28 квітня 2021 року Справа № 280/2191/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
19 березня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний Суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача по виплаті позивачу пенсії за віком у постійному розмірі довічно, із зазначенням в графі "Особливості": "Не підлягають МП, призначене за рішенням суду в твердому розмірі - з 07.10.2009 довічно", нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600 грн, без проведення поточних перерахунків і осучаснення пенсії на загальних підставах, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії з 07.10.2009;
- зобов'язати відповідача перерахувати розмір відновленої пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009, на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, з урахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату, з урахуванням додаткового страхового стажу 4 роки після виходу на пенсію, компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії з 07.10.2009, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, дійсного на момент фактичного виконання судового рішення, і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600 грн, провести осучаснення пенсії, відповідно до пенсійною реформи України, із застосуванням для розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, починаючи з 01.10.2017 (або показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки), і виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок;
- виплатити позивачеві заборгованість по пенсії одним платежем, за період з 07.10.2009 по день її фактичної виплати, з розрахунку місячного розміру пенсії, визначеного із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, індивідуального коефіцієнта заробітної плати і коефіцієнта страхового стажу, згідно з документами про стаж та заробітну плату, наданих позивачем, помноженого на кількість місяців в виплатному періоді, починаючи з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення;
- звернути до негайного виконання рішення суду в повному обсязі позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми заборгованості по пенсії, починаючи з 07.10.2009 по день фактичної виплати.
Позивач вважає, що дії відповідача по нарахуванню та виплаті пенсії за віком у невстановленому законом розмірі (46,98 грн), нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, без проведення поточних перерахунків та індексації пенсії, повинні бути визнані протиправними, як порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення в старості на загальних з іншими громадянами України умовах, а належним способом захисту порушеного права з'явиться зобов'язання відповідача провести на загальних підставах, відповідно до Закону № 1058, поточні перерахунки та індексацію пенсії позивачу з усіма складовими пенсійних виплат, як непрацюючому пенсіонерові і дитині війни, осучаснення пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (і/або показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки), компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії в належному розмірі з 07.10.2009 і виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009. Також позивач просить суд прийняти окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24.03.2021 позивача звільнено від сплати судового збору по даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження по справі за правилом спрощенного позовного провадженя без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15- ти денний термін надати відзив на позовну заяву.
19.04.2021 через канцелярію суду (вх. №22393) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що оскільки, на час зупинення виплати пенсії позивач перебував на обліку в Шевченківському управлінні соціального захисту населення, до повноважень якого відносились питання виплата пенсій у той час, пенсія ОСОБА_1 поновлена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 09.10.2020 у максимальному розмірі, передбаченому законодавством. Також звертає увагу суду, що позивач позивач не працює з 25.07.1997 тому підстав для додаткового зарахування 4 років до страхового стажу нема. Щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, то такий показник застосовується тільки при первинному призначенні пенсії, а не при її поновленні. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Щодо індексації пенсії наголошує, що до обєктів індексації не відноситься соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне строювання» (пенсії, призначені відповідно до зазначеного закону та у складі пенсії є доплата із кодом 135). З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.
21.04.2021 від представника позивача (вх. №22838) подана відповідь на відзив.
23.04.2021 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №23227) поданий лист з рорахунком стажу позивача.
12.04.2021 за вх. №20780, 15.04.2021 за вх. №21901 представником позивача (на російській мові) подавалися клопотання про прийняття судом мір щодо розгляду справи у встановлений законом строк.
Суд звертає увагу представника позивача, що Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощенного позовного провадженя без виклику (повідомлення) сторін. Провадження по справі відкрито з урахуванням особливостей ст. 258, 262 КАС України, якою передбачено, що Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Станом на дату розгляду справи 60-денний строк не сплинув.
Щодо посилання представника позивача про порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, який передбачений ст. 263 КАС України необхідно зазначити наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом даної справи є питання щодо належного пенсійного забезпечення позивача.
Однак, згідно ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Оскільки дана справа містить багато позовних вимог та великий обсяг документів, для повного та всебічного розгляду справи, судом відкрито провадження з урахуванням вимог статтей 257, 260 та 262 КАС України.
Суд також зазначає, що в Ухвалі суду про відкриття провадження по справі відповідачу був встановлений строк для подання відзиву - п'ятнадцять днів з моменту отримання відповідної ухвали.
Згідно ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.и денний термін надати відзив на позовну заяву.
Дотримуючись рівності всіх учасників справи перед судом, суд розглядає справу у межах встановленого кодексом строку та підставі поданих стронами документів та доказів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі № 280/5232/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.07.2020 № 0800-0208-Б/36594 про відмову в проведенні перерахунку та поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із проведенням компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009. Звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.В задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 21.01.2021.
Протоколом/розпорядженням про призначення пенсії (рішення 083850007033 від 13.10.2020) вбачається, що пенсія позивачу при страховому стажі 44 роки 10 місяців 17 днів поновлена у розмірі 49,86 грн.
22 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка за формою дод. 3 до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 про перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 з усіма необхідними документами.
Листом відповідача віл 22.02.2021 № 2074-І530/С-02/8-0800/21 в перерахунку пенсії за віком і проведенням індексації і компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 07.10.2009 позивачу відмовлено, у зв'язку з постійним проживанням позивача за кордоном.
Відповідачем не враховано показник середньої заробітної плати на момент розрахунку.
В порушення ч. 2 ст. 42 Закону №1058 відповідачем не виконано перерахунку до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії.
Відповідно до вимог законодавства пенсійний орган зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів та індексацію.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд прийшов до наступних висновків.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Стаття 5 Закону №1058-ІV визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Статтею 28 Закону №1058-ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:
мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;
збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Суд враховує, що право позивача на отримання пенсії за віком встановлене в судовому порядку під час судового розгляду справи №280/5232/20, а відтак підтвердження в ході розгляду даної справи вже не потребує.
Предмет спору у даній справі стосується виключно перевірки правильності розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , проведеного управлінням на виконання судового рішення у справі №280/5232/209 при поновленні останній виплати такої пенсії, та, як наслідок, правильності визначення розміру такої пенсії у розмірі 49,86 грн, застосуванням показника середньої заробітної плати, нарахуванням компенсації та індексації пенсії.
Частина третя статті 46 Конституції України визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» установлено з 1 квітня 2020 р. по 28 лютого 2021 р. особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру. Щомісячна компенсаційна виплата особам, які отримують пенсію та досягли 80-річного віку після 1 квітня 2020 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення зазначеного віку. У разі коли після встановлення відповідно до цього пункту щомісячної компенсаційної виплати розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим пункту 4-1 розділу XV “Прикінцеві положення” зазначеного Закону, не досягає 2 600,00 гривень, таким особам надається доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Як слідує з наявних у матеріалах справи документів, при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідач не врахував вказаних вище норм Закону №1058-ІV та Конституції України, встановивши розмір пенсії останньої лише 49,86 грн при загальному стажі його роботи - 40 років 10 місяців 17 днів.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене, керуючись приписами наведених норм, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУПФ України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.09.2009 у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом, та зобов'язання відповідача провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 з урахуванням положень статті 46 Конституції України та статей 27, 28, 40 Закону №1058-ІV та пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
Щодо позовної вимоги про застосування показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки суд зазначає наступне.
Пунктом 4-3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Таким чином позивач має право на перерахунок пенсії із застосуванням показник середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Щодо позовної вимоги про зарахування додаткового стажу суд зазначає наступне.
Позивач просить зобов'язати зарахувати додатково до страхового стажу 4 роки після виходу на пенсію, однак згідно трудової книжки та розрахунку стажу позивач не працює з 25.07.1997, що підтвердженого розрахунком стажу, згідно якого пенсійним органом зарахований період, зокрема з 03.01.1967 по 24.07.1997.
Таким чином вимога позивача щодо зобов'язання зарахувати додатково до страхового стажу 4 роки після виходу на пенсію є необгрунтованою.
Щодо позовної вимоги про виплату пенсії однією сумою на визначений позивачем рахунок суд зазначає.
Наразі розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням положень статті 46 Конституції України та статей 27, 28, 40 Закону №1058 ІV ще не проведено, а судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані чи оспорювані права. Оскільки рішення суду не може регулювати відносини на майбутнє та ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині виплати заборгованості однією сумою.
Однак, як встановлено матеріалами адміністративної справи, у заяві про призначення пенсії від 22.01.2021 позивачем був вказаний спосіб виплати «Банк». Окрім того, у розпорядженні про перерахунок пенсії вказана назва банку ПАТ «КБ «Приватбанк» та зазначений номер розрахункового рахунку.
Тому суд вважає, що спосіб виплати пенсії позивачу необхідно встановити через банк.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу суд зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно статті 7 Закону № 2050-ІІІ , відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), Верховного Суду викладені у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, якими також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права особи на компенсацію та обчислення конкретного її розміру.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону України від 19.10.2000 №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.
З наведених підстав суд погоджується з доводами позивача про нарахування такої компенсації за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати.
Щодо позовної вимоги про проведення індексації пенсії суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 4-5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV встановлено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
У 2019 - 2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Безпосередньо Законом №1058-ІV не передбачено з якої дати мають перераховуватися пенсії. Визначено лише, що дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, з урахуванням мінімального розміру збільшення, тобто не менше 50% темпів зростання споживчих цін та 50% зростання середньої заробітної плати.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення", Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частиною 5 ст. 4 цього Закону встановлено, що у разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В ст. 6 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, закон передбачає, що КМ України є органом, який уповноважений визначити порядок проведення індексації грошових доходів населення утому числі і пенсій.
Проведення індексації пенсії здійснюється відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами) (далі - Порядок № 1078), та на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У відповідності до п. 3 Порядку № 1078 до об'єктів індексації, визначених у п. 2, не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абз.1 ч.1 ст. 28 Закону № 1058),
Згідно п.5 Порядку № 1078 до об'єктів індексації у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні Індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться.
Тобто до об'єктів індексації не відноситься соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про нарахування надбавки «дити війни» суд зазначає наступне.
Суд враховує, що право позивача на отримання пенсії за віком встановлене в судовому порядку під час судового розгляду справи №280/5232/20, а відтак підтвердження в ході розгляду даної справи вже не потребує.
Відповідно до статтей 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195, позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років і він відноситься до осіб, яким щомісячно виплачується підвищення до пенсії, у розмірі, визначеному підзаконними актами.
За таких обставин позивач має право на зазначену надбавку, а посилання відповідача про неналежність позивача до громадянства України судом до уваги не приймається.
Щодо звернення до негайного виконання.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по цій справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Застосування наведеної норми є прерогативою суду, та передбачає право діяти на власний розсуд.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у владного суб'єкта наміру допускати порушення закону у процедурі перерахунку та виплати пенсії. З огляду на зазначені обставини та норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю.
Щодо прийняття окремої ухвали суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частинами першою, другою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання всіма учасниками справи.
Норма статті 249 КАС України передбачає право суду постановлення окремої ухвали суду на направлення її суб'єкту владних повноважень у випадку порушення закону.
Оскільки судом частково задоволений позов, рішення суду по даній справі ще не набрало законної сили, суд не вбачає підстав для прийнтяття окремої ухвали суду по даній справі.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), яке подане представником ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести розрахунок розміру пенсії за віком та здійснити його виплату на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, з 07 жовтня 2009 року як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з урахуванням положень статті 46 Конституції України, статей 27, 28, 40 та пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV із застосуванням для розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки, починаючи з 01.10.2017 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати грошових доходів - пенсії з 07.10.2009, яка проводиться відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано суддею 28.04.2021.
Суддя Р.В. Сацький