ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2021 року м. Київ № 640/24736/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі також - ГУ ПФУ в м.Києві, Управління, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії, що полягають у виплаті призначеної з 28.04.2020 пенсії з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати перерахувати та виплати пенсію ОСОБА_1 призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 28.04.2020 без застосування обмежень граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає неправомірними дії ГУ ПФУ в м.Києві в обмеженні розміру виплат пенсії відповідно до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону № 2262 станом на 2016 року визнано не конституційним та не можу застосовуватись.
Ухвалою суду від 16.10.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
02.12.2020 відповідач через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подав відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволенні позову відмовити з обґрунтувань наведених у відзиві. При цьому судом встановлене помилкове посилання відповідача у відзиві на те, що пенсія позивачеві була призначена 31.01.2015, що спростовується документами наявними в матеріалах справи..
Позивач скористався своїм правом та подав відповідь на відзив 02.12.2020.
Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Наказом начальника генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.03.2020 №176 ОСОБА_1 звільнено із військової служби у відставці за підпунктом «б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2020 №78 позивача виключено із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного в м.Києві військового комісаріату.
ОСОБА_1 , з 28.04.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійна справа №2601044354.
Згідно із протоколом Управління від 13.05.2020 основний розмір призначеної пенсії (70% грошового забезпечення) становив 20139,71 грн, а сума до виплати (починаючи з 28.04.2020) - 16 380,00 грн.
З 22.06.2020 ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №437511, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №437511 від 23.06.2020, довідкою №74 від 24.06.2020 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
У зв'язку із поданою заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсії по інвалідністю, Управлінням було сформовано нову пенсійну справу ОСОБА_1 №2601044768 основний розмір призначеної пенсії став становити 23484,81 грн. (80% грошове забезпечення, з урахуванням підвищень та надбавок до пенсії - учасника АТО, учасника бойових дій), сума до виплати - 17120,00 грн.
29.07.2020 позивачем подано заяву про перерахунок пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни. З 01.09.2020 відповідачем перераховано пенсію ОСОБА_1 - 80% грошового забезпечення, з урахуванням підвищень та надбавок до пенсії - інваліда війни 2 групи, при виконанні обов'язків військової служби - яка стала становити 29505,81 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 17120,00 грн.
02.09.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з дати призначення пенсії.
Листом від 05.10.2020 №2253923183/С-02/8-2600/20 ГУ ПФУ в м.Києві повідомлено, що виплата пенсії здійснюється відповідно до норм чинного законодавства, оскільки обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, встановлено ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (надалі також - Закон №2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною 7 ст.43 Закону №2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Ця норма в цілому визнана неконституційною відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року. Згідно з вимогами пункту 2 резолютивної частини Рішення № 7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20 грудня 2016 року відсутня ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, який прийнятий 6 грудня 2016 року, вперше опублікований в газеті Голос України 27 грудня 2016 року та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри у період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 у справі № 522/16882/17 та від 6 листопада 2018 у справі № 522/3093/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд зазначає, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 відновлено право позивача на отримання пенсії без обмеження максимального розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2020 позивачу призначено пенсію за вислугою років, проте 29.07.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності. Отже, фактично позивачем оскаржується відмова в перерахунку пенсії по інвалідності (про що зазначено у позові), а не встановлення обмеження пенсії за вислугою років при її призначенні у квітні 2020 року.
Позивач просить здійснити перерахунок з 28.04.2020, коли йому були призначено пенсію вперше. Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідністю лише 29 липня 2020, то саме з цього часу у позивача виникає право на отримання пенсії по інвалідністю у відповідному розмірі.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження належної позивачу пенсії максимальним розміром, під час проведення перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 28 квітня 2020 року без обмеження максимального розміру, підлягають частковому задоволенню.
Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо здійснення з 28 квітня 2009 року пенсійних виплат ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 29 липня 2020 року без обмеження її максимального розміру.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368)
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Смолій