06 квітня 2021 року справа № 580/5112/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Галасун А.О.,
представника позивача: Смілянського Ю.М. - за ордером,
представника відповідача: Щербини Ю.В. - за посадою,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» до Київська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» звернулось до суду з позовною заявою до Київської митниці Державної митної служби, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №100000/2020/200034/2 від 31.07.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №UА100710/2020/509289 від 30.07.2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимоги, позивач вказує, що з метою митного оформлення товарів, відповідачу надано митну декларацію та всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за основним методом, за ціною заявленою декларантом, однак митним органом необґрунтовано, в порушення порядку визначено митну вартість товарів за резервним методом та відповідно прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, незважаючи на всі подані позивачем документи.
Після усунення недоліків позовної заяви, суд ухвалою від 02.12.2020 року відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання, проте представником позивача подано до суду заяву з процесуальних питань в ході розгляду якої, суд ухвалою від 21.01.2021 перейшов до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач подав до суду 20.01.2021 відзив, у якому зазначив, що митна вартість товару заявлена позивачем в митній декларації визначена за основним методом - за ціною договору, однак під час проведення митного контролю встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує на те, що оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, в т.ч. в ході проведених консультацій, тому митний орган мав право не застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому прийняті рішення є правомірними.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що на вимогу митного органу позивач надав документи в достатній кількості та змісту для визначення митної вартості товару як за основним методом, при цьому забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, також не виникало будь-якої неможливості у митного органу визначити митну вартості товару за другорядними методами почергово, а не за останнім - резервним.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.
28.01.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна», (покупець) та фірмою Suzhou industrial Park Qiungses Trading Co,LTD Китай (продавець) укладено контракт №28/01/19 (далі - Контракт) та додаткові угоди до нього та відповідно до умов Контракту продавець продає, а покупець купує товар, у відповідності з Проформою Інвойсу.
Відповідно до Контракту його загальна сума визначається сумою укладених інвойсів на поставку партії товару. Поставка товару здійснюється партіями. В ціну входить маркування та пакування. Кожна партія поставляється в супроводі Інвойсу або Проформи Інвойсу, пакувального листа та коносаментом.
30.07.2020 до Київської митниці Державної митної служби подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 АА № UA100710/2020/509289 для здійснення митного оформлення товарів поставлених на підставі Контракту.
В графі 43 митної декларації (далі - МД) №UA100710/2020/509289 зазначено - 1 (основний метод визначення митної вартості товарі - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів у графі 44 МД №UA100710/2020/509289 зазначено такі документи:
- пакувальний лист №б/н від 10.06.2020;
- проформу інвойс №920235 від 17.04.2020;
- інвойс №EKS920535 від 17.04.2020;
- коносамент №4351-0647-006.5 від 26.06.2020;
- замовлення б/н від 16.04.2020;
- підтвердження замовлення від 17.04.2020;
- рахунок №1033327903-0035 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.07.2020;
- довідка про транспортні витрати від 17.07.2020;
- прейскурант виробника від 01.04.2020;
- додаткову угоду №1 до контракту №28/01/19 від 04.04.2020;
- технічну довідку №130 від 30.07.2020;
- лист № 131 про відсутність страхування вантажу від 30.07.2020 року;
- лист № 132 яким надано звіт оцінки товару від 31.07.2020 року;
- митну декларацію країни експорту №223120200001574224 від 16.06.2020.
У декларації позивач визначив нарахування платежів (графа 47) з розрахунку: 62709,68 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень 020), 141600,87 грн. податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень 028), а всього 204310,55 грн.
В підтвердження оплати надані платіжні доручення №52 від 04.06.2020 на суму 7997,56 доларів США, №49 від 28.05.2020 на суму 10000,00 доларів США, №38 від 27.04.2020 року на суму 4903,48 доларів США.
Відповідачем зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованих товарів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, а саме:
- в зовнішньо-економічному контракті №28/01/19 від 28.01.2019 п. 7 передбачено подання сертифіката про походження, який до митного органу не подавався;
- в митній декларації країни відправлення від 16.06.2020 року №223120200001574224 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт №28/01/19 від 28.01.2019 та інвойс №НЕК8920235 від 17.04.2020, що не дає змоги ідентифікувати даний документ з даною поставкою;
- відсутня інформація про фактурну вартість товару та вартість за одиницю товару відрізняється зазначеному в інвойсі;
- не надано відомостей щодо вартості тари та маркування на пакуванні;
- не надано банківських платіжних документів оплати за товар.
Відповідачем надано позивачу 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості та надання наступних документів:
- договору із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписки з бухгалтерської документації;
- ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару;
- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
31.07.2020 року позивачем додатково надано митному органу:
- платіжні доручення №49 від 28.05.2020 н суму 10000,00 доларів США, №38 від 27.04.2020 року на суму 4903,48 доларів США;
- замовлення б/н від 16.04.2020 року;
- підтвердження замовлення б/н від 17.04.2020 року;
- лист відправника товару від 31.07.2020 року;
- додаткову угоду №1 до контракту від 04.04.2020 року;
- лист №132 від 31.07.2020 року зі звітом оцінки товару;
- митну декларацію країни експорту №223120200001574224 від 16.06.2020 року.
Позивачу видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100710/2020/509289.
Розглянувши подані позивачем документи відповідач не погодився з митною вартістю товарів №№1,3,4,6 не прийняв митну декларації UA100710/2020/509289 позивача та самостійно визначив митну вартість вказаних товарів за резервним методом, прийнявши рішення про визначення митної вартості товарів №100000/2020/200034/2 від 31.07.2020 року.
За рішенні №100000/2020/200034/2 митний орган скоригував митну вартість вказаних товарів за резервним методом та визначив вартість:
Товару № 1 - 4,062 доларів США/кг на загальну суму 9960,02 доларів США (275760,08 грн.);
Товару № 3 - 4,06 доларів США/кг на загальну суму 4729,90 доларів США (130955,32 грн.);
Товару № 4 - 4,07 доларів США/кг на загальну суму 14318.26 доларів США (396425,36 грн.);
Товару № 6 - 4,07 доларів США/кг на загальну суму 378.51 доларів США (10479,69 грн.)
31.07.2020 товар випущено у вільний обіг за МД № UA100710/2020/509370 із зобов'язанням сплати різниці між сумою митних платежів, згідно із заявленою декларантом митною вартістю товарів та сумою митних платежів, визначених митницею відповідно до рішення про коригування митної вартості № UA100000/2020/200034/2.
Загальна сума різниці становить 78396,26 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України (далі - МК України), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. (ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів (ч. 7 ст. 257 МК України).
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості у тому числі у вигляді кодів відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Частиною 2, 3 ст. 58 МК України унормовано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням (ч. 10 ст. 58 МК України).
В силу положень ч. 5, 6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно аналізу ст. 53 МК України, законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Разом з цим, згідно норм ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером товару та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21-127а15 та №805/778/13-а від 16 липня 2016 року.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви обґрунтовані, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числове визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення подано документи, які підтверджують мину вартість товару за першим методом - щодо ціни договору. Надані документи не містять неточностей та суперечностей.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Посадовими особами відповідача не в повній мірі враховано документи, які подані декларантом до декларації №UA100710/2020/509289, а саме: пакувальний лист №б/н від 10.06.2020, проформу інвойс №920235 від 17.04.2020, інвойс №EKS920535 від 17.04.2020, коносамент №4351-0647-006.5 від 26.06.2020, замовлення б/н від 16.04.2020, підтвердження замовлення від 17.04.2020, рахунок №1033327903-0035 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.07.2020, довідка про транспортні витрати від 17.07.2020, прейскурант виробника від 01.04.2020, додаткову угоду №1 до контракту №28/01/19 від 04.04.2020, технічну довідку №130 від 30.07.2020, лист № 131 про відсутність страхування вантажу від 30.07.2020 року, лист № 132 яким надано звіт оцінки товару від 31.07.2020 року, митну декларацію країни експорту №223120200001574224 від 16.06.2020, платіжні доручення №52 від 04.06.2020 на суму 7997,56 доларів США, №49 від 28.05.2020 на суму 10000,00 доларів США, №38 від 27.04.2020 року на суму 4903,48 доларів США.
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом внаслідок відсутності сертифіката про походження, оскілки за умовами додаткової угоди №1 від 04.04.2020 до контракту №28/01/19 сторони погодили відсутність у необхідності сертифіката про походження, і при цьому позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення митної декларації країни відправлення.
Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, в пункті 33 спірного рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів, шляхом віднімання та додавання у зв'язку із відсутністю інформації та основи для розрахунку.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем лише посилається проте не надає докази проведення консультацій з декларантом, відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без участі декларанта у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару за номерами та датами митних декларацій, які взяті для визначення митної вартості оцінюваних товарів, то відповідно до сформованої правової позиції, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними.
На переконання суду позивач надав достатній перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.
Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4202 грн.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що між ТОВ «Комтранс Україна» та адвокатським бюро «Юрія Смілянського» укладено договір №01/10/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 01 жовтня 2020 та додаткова угода №2 до вказаного договору від 01.10.2020.
Згідно п. 4 додаткової угоди передбачено, що вартість правничої допомоги складає 15000 грн. При цьому сторони договору погодили, шо складність справи визначається виходячи з обставин справи (п. 5 договору) та пов'язане з необхідністю оброблення великого обсягу документації і інформації, необхідності постійного пошуку, вивчення та взаємного співставлення рішень Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду з питань які стосуються справи, а також великого значення для товариства в його комерційній діяльності.
Відповідно до акту приймання виконаних робіт здійснено розрахунок судових витрат наданих послуг та складають 15000 грн. та обраховані з врахуванням вивчення, аналізу наявних у клієнта документів, положень законодавства, судової практики, підготовка позовної заяви, заяву та заперечень на, що адвокатом витрачено 10 годин та 5 годин за участь адвоката у судових засіданнях.
На підтвердження сплати за договором про надання правничої допомоги від 01.10.2020 надано суду банківську виписку з особового рахунку адвокатським бюро «Юрія Смілянського» про надходження від ТОВ «Комтранс Україна» коштів в сумі 15000грн.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд врахував, що представник відповідача заперечував щодо відшкодування витрат на правову допомогу з врахуванням того, що вказана справи є справою незначної складності, обсяг документації та інформації сформований та наданий самим відповідачем в ході оформлення та перевірки документів при митному оформлені товарів, а вирішення справи не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу.
З огляду на викладене суд вказує, що витрати за правничу допомогу в частині пов'язаній з вивченням відповідних матеріалів, судової практики, підготовкою позовної заяви частково обґрунтовані, оскільки такі складові послуги залежать від кваліфікації адвоката та є загальними, внаслідок чого встановити вартість такої послуги для особи, яка звертається за правовою допомогою щодо розгляду конкретної справи судом першої інстанції не вбачається за можливе, при цьому суд враховує, що матеріалів справи сформовані самим позивачем при митному оформлені товарів, а тому витрати часу в даній частині є завищені.
Щодо участі в судових засіданнях то у відповідності до протоколів судових засідань представник позивача брав участь чотири рази, таким чином, з урахуванням розрахунку адвоката 5 год. - 5000 грн., отже (1000 грн. год), таким чином участь у судових засіданнях складає 4000 грн.
Отже, суд оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи, робить висновок, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обґрунтування своєї вимоги документи, а також заперечення відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі (4000 грн. участь у судових засіданнях + 1000грн. підготовка позовної заяви).
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100710/2020/509289 від 30.07.2020.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2020/200034/2 від 31.07.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київська митниця Держмитслужба (03124 м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» (18029 м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 23, код ЄДРПОУ 42067282) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. та 5000 (пять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідні положення та п. 3 Прикінцеві положення КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 21.04.2021.
Суддя В.В. Гаращенко