 придбана за спільні гроші ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час шлюбу.
Таким чином, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу за спільні гроші подружжя, то така є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв'язку з чим суд доходить висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , одночасно припинивши право власності на 1/2 частини відповідача на зазначену квартиру.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору у розмірі 9334,30 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.
Здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , яка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 10 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.04.2021.
Суддя В.О. Афанасьєв