ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2021 року м. Київ № 640/3240/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту також - відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича у формі повідомлення від 24.01.2020 про повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020 № 640/17837/19 без прийняття до виконання та зобов'язати уповноважених працівників відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020 № 640/17837/19.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання з посиланням на ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, є протиправним та необґрунтованим.
Відповідач не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято рішення по справі № 640/17837/19, яким присуджено зокрема стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 768,40 (п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення набрало законної сили 17.12.2019. За рішенням суду позивачем отримано виконавчий лист від 09.01.2020 № 640/17837/19 та заявою від 17.01.2020 виконавчий лист направлено на виконання до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, функціональним правонаступником якого відповідно до п. 3 Постанови КМ України № 870 від 09.10.2019 є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
24.01.2020 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух Олег Ярославович прийняв рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.
Таке рішення виконавець мотивував посиланням на ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлений обов'язок всіх органів державної влади, їх посадових і службових осіб діяти виключно в межах, порядку та спосіб, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами частини 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно п. 26 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач згідно з ч.2 цієї ж статті за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою він подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Таким чином, ураховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, примусове виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами казначейства, можливо лише за умови, що вказані органи здійснюють казначейське обслуговування коштів боржника, при цьому кошти, на які звертається стягнення, є бюджетними.
Боржником за виконавчим листом є територіальний орган Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 25-р від 21.01.2004 «Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України» визначено ВАТ «Ощадбанк» уповноваженим банком, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України.
Отже, на рахунках пенсійного органу зберігаються кошти, які не включаються до складу Державного бюджету України, а тому органи казначейства України не уповноважені виконувати рішення про списання коштів з цих рахунків, у зв'язку з чим на спірні правовідносини не поширюється дія статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги щодо скасування прийнятого відповідачем повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24.01.2020.
В той же час, у своїх позовних вимогах позивач просить зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 № 640/17837/19.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Виходячи з положення частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд в даному випадку не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача приймати будь-яке рішення.
Водночас, з метою належного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.01.2020 № 640/17837/19, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Відповідно до ч.8 ст.139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.
Ураховую, що позивачем згідно з квитанції від 08.02.2020 № 91629 сплачено 1 681,60 грн, суд зауважує, що належним для стягнення з відповідача судовий збір з урахуванням заявлених позовних вимог є 840,80 грн.
Решта суми судового збору може бути повернуто за заявою позивача.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича у формі повідомлення від 24.01.2020 про повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020 № 640/17837/19 без прийняття.
3. Зобов'язати уповноважених працівників відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.01.2020 № 640/17837/19, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д, код ЄДРПОУ 43315602)
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко