83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.08.06 р. Справа № 44/178
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі судового засідання Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (представники Зарецький В.П., довіреність 15/831 від 26.07.06 року, та Рябова В.В., довіреність 1-1245 від 30.12.05 року) в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Михайла Івановича Калініна», до закритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» (представники Ткачук В.Л., довіреність 50-2/1189 від 26.07.06 року та Гордієнко Н.Я. довіреність від 14.06.06 року), про стягнення вартості двох цевочних коліс 2РКУ 13.38.01.001 у розмірі 43'117,20 грн., -
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» (далі - Підрозділ) звернулося до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» (далі - Завод) про стягнення вартості двох цевочних коліс 2РКУ 13.38.01.001 (далі - Колеса) у розмірі 43'117,20 грн., або зобов'язання поставити Колеса у натуральному вигляді. Позовні вимоги Компанії ґрунтуються на неналежному виконанні умов договору поставки № 396/05 від 28.11.05 року в частині поставки неналежної якості очисного комбайну РКУ 10.00.00.000-04/08 ТУ 12.44.1163-86 зав.№ 117 вартістю 1'427'478,90 грн. (далі - Комбайн) та Коліс, які є комплектуючою частиною Комбайну.
Представники Компанії в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та надали деякі з витребуваних документів. Крім того, в порядку статті 22 ГПК України 26.07.05 року позивач зменшив позовні вимоги до стягнення вартості Коліс у розмірі 43'117,20 грн.
Представник Заводу в судовому засіданні письмово заперечив проти позову, зазначивши, що вимоги щодо поставки неякісного Комбайну та Коліс не підтверджені належним чином, у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.66 року № П-7 (далі - Інструкція). Крім того, відповідач вважає, що дефекти Коліс сталися не в наслідок порушення Заводом технології виготовлення Коліс, а через порушення позивачем процедури експлуатації Комбайну, який працює у вкрай складних геологічних умовах. Відповідач також послався на те, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, через що провадження у справі підлягає припиненню через відсутність предмету спору.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Компанії не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до останнього також застосовуються норми статей 655-697 ЦК України, які регулюють правила та умови виконання договорів купівлі-продажу.
Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 ЦК України та пункту 1.1 Договору, Завод зобов'язався поставити у власність Компанії продукцію виробничо-технічного призначення, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями, а Компанія зобов'язалася прийняти це майно і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму.
Специфікацією № 1 до Договору сторони визначили, що поставці підлягає Комбайн вартістю 1'427'478,90 грн., на умовах EXW, одержувачем Комбайну є Підрозділ.
Поставка означеної продукції здійснена самовивезенням згідно пункту 1 додатку № 1 до Договору - у відповідності до умов Ex Works (EXW) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, згідно яких Завод (постачальник) вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Подібний спосіб поставки та момент виконання зобов'язання щодо поставки визначений також пунктом 28 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року № 888, що є чинним на території України згідно постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
Надання 27.12.05 року Заводом Комбайну у розпорядження Компанії підтверджується прибутковим ордером № 060, який підписано Підрозділом. Заперечень щодо належності виконання Компанією грошового зобов'язання за Договором - суду не надавалося.
Нормами статей 680 ЦК України та 269 ГК України передбачено, що гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Умовами пункту 4.3 Договору передбачено, що гарантія протягом 12 місяців розповсюджується на Комбайн та його комплектуючі, у тому числі Колеса. Наразі, розділ 9 «Гарантії» технічного паспорту комбайну очисного РКУ 10 передбачає, що гарантія на Комбайн діє з врахуванням комплекту запасних частин, а заміна зіпсованих деталей з комплекту запасних частин до Комбайну, у тому числі й Коліс, провадить Компанія самостійно. Водночас, до складу Комбайну входять два Колеса, змонтовані безпосередньо на Комбайні, та ще 4 запасних Колеса, що поставляються у комплекті запасних частин згідно таблиці № 5 до технічного паспорту комбайну РКУ 10.
Таким чином, заміна Коліс на Комбайні, які виходять з ладу протягом дванадцятимісячного гарантійного строку, має провадитися за рахунок чотирьох запасних Коліс, однак, за даними Компанії, чотири запасні Колеса, поставлені разом з Комбайном, вже витрачені, у тому числі й безпідставно використані на інші цілі - 2 Колеса встановлені на спірний Комбайн № 117 та 2 Колеса на зовсім інший комбайн № 109. З огляду на наведене, за умовами пункту 4.3 Договору та за нормами статті 269 ГК України, гарантійний строк на Колеса триває 12 місяців з врахуванням чотирьох запасних Коліс, які підлягають заміні у разі виходу з ладу робочих Коліс на Комбайні, тобто твердження позивача щодо порушення відповідачем гарантійних умов відносно Коліс є безпідставним, а вичерпання позивачем запасних Коліс на Комбайн трапилося лише з вини самого позивача, який безпідставно використав два Колеса для встановлення на інший механізм.
Також суд враховує й те, що до подання позову до суду Завод з власної ініціативи поставив позивачу одне Колесо без оплати, згідно товарної накладної № 005663 від 13.06.06 року.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що приймання Комбайну за якістю має провадитись у відповідності до норм Інструкції. Позовні вимоги Компанія обґрунтувала неякісністю Коліс, що підтверджено актами від 24.11.05 року та від 15.12.05 року.
24.11.05 року та 15.12.05 року представники позивача та відповідача склали акти, згідно якого Колеса, поставлені позивачу як комплектуюча частина Комбайну є неякісними, тобто не відповідають технічним умовам, наразі представник Заводу підписав акти з застереженнями щодо того, що пошкодження Коліс сталося внаслідок порушення технології їх експлуатації.
Зазначені акти від 24.11.05 року та від 15.12.05 року не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази у справі № 44/178, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 29 Інструкції по наступних критеріях:
ь підпункт А пункту 29 - відсутня повна назва отримувача та його адреса;
ь підпункт Б пункту 29 - не зазначене місце приймання продукції за якістю, час початку та закінчення приймання продукції;
ь підпункт В пункту 29 - не зазначено, що особи, які беруть участь у прийманні Комбайну (його комплектуючих) за якістю, ознайомлені з Правилами приймання продукції за якістю;
ь підпункт Г пункту 29 - не зазначена повна назва та адреса виготовлювача Комбайну та Коліс;
ь підпункт Е пункту 29 - відсутнє посилання на номер та дату Договору, транспортної накладної (коносаменту) та документу, що посвідчує якість продукції;
ь підпункт Н пункту 29 - відсутній докладний опис недоліків Коліс та їх характер (зазначено лише, що Колеса зношені, є відкули в отворах під пальці);
ь підпункти О та Р пункту 29 - відсутнє посилання на порушений державний стандарт або технічні умови, а також посилання на державний стандарт, згідно якого провадилась перевірка;
ь підпункт Т пункту 29 - відсутні посилання про факти відбирання проб неякісного товару та орган, що провадитиме експертне дослідження неякісного товару.
ь відсутні додатки до актів від 24.11.05 року та від 15.12.05 року, передбачені нормами пункту 31 Інструкції.
В порушення пункту 30 Інструкції - не зважаючи на наявність суперечностей між сторонами щодо характеру та причин виникнення пошкодження Коліс, про що свідчать додані до актів від 24.11.05 року та від 15.12.05 року заперечення Заводу, позивач не звертався до експертної установи або представника відповідної інспекції з метою визначення якості зазначених Коліс та причин їх прискореного зношення.
З огляду на наведене, в силу частини 2 статті 4 ГПК України, суд не застосовує акти від 24.11.05 року та від 15.12.05 року, як доказ у справі 44/178, через численні порушення Інструкції при його оформленні, та через те, що хронологічний момент їх складання є більш раннім, ніж момент передачі Комбайну (27.12.05 року).
Решта наданих позивачем двосторонніх актів - до уваги також не беруться, оскільки означені акти не мають відношення до предмету спору.
За загальними правилами господарського процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується в першу чергу позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги, наразі, позивачем не надано передбачених Договором та Інструкцією належних доказів поставки неякісних Коліс та порушення відповідачем умов гарантії на Колеса.
Позивач також неналежним чином обґрунтував вартість двох Коліс (43'177,20 грн.), надавши у якості доказу лише непідписану Компанією специфікацію № 18/04 до договору № 3-06 від 01.03.06 року з ЗАТ НВК «Гірничі машини». Означений документ не сприймається судом як належний доказ, оскільки всупереч частини 2 статті 207 ЦК України не підписаний обома сторонами, тобто не може слугувати фактичним відображенням суми коштів, за якою дві сторони погодилися здійснити купівлю-продаж двох Коліс.
Оцінюючи в сукупності всі вищенаведені висновки щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, суд також має окремо зазначити, що позивачем всупереч пункту 6.4 Договору та статті 678 ЦК України в поточному позові не застосовуються юридичні наслідки поставки Комбайну або Коліс неналежної якості (заміна Коліс, зменшення ціни, усунення недоліків, відмова від Договору та одночасно повернення сплаченої суми тощо), а також не висувалися вимоги щодо розірвання Договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Як зазначалося вище, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 678 ЦК України, вимога щодо повернення сплаченої за неякісний товар суми можлива лише після відмови від Договору, втім позивач не надав суду доказів відмови від Договору у встановленому ЦК України та ГК України порядку.
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі через відсутність предмету спору є безпідставною, оскільки за висновком суду, спір між сторонами існує. Посилання на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору є юридично неспроможними, оскільки на час порушення провадження у справі стаття 81 ГПК України не містить подібних підстав для залишення позову без розгляду. До того ж, з моменту набуття чинності Конституцією України, суд не вправі залишати без розгляду позовні заяви через недотримання встановленого законом або Договором порядку досудового врегулювання спору, оскільки статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене ані нормативним актом, ані Договором. Аналогічні висновки містяться і в рішенні Конституційного суду України від 09.07.02 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002.
Посилання сторін на вплив оточуючої гірської породи на умови експлуатації Комбайну - судом не беруться до уваги, оскільки зазначений вплив жодним чином не обґрунтовано доказово.
З огляду на наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають через їх доказову необґрунтованість, неналежне визначення розміру суми коштів, що мають повертатися позивачеві, та неправильне обрання способу захисту цивільного права.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.
На підставі ст.ст.16, 22, 204, 655-697, 712 та 1166 ЦК України, ст.264-271 ГК України, керуючись ст.ст.4, 20, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» до закритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» про стягнення вартості двох цевочних коліс 2РКУ 13.38.01.001 у розмірі 43'117,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.