ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2021 року м. Київ №640/3928/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не складання та не надання ОСОБА_1 подання до органу Казначейства на повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 41630,33 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скласти та надати ОСОБА_1 подання до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 41 630,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 вересня 2017 року позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивачем було зазначено, що оскільки однією з обов'язкових підстав для посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна є внесення особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, перед укладенням договору купівлі-продажу нерухомості, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, що складає 41630,33 грн.
Позивач також вказує на те, що житло ним придбавалось вперше, а тому відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він не є платником відповідного збору та не повинен був сплачувати такий.
Втім, відповідачем відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору, з посиланням на звернення до суду для встановлення для цього правових підстав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності складає 3 роки, в той же час позивач сплатив збір 13 вересня 2017 року, а звернення до суду мало місце 17 лютого 2021 року, тобто з пропущенням 3 річного терміну.
Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти висновків відповідача, та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13 вересня 2017 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований в реєстрі за №1072. Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна становить 4163033,28 гривень.
Позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 41630,33 грн. відповідно до квитанції №ПН844732 від 13 вересня 2017 року.
04 грудня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 41630,33 грн.
За результатами розгляду даної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 24 грудня 2020 року №2600-0603-8/183679 надало позивачу відповідь, якою пропонувало останньому для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду.
Не погодившись із вищенаведеною відмовою та вважаючи, що відповідач зобов'язаний сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення йому суми помилково сплачено збору, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон № 400/97).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13 вересня 2017 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований в реєстрі за №1072. Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна становить 4163033,28 гривень.
Згідно з наявною у справі копією квитанції №ПН844732 від 13 вересня 2017 року позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % вартості придбаного майна в сумі 41630,33 грн. Отримувачем коштів згідно вказаного платіжного доручення є ВДК у Подільському районі міста Києва.
При цьому суд звертає увагу, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (індексний номер довідки 230703593), сформованого 02 листопада 2020 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 13 вересня 2017 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.
Водночас суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, не надано.
У той же час посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
У постанові від 03 липня 2018 року (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/412/17, від 14 лютого 2018 року №К/9901/1783/18 від 20 лютого 2018 року №К/9901/404/17.
Таким чином суд дійшов висновку, що дійсно 13 вересня 2017 року позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 41630,33 грн.
Враховуючи викладене суд зазначає, що частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Отже, виходячи із встановлених обставин по справі, а також доказів у справі, що вище вказане нерухоме майно було придбано позивачем вперше та виходячи з вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 13 вересня 2017 року.
Втім, суд зазначає, що такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 41630,33 грн., сплаченого відповідно до квитанції №ПН844732 від 13 вересня 2017 року.
Крім цього, суд не приймає до уваги позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяв щодо порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у формуванні подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві щодо повернення позивачу помилково сплачених коштів листом №2600-0603-8/183679 від 24 грудня 2020 року, тому моментом виникнення спірних правовідносин в даній адміністративній справі є 24 грудня 2020 року, а не 13 вересня 2017 року, як помилково вважає відповідач.
Позивач звернувся до суду 17 лютого 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи всі обставини, встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати відповідному територіальному органу казначейської служби подання щодо повернення позивачу суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 41630,33 грн. сплаченого відповідно до квитанції №ПН844732 від 13 вересня 2017 року.
Отже, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 24 грудня 2020 року №2600-0603-8/183679 надало позивачу відповідь, якою пропонувалося останньому для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду, суд приходить до висновку про невиконання, за наявності на це правових підстав, відповідачем свого обов'язку по зверненню до відповідного територіального органу Казначейства з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 13 вересня 2017 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу свідчить про протиправність таких дій.
Враховуючи всі обставини, встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати відповідному територіальному органу казначейської служби подання щодо повернення позивачу суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 41630,33 грн. сплаченого відповідно до квитанції №ПН844732 від 13 вересня 2017 року.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не складання подання до органу Казначейства на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 41 630,33 грн.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скласти подання до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 41 630,33 грн.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко